Зростання масштабів трудової міграції населення України,
нарощування її інтенсивності актуалізує вивчення процесів трудової міграції та її соціальних наслідків. Фемінізація стала однією з характерних рис сучасних міжнародних міграційних процесів. Гендерний фактор міжнародної трудової міграції вносить значні корективи у характер та тенденції її протікання, зумовлює актуалізувати проблему трудової міграція жінок як годувальників сімей.
Причини трудової міграції носять майже виключно економічний характер. Серед основних внутрішніх чинників поширення трудової міграції громадян України за кордон відзначають низький рівень життя та високий рівень безробіття, фемінізацію бідності та міграції, ґендерну дискримінацію, низький рівень обізнаності з проблеми, недостатній правовий захист, корупцію, психологічні фактори. Не дивно, що масове заробітчанство породило чимало негативних соціально-психологічних явищ: соціальне сирітство, деформацію сімейних стосунків.
Протягом останніх років відбулися серйозні зміни в уявленнях про роль і специфіку жіночої трудової міграції. Раніше традиційно вважалося, що жінки в міграційному плані виступають як «вторинні», «залежні» мігранти, які виїжджають вслід за сім’єю або чоловіком. Сьогодні ситуація докорінно змінилась. Фемінізація міграції відображає зростаючу роль жінок у міждержавному переміщенні населення. Вона спричинена 3 структурними змінами у світовій економіці – швидкому зростанню сфери послуг, що на сьогодні забезпечує до 2/3 робочих місць у світі. На сьогодні жінки представляють 49 % мігрантів. На 2010 рік жінки-мігранти перевищили кількість чоловіків-мігрантів у Європі (52,6 %), Північній та Південній Америках (50,1 %) і Океанії (51,2 %). В окремих країнах, до прикладу, в Італії, за даними соціологічних досліджень, з кожних ста іммігрантів 90 становлять жінки. В Україні частка жінок-емігрантів складає 57,8 %. Основними факторами поширення жіночої міграції є:
1. Боротьба з бідністю, покращення умов життя, забезпечення дітей.
2. Зростання попиту на працю жінок на ринках послуг країн призначення.
3. Безробіття в країні походження.
4. Обмежені соціальні та економічні можливості в країнах походження.
5. Розширені можливості самореалізації висококваліфікованих жінок- мігрантів в країнах призначення.
6. Індивідуальні чинники: боротьба з обмеженням особистої свободи і дискримінацією, насилля в сім’ї, прагнення рівних з чоловіками можливостей, наявність осіб для управління залишеним домогосподарством в країні походження.
7. Пошук можливостей заміжжя за кордоном.
В той час як чоловіки представляють більшість професіоналів у галузі науки і інформаційних технологій, жінки зосереджуються у сфері освітніх, соціальних послуг та охорони здоров’я. Більшість жінок займають вакансії прибиральниць, офіціанток, працюють у сфері розваг, інші активно займаються роздрібною торгівлею та працюють у працемістких галузях промислового виробництва. Головним сектором працевлаштування жінок-мігрантів у світі залишається сфера домашнього господарства.
В зв’язку з цим виникає ряд проблем:
1. У країнах світу домашнє господарство є нерегульованим сектором ринку праці, оскільки не існує законів і стандартів праці у даній сфері. У більшості країн Європи не визначені квоти для працівників домашнього господарства, що сприяє нелегальному статусу працівників-мігрантів. Праця у домашньому господарстві часто передбачає понаднормові робочі години, жорстоке поводження роботодавця, несприятливі умови праці, відсутність соціального захисту і доступу до послуг охорони здоров’я тощо. Все це призводить до втрати людського потенціалу жінок-мігрантів.
2. Поширеною проблемою серед жіночої міграції є феномен «втрати мізків» (brain waste). Більшість жінок, що працювали на батьківщині в галузі виробництва, медицини і освіти, змінили свої професії, але через відсутність можливостей гідного матеріального забезпечення у країнах походження зважились на знецінення своїх кваліфікацій, займаючись некваліфікованою працею. 3. Як наслідок специфіки сфер зайнятості, жінки-мігранти часто потрапляють у неформальні, тіньові сегменти ринку праці, працюють у важких умовах, наражаються на ризик трудової і сексуальної експлуатації. Вони часто стають жертвами торгівлі людьми і різного виду експлуатації, що призводить до зниження їх людського потенціалу. Фемінізація міграційних потоків спричинили серйозні проблеми. За кордон для роботи виїжджає більшість жінок без сімей або чоловіків. З’явився навіть спеціальний термін для позначення подібних жінок-мігрантів – «unattached migrants» (самостійні, «не прикріплені» до чоловіків і сімей мігранти). Позитивний вплив міграції для накопичення людського капіталу знижують також такі її негативні соціально-психологічні наслідки, як руйнування сімей, пияцтво. Чоловіки ж в таких родинах страждають через приниження, неможливість власної самореалізації, відсутність зобов’язань. З одного боку, велика кількість жінок, які не працевлаштовані на батьківщині або мають низькооплачувану роботу, отримали можливість забезпечувати себе і свої сім’ї. З іншого боку, сама специфіка роботи, якою займаються в Європі жінки-мігранти, це праця «другого сорту», досить не престижна, низькооплачувана на відміну від праці чоловіків. Саме тому жіноча трудова міграція – це, загалом, сфера серйозного соціального ризику. Подібна праця погано піддається регламентації в контрактах, носить індивідуальний характер, нерідко призводить до порушення прав працюючих.
У результаті трудової міграції колосальної руйнації зазнав такий соціальний інститут, як сім’я. Фемінізація трудової міграції вплинула на стабільність і виховну здатність української сім’ї. Новим соціальним феноменом сучасності можна вважати появу в Україні дистантних сімей трудових мігрантів, які знаходяться на заробітках за кордоном. Дистантна сім’я – це сім’я, для якої характерним є дисфункціональність. Основні функції сімей мігрантів виконуються на недостатньому рівні або не виконуються взагалі. А, отже, можна говорити про загалом негативний вплив жіночої трудової міграції та трудових міграційних процесів на розвиток та функціонування дистантних сімей.
Матеріал підготувала: асистент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка Ольга Юрценюк.
