Всесвітня організація охорони здоров’я
ось уже 11 років проводить Європейський тиждень імунізації. Це комплекс заходів, спрямованих на поширення інформації про важливість вакцинації населення. В ході цієї кампанії кожен може дізнатися про те, які вакцини здатні захистити людину, які існують новітні розробки в даній сфері. Тиждень імунізації допомагає батькам зробити вибір на користь проведення вакцинації. У доступній формі подано інформацію про всі захворювання, здатні негативно позначитися на здоров’ї дитини.
Щодня стикаючись із великою кількістю людей на вулицях міст, здоров’я пересічного містянина повсякчас підпадає під небезпеку з боку таких інфекцій, як ГРВІ, грип, кір, краснуха тощо.
Існують різні засоби захисту від неприємної перспективи «підхопити» інфекцію. Одним із них є імунізація, тобто підвищення імунітету людини.
Перед тим, як розглянути питання імунізації, необхідно розібратися – чим, власне, є імунітет, і навіщо його підвищувати.
Імунітет – це основа повноцінної життєдіяльності людини. Імунітет впливає на абсолютно всі сфери – і фізіологічні, і психологічні. Від стану імунної системи часто залежить і емоційний стан людини. Протягом усього життя, кожну хвилину людський організм піддається впливу навколишнього середовища. Завдяки захисним властивостям організму, які зумовлені імунітетом, людина й здатна протистояти цим хвороботворним мікроорганізмам.
Виділяють два види імунітету:
Вроджений імунітет – стійкий, він наслідується спадково, що пов’язано з біологічними властивостями організму.
Набутий імунітет – це захисні властивості організму, які виробляються протягом усього життя, цей вид імунітету обумовлений накопиченням імунної пам’яті, в основному має специфічну спрямованість.
Набутий активний імунітет виробляється після перенесеного захворювання. Набутий пасивний імунітет виникає внаслідок проведення вакцинації (введення в організм ослаблених збудників захворювання), а також введення сироватки (введення в організм людини готових антитіл). Набутий імунітет може бути довічним (наприклад, віспи, краснухи, кору) та тимчасовим – довгостроковими і короткостроковими (від декількох тижнів до декількох років).
Імунізація – що це таке?
Імунізація (лат. іmmunis – вільний, звільнений від будь-чого) – найефективніший захист від інфекцій. Вона полягає у введенні заданого антигену в неагресивній формі, але в імуногенних дозах для індукції захисної імунної відповіді та формування імунної пам’яті. Потрапляння в організм людини хвороботворних мікроорганізмів викликає природну захисну реакцію. Виробляються особливі антитіла, які атакують мікробів. Після подолання хвороби, дані речовини залишаються в організмі. Таким чином відбувається імунізація. Це процес, при якому людина набуває стійкість до певних захворювань.
Вперше даний процес був проведений в кінці 18-го століття. Згідно з твердженнями фахівців, вакцинація допомагає запобігти безлічі смертей від інфекційних захворювань. Для того щоб вироблявся імунітет правильно, а негативні наслідки були мінімальними, враховуються багато факторів. Серед них і вік, і стан здоров’я, і уразливість до певних хвороб деяких категорій населення. Варто відзначити, що імунізація – це відмінний спосіб профілактики захворювань, а також їх розповсюдження (наприклад, туберкульозу).
Імунізація забезпечує активну та пасивну біологічну стійкість до певних інфекційних захворювань.
Штучна активна імунізація передбачає створення імунітету шляхом введення вакцин чи анатоксину. При інфекціях з довгим інкубаційним періодом, наприклад при сказі, активна імунізація дає змогу запобігти захворюванню навіть після зараження. Залежно від типу антигена активна імунізація сприяє формуванню високо-специфічного тимчасового чи постійного імунітету.
Штучна пасивна імунізація – це введення сироваткових препаратів і γ-глобуліну (імуноглобулінів). За допомогою пасивної імунізації можна швидко створити тимчасовий імунітет тривалістю 1-6 тиж.
Серед мікроорганізмів, з якими можна успішно боротися за допомогою вакцинації, можуть бути віруси (наприклад збудники кору, краснухи, паротиту, поліомієліту, гепатиту В, сказу) чи бактерії (збудники туберкульозу, дифтерії, кашлюку, правця, гемофільної інфекції). Програми імунізації можуть стосуватися підлітків і дорослих (залежно від конкретного захворювання), а також новонароджених і дітей молодшого віку.
Розрізняють основні види імунізації: планову (загальну та вибіркову), за епідемічними показаннями та рекомендовані щеплення. Планова загальна імунізація проводиться всьому населенню, яке досягло відповідного віку за відсутності клінічних протипоказань.
Планова вибіркова імунізація проводиться за територіальною (москітна гарячка, кліщовий весняно-літній енцефаліт, туляремія) або професійною (сибірка, бруцельоз, туляремія) ознакою. На неблагополучних територіях вакцинують людей, які мають ризик зараження у зв’язку з характером діяльності (догляд за тваринами – сибірка, бруцельоз, лептоспіроз; мисливство – туляремія, чума) або умовами проживання (сільська місцевість, ендемічний район).
Планування вибіркових щеплень проводиться з урахуванням контингентів, які підлягають імунізації, та конкретної епідемічної й епізоотичної ситуації. Імунізація за епідемічними показаннями проводиться серед певних груп населення або всьому населенню обмеженої території, на якій спостерігається підвищена захворюваність на окрему інфекційну хворобу (дифтерія, поліомієліт тощо), а також терміново з метою запобігання захворювання людей в осередках інфекційних хвороб (кір, дифтерія, поліомієліт) або у осіб, імовірно, інфікованих (правець, сказ).
Імунізація є одним з найуспішніших та ефективніших за вартістю медико-санітарних заходів. Вона дозволяє щорічно запобігати від 2 до 3 мільйонів випадків смерті. Імунізація захищає людей від таких хвороб, як дифтерія, кір, кашлюк, пневмонія, поліомієліт, краснуха та правець, грип, менінгіт і рак (рак шийки матки і печінки).
Сьогодні рутинна (гарантована державою) вакцинація в Україні здійснюється проти десяти хвороб: туберкульозу, дифтерії, правця, коклюшу, поліомієліту, кору, краснухи, епідемічного паротиту, гепатиту В та Hib-інфекції.
Основна мета імунізації проти гепатиту В полягає в тому, щоб попередити вірусне інфікування хронічним гепатитом В (ВГВ) і його важкі наслідки, в тому числі цироз печінки і гепатоклітинний рак.
Рутинна вакцинація всіх дітей раннього віку проти інфекції ВГВ повинна стати невід’ємною частиною національних схем імунізації у всьому світі. Широке охоплення первинної вакцинацією дітей раннього віку має найбільшу протидію хронічній інфекції ВГВ у дітей і повинно бути першочерговим завданням щодо ВГВ.
У національних програмах у залежності від місцевої епідеміологічної ситуації і програмних міркувань можна використовувати різноманітні схеми імунізації проти гепатиту В. Проте в тих країнах, де значна частка інфекції ВГВ набувається перинатально, першу дозу вакцини проти гепатиту В слід вводити невдовзі після того, як дитина народиться (
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), 24,7% смертей спровоковані інфекційними захворюваннями. Якщо говорити про дитячу смертність, то такі недуги спричиняють уже 63% смертей. Україна – єдина країна на пострадянському просторі, яка впровадила та зберегла обов’язковість спостереження за дитиною в поствакцинальний період. У цьому аспекті важливі й догляд медика, пильна увага батьків та ретельне дослідження причин, якщо в поствакцинальний період у дитини проявилися якісь незвичайні реакції організму.
Імунізація є невід’ємним правом людини на здорове і повноцінне життя та найефективнішою зброєю у подоланні інфекційних хвороб. Проте, навіть сьогодні більше 22 мільйонів дітей грудного віку не проходять повну вакцинацію, і більше 1,5 мільйонів дітей у віці до п’яти років помирають від хвороб, які можна запобігти за допомогою існуючих вакцин.
Чому необхідно проходити вакцинацію?
- імунізація може захистити Вас і Вашу дитину від небезпечних захворювань, а також сприяє зниженню поширення захворювань і запобігає епідемії;
- пройти імунізацію набагато легше, ніж лікувати захворювання. Так, вакцини можуть викликати серйозні побічні ефекти, але в дуже рідкісних випадках;
- вакцинація також необхідна для прийому на роботу або для поїздок в інші країни. Запитайте у лікаря щодо необхідності вакцинації як мінімум за 6 місяців до від’їзду;
- жінці, яка планує завагітніти, необхідно проконсультуватися з лікарем щодо імунізації. Ті, хто проживають з вагітною жінкою, також повинні проконсультуватися з лікарем про доцільність вакцинації.
Вагітні жінки також можуть проходити вакцинацію, виключаючи такі:
– вакцинація проти вітряної віспи;
– вакцинація проти папіломавірусу людини;
– вакцинація проти кору, паротиту, краснухи (КПК);
– вакцинація проти грипу назальним спреєм (FluMist);
– вакцинація проти натуральної віспи.
Зважаючи на досягнення світового співтовариства у ліквідації багатьох інфекційних захворювань з впевненістю можна стверджувати, що майбутнє в боротьбі з інфекційними захворюваннями належить вакцинопрофілактиці.
Краще запобігти захворюванню ніж його лікувати!
Матеріал підготували: завідувач кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб, професор О.С. Хухліна; доцент кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб І.В. Дудка
