Патологічна фізіологія – це наука, що вивчає життєдіяльність хворого організму. «Словом коли, починається хвороба – тут кінчається галузь ведення нормальної фізіології, починається фізіологія хворого, патологічного організму».
В.В. Підвисоцький
Сьогодні налічується близько 4 000 нозологічних форм хвороб. Практичний лікар прагне визначити хворобу, відрізнивши її від іншої, тобто поставити правильний діагноз і призначити раціональне лікування.
Патофізіологія абстрагується від частковостей, намагаючись знайти те загальне, що характеризує великі групи хвороб або навіть хворобу взагалі. Кінцевою метою патологічної фізіології є розкриття законів, за якими розвивається хвороба.
До видатних патофізіологів України належать:
ПІДВИСОЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВАЛЕРІАНОВИЧ
(1857-1913)
Випускник Київського університету, завідував кафедрою патологічної фізіології з 1888 по 1900 рр. Його по праву вважають основоположником української школи патофізіологів. Безпосередніми учнями В.В. Підвисоцького були майбутні два президенти Академії наук України Д.К. Заболотний та О.О. Богомолець.
В.В. Підвисоцький був ученим широких наукових інтересів. На кафедрі вивчалися питання етіології пухлин, інфекційної патології та епідеміології, механізмів регенерації пухлин, реактивності організму, імунітету, ендокринології. Класичними є роботи з питань регенерації печінки, нирок і слинних залоз.
У 1900 отримав посаду декана медичного факультету в Новоросійському університеті та переїхав до Одеси. Нині, кафедра патологічної фізіології Одеського Національного медичного університету, має назву «Загальної та клінічної патологічної фізіології ім. В.В. Підвисоцького».
БОГОМОЛЕЦЬ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
(1881-1946)
Один із найбільш видатних патологів першої половини ХХ століття, а його наукова школа – могутня гілка української школи патофізіологів. О.О. Богомолець народився в Києві, в Лук’янівській тюрмі, де перебувала його мати за революційні погляди. За вироком суду С.М. Богомолець була заслана до Сибіру, де і померла, а хлопчик виховувався в діда.
О.О. Богомолець пройшов блискучий шлях самостійної роботи. Медичну освіту здобув у Новоросійському університеті м. Одеси. У 1909 році захистив докторську дисертацію з патології надниркових залоз і в 29 років став професором Саратовського університету.
Його талант як ученого і організатора, особливо виявився після повернення до Києва, коли він був обраний президентом Академії наук України.
Основні наукові праці Олександра Олександровича були присвячені питанням патологічної фізіології, ендокринології, вегетативної нервової системи, онкології, проблемам довголіття. Він створив вчення про фізіологічну систему сполучної тканини, запропонувавши для підсилення її функцій при ряді захворювань антиретикулярну цитотоксичну сироватку, що широко застосовувалася в роки Великої Вітчизняної війни для прискорення зростання переломів і загоєння ран.
В останні роки життя О.О. Богомолець багато уваги приділяв питанням старіння організму. Він, як і Ілля Мечников, вважав, що людина за своєю природою може жити 125-150 років; старіння, що настає у 60-70 років, – передчасне і зумовлене несприятливими умовами життя та захворюваннями.
О.О. Богомолець заснував інститут експериментальної біології та клінічної фізіології (тепер Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця).
Помер О.О. Богомолець 19 липня 1946 року від туберкульозу, на який хворів у юності. Похований у центрі Києва, у парку в будівлі Інституту клінічної фізіології.
Видатному ученому встановлено пам’ятник у Києві, відкрито меморіальну дошку. Його ім’ям названо вулиці в Києві та Чернівцях.
КОКОЩУК ГЕОРГІЙ ІЛЛІЧ
(1942-2017)
Г.І. Кокощук закінчив Чернівецький медичний інститут (1968 р.) та аспірантуру (1971 р.) і працював до 1984 р. на кафедрі патологічної фізіології цього ж інституту.
У 1971 році захистив кандидатську дисертацію на тему: „Содержание серотонина и гистамина в почках и крови в сопоставлении с нарушениями функции почек в динамике экспериментального нефрита”, в 1981-му – докторську на тему: „Механизмы активации кислотно-регулирующей функции почек”. У 1984 році присвоєно вчене звання доцента, в 1989-му – вчене звання професора.
У 1984 році обраний на посаду завідувача кафедри гістології, цитології, ембріології. Проректор з науково-дослідної роботи (1987-1999 рр.). Член Української академії нaук.
Напрями наукових досліджень проф. Кокощука Г.І. стосувалися вивчення регуляції діяльності нирок, водно-сольового обміну та кислотно-лужної рівноваги, закономірностей ембріогенезу людини. Ним розроблені нові механізми регуляції функцій нирок у нормі і при гломерулонефриті, відкрито явище дистантної активації нирок при ацидозі, що є пріоритетним у вітчизняній патофізіології. Незалежно від групи американських учених відкрив гуморальний фактор, який підсилює ацидогенез у нефроні, дослідив роль серотоніну й гістаміну в патогенезі нефриту, що сприяло вдосконаленню лікування хвороб нирок. Вперше експериментально проф. Кокощук Г.І. обґрунтував роль структур перегородки мозку в регуляції діяльності залоз внутрішньої секреції.
Він був автором 115 наукових праць, зокрема, 3 монографій. Підготував 1 доктора та 7 кандидатів наук. У 1996 році Кокощуку Г.І. присвоєно звання „Заслужений діяч науки і техніки України”.
ГОЖЕНКО АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ
(1948 р.н.)
А.І. Гоженко у 1966 році вступає до Чернівецького медичного інституту (нині Буковинський державний медичний університет). У 1972 році закінчив його і був зарахований до аспірантури на кафедру патологічної фізіології, в 1974 р. призначений асистентом цієї кафедри, в 1980 р. – обраний її завідувачем (1980-1989 рр.). У 1989 році Гоженко А.І. обирається завідувачем лабораторії гігієни харчування Всесоюзного НДІ гігієни водного транспорту (м.Одеса). В наступному 1990 році Анатолій Іванович створює відділ профілактики та реабілітації. Активна наукова та педагогічна діяльність Гоженко А.І. була визнана і в 1992 році йому надано вчене звання «професор». У 1992 професор А.І.Гоженко займає посаду наукового директора науково-практичного об’єднання «Медицина транспорту». У 1998 році Анатолію Івановичу надали почесне звання «Заслужений діяч науки та техніки України». З 1999 по 2012 рік обіймав посаду завідувача кафедри патологічної фізіології Одеського національного медичного університету. Вперше в Україні запропонував новий розділ патологічної фізіології – клінічну патофізіологію. У 2004 році Гоженка А.І. назначено директором Державного підприємства «Медицина транспорту» Міністерства охорони здоров’я України.
Напрями наукових досліджень зосереджнені на патофізіології нирок та водно-сольового обміну. Його багатогранна наукова діяльність має виражений фундаментальний характер і спрямована на з’ясування механізмів виникнення хвороб і розробку на засадах доказової медицини ефективних методів діагностики, лікування і реабілітації.
На підставі глибокого аналізу літератури і власних досліджень він розробив загальну теорію хвороби, що розглядає недуги як єдино можливу форму пристосування ушкодженого патогенними чинниками організму до довколишнього середовища. Така адаптація сформувалася і генетично закріпилася в процесі тривалої еволюції людини.
Практичну реалізацію теоретичних розробок А.І. Гоженка здійснено у 18 методичних рекомендаціях і 72 авторських свідоцтвах та патентах. Він – співавтор 2 приладів, упроваджених у промислове виробництво в Україні.
А.І. Гоженко опублікував близько 1500 наукових робіт, у тому числі 50 монографій, 6 підручників, 4 навчальні посібники. Він створив міжнародну наукову школу «Патофізіологія водно-сольового обміну і функції нирок», до якої входять 66 учених вищої кваліфікації з України, Польщі, Канади, США, Індії. Бувши науковим керівником і консультантом, він підготував 28 докторів і 57 кандидатів наук.
Українська наукова спілка патофізіологів обрала Анатолія Івановича Гоженка своїм президентом. Чинний президент-засновник Асоціації медичної науки України.
МИСЛИЦЬКИЙ ВАЛЕНТИН ФРАНЦОВИЧ
(1938-2019)
В.Ф. Мислицький – академік Української академії наук, лауреат премії імені Ю. Федьковича, доктор біологічних наук, професор.
Закінчив Чернівецький медичний інститут (1965 р.) та аспірантуру при кафедрі нормальної фізіології (1968 р.). З 1968 року – асистент кафедри нормальної фізіології, з 1989 року – завідувач курсу патологічної фізіології, з 1994-го – завідувач кафедри патологічної фізіології, з 2008 року – професор кафедри патологічної фізіології БДМУ. З 1997 по 2000 роки був деканом медичного факультету.
Науковий світогляд В.Ф. Мислицького формувався під впливом видатних учених, професорів Я.Д. Кіршенблата, М.С. Міцкевича, В.Б. Розена, Є.В. Науменка, академіка I.Г. Акмаєва, члена-кореспондента АМН України О.Г. Резнікова.
Під його керівництвом започатковані наукові дослідження з актуальних питань стану нейроендокринної системи за умов стресу та гіпоксії. Багато сил і часу В.Ф. Мислицький віддавав навчально-методичній роботі.
За його редакції та авторства було видано практикум, збірник методичних розробок з патофізіології, 16 монографій, посібників, він став співавтором національного підручника «Патофізіологія», виданого українською, російською та англійською мовами.
З моменту заснування журналу «Клінічна та експериментальна патологія» Валентин Францович Мислицький був незмінним заступником головного редактора, а згодом – головним редактором цього видання.
Він є автором понад 350 наукових праць, член редколегії журналів «Буковинський медичний вісник», «Патологія», журналу Української академії оригінальних ідей «Хист», три терміни обирався членом спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій біологічного факультету Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича. Відмінник народної освіти України. Нагороджений медалями імені В.В. Підвисоцького та „Ветеран праці”, грамотою Міністерства освіти і науки України. Науковець підготував 9 кандидатів наук.
Матеріал підготувала асистент кафедри
патологічної фізіології БДМУ, к.мед.н. Марія ПЕРЕПЕЛЮК
