• Українська
  • English
Особливості перебігу червоного плоского лишаю у людей похилого віку
Особливості перебігу червоного плоского лишаю у людей похилого віку

Особливості перебігу червоного плоского лишаю у людей похилого віку

Червоний плоский лишай (Lichen ruber planus) або хвороба Вільсона – поширене хронічне запальне захворювання шкіри та слизових оболонок, яке проявляється сверблячими запальними плоскими вузликами (папулами) на шкірі та слизових оболонках ротової порожнини. Серед хворих на червоний плоский лишай переважають особи активного працездатного віку – 30-60 років, хоча в останні роки збільшується кількість випадків розвитку дерматозу в осіб похилого віку, при цьому – частіше у жінок.

 

Етіологія червоного плоского лишаю остаточно не з’ясована.

Існує кілька теорій розвитку дерматозу: вірусна (інфекційна), нейроендок­ринна, імунноалергічна. спадкова, інтоксикаційна. Встановлено, що пусковими факторами виникнення та розвитку загострень червоного плоского лишаю найчастіше є стресові ситуації, психологічні травми, перенесені гострі інфекційні захворювання, загострення вогнищ хронічної інфекції, прийом деяких лікарських препаратів тощо. Ендогенними чинниками, які сприяють розвитку дерматозу, є зміни нейрогенної та ендокринної регуляції, захворювання органів системи травлення з розвитком автоінтоксикації, зміни системного і локального імунітету тощо.   

Клінічна картина типового червоного плоского лишаю проявляється епідермо-дермальними папулами діаметром 3-8 мм із характерними особливостями: полігональні обриси, пупковидне центральне западіння, відсутність периферичного росту, наявність на поверхні білуватої сітки Уікхема, фіолетовий відтінок та блиск при боковому освітленні. Суб’єктивно висипка у більшості хворих супроводжується свербежем різної інтенсивності, зрідка – відчуттям поколювання чи печіння.

Висипка зазвичай розташовується на згинальній поверхні передпліч, ділянці зап’ястя, животі, попереку, боковій поверхні тулуба, статевих органах, гомілках, стегнах. Характерним для дерматозу є також поява висипки на слизових оболонках рота та геніталій, яка нерідко передує появі висипки на шкірі, а інколи уражаються лише слизові оболонки порожнини рота та статевих органів.

Виділяють наступні клінічні форми червоного плоского лишаю:

класичну (типову), верукозну (бородавчасту), кільцевидну (анулярну), атрофічну (із розвитком атрофії після регресу папул), пемфігоїдну (бульозну), фолікулярну (із локалізацією папул навколо устя волосяних фолікулів), пігментну та інші.

Початок захворювання може бути різним. Часто появі висипки передують продромальні явища (нездужання, нервове збудження, слабкість) або елементи з’являються без суб’єктивних відчуттів. У період прогресування дерматозу у хворих часто спостерігають ізоморфну реакцію (феномен Кебнера) – появу свіжих елементів висипки в ділянках травмування чи механічного подразнення шкіри.

В осіб похилого віку червоний плоский лишай зазвичай характеризується більш тяжким клінічним перебігом, що зумовлено наявністю у таких пацієнтів супутньої, часто поєднаної чи комбінованої, патології внутрішніх органів та систем. Так, в осіб похилого віку висипка супроводжуються більш інтенсивним свербежем, що призводить до порушення сну, психоемоційних розладів тощо.

У пацієнтів похилого віку частіше, ніж в осіб молодого та середнього віку, висипка локалізується на слизових оболонках порожнини рота, що нерідко зумовлено їх травмуванням зубними протезами. Через це у таких пацієнтів висипка на слизових рота має тривалий торпідний перебіг і у процесі лікування вирішується повільніше, ніж на шкірі.

Особливістю перебігу червоного плоского лишаю в осіб старшого і похилого віку є розвиток на нижніх кінцівках (гомілках, ступнях) верукозної (бородавчастої) висипки, що часто зумовлено супутніми гемодинамічними розладами у таких пацієнтів (серцево-судинні захворювання, варикозний симптомокомплекс, діабетичні ангіопатії тощо), які особливо тяжко піддаються лікуванню стандартними методами терапії.

У типових випадках діагноз червоного плоского лишаю не викликає труднощів, у складних випадках діагноз підтверджують патогістологічними методами дослідження.

Лікування червоного плоского лишаю у пацієнтів старшого і похилого віку включає, окрім системних і топічних засобів стандартизованої терапії, призначення комплексного обстеження та лікування супутніх соматичних захворювань, санацію вогнищ хронічної інфекції, нормалізацію гемодинамічних порушень, санацію ротової порожнини тощо, що в сукупності сприяє регресу клінічних проявів дерматозу та попередженню розвитку у таких пацієнтів рецидивів червоного плоского лишаю.

Матеріал підготували: Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології, д.мед.н., професор та Бродовська Надія – асистент кафедри дерматовенерології

Корисно знати