Проблеми шкільної тривожності упродовж багатьох років піднімаються психологами в усьому світі. Це найбільша проблема саме тому, що вона є як соціально – педагогічною так і медико – психологічною.
Увесь комплекс шкільних проблем, що виникають у дитини під час навчання, можуть провокувати порушення соціально-психологічної адаптації та, на жаль, призводити до порушення психічного здоров’я. Діти, які часто переживають страх (відповідати у дошки) та тривогу (щось сказати неправильно, отримати погану оцінку), найімовірніше є тривожними особистостям
и. Тривожність проявляється у постійному стані передчуття небезпеки навіть дріб’язкової та об’єктивно не загрозливої. Суб’єктивного очікування негативних її наслідків, що створює атмосферу переживання необхідності її швидкого подолання на що витрачаються сили, які виснажують (астенізують) дитину і психічно, і фізично, не покращуючи при цьому навчальну успішність.
Надмірна боязливість дитини через страх покарання батьків за неуспішність, тривожність через зауваження, докори, інші різновиди негативного оцінювання, можливе приниження з боку вчителів, внаслідок неспроможності правильної відповіді, цькування та насмішки однокласників, на нашу думку, виникають через відсутність відчуття базової безпеки (дитина не почувається психологічно захищеною ані вдома, ані в школі).
Насторога та занепокоєння поєднуються із заниженою або нестійкою самооцінкою, однак, з високими вимогами до себе, що утворює нещасливе зачароване коло: тривога – низька успішність, яка у свою чергу викликає тривогу. Діти до яких вчителі не знаходять чи не намагаються знайти конструктивний підхід, залишаються тривожними. Вони уникають відповідальних ситуацій (вважаючи, що у них «нічого не вийде»), погано комунікують з однолітками (особливо з улюбленцями вчителя), намагаються з незначних причин (хворобливих станів) не відвідувати школу, без настрою йти до школи, безмотиваційно навчаються, думаючи при цьому «у мене нічого путнього не вийде».
Шкільна тривожність позбавляє дитину психологічного комфорту та призводить до хроніч
ної неуспішності. Постійне переживання емоцій тривоги, страху, ситуативної та особистісної тривожності, на жаль, можуть привести до комунікативних проблем (утруднення вільного спілкування зі знайомими та уникання вербальних контактів з мало чи незнайомими людьми), виникнення комплексів (закритості через сором’язливість, «незграбність, некомпетентність»), поведінкових розладів (опозиційно – девіантної, дисоціальної та агресивної поведінки), стійких психоемоційних розладів (стану надмірної тривоги, фобічних розладів у вигляді неврозу нав’язливих станів, панічних розладів, посттравматичних стресових розладів), що в кінцевому плані призведе до загальної дезадаптації та порушень особистісної готовності до нормального розвитку та до адекватної соціалізації дитини.
Інформацію підготували:
доцентка Світлана Русіна та лікарка Руслана Нікоряк
