• Українська
  • English
Дитяча вразливість чи вже тривожність?

Дитяча вразливість чи вже тривожність?

Чи помічали ми, що діти надміру вразливі, сором’язливі, ніяковіють, спілкуючись з однолітками та оточуючими, бояться опинитися в центрі уваги, чи, навпаки, занадто рухливі, непосидючі, дратівливі, галасливі іноді – агресивні? Яка ж причина? Проста нерішучість, неслухняність чи психологічна проблема? Звичайний здоровий розвиток дитини, чи – пересторога, що щось у них пішло не так?

Батьки намагаються ставитися до дітей дбайливо, турботливо, захищати від усіляких негараздів, прикрощів, стресів, потенційних небезпек на кожному етапі їхнього життя. Ми, як батьки, «чемно» дотримуємося законів життя: сімейних – «ростимо їх в батьківській любові й турботі» та суспільних – «захищаючи їх, допомагаємо утвердитися у соціумі». І іноді не розуміємо, що сталося, чому в дитини виникли психологічні проблеми й хто в цьому винен. Іноді ми не замислюємося – можливо так дитина намагається уникнути психологічного дискомфорту й відчути себе більш захищеною, подаючи нам сигнал «зверніть на мене увагу, мені погано».

Правду говорять, що які батьки такі й діти.

Тому від того в якій сім’ї зростає дитина (повній чи асоціальній) і як її виховують (демократично чи авторитарно) залежить чи здоровою вона буде й надалі. Про це необхідно пам’ятати, щоб не пропустити той момент, коли дитина з вашої вини, психологічної необізнаності чи необачливості може потрапити у психологічний дискомфорт з тривожними переживаннями, зумовленими очікуванням імовірної небезпеки, несприятливого розвитку подій з можливими жахливими наслідками.

Якщо такі стани емоційного дискомфорту в дитини будуть частими, то стане неминучим відчуття незахищеності через невирішені самотужки життєві негаразди, схильності до переживання стану тривоги або передчуття можливої небезпеки, які й стануть індивідуально – психологічною особливістю дитини чи її тривожністю: ситуативною (через невирішення стресової проблеми) чи особистісною, як характерологічною рисою характеру, що є небезпечним для психічного здоров’я та у подальшому здоровому способі її життя і соціального функціонування.

Тому важливою є порада батькам – зверніть увагу на емоційний стан своїх дітей, не залишайте їх без вашої турботи та, головне, будьте поряд і, обов’язково, зверніться до фахівця при потребі, який допоможе вирішити проблеми психічного і фізичного здоров’я ваших дітей.

Інформацію підготували: доцентка кафедри нервових хвороб, йц

психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка Світлана Русіна та лікар Руслана Нікоряк

Корисно знати