Частка множинної мієломи складає приблизно 10% у структурі гематологічної захворюваності. Хоча це онкологічне захворювання крові традиційно вважається хворобою літніх людей, масштабні глобальні дослідження фіксують тривожні епідеміологічні зміни:
- у віковій групі від 15 до 39 років глобальна захворюваність на множинну мієлому зросла на 60% за останні три десятиліття;
- у пацієнтів віком до 55 років (особливо у жінок окремих етнічних груп) середньорічний приріст захворюваності перевищив 2%;
- загальна кількість людей, що живуть із цим діагнозом у світі, зросла більш ніж на 218% порівняно з 1990 роком.
Зрозуміло, що за цих умов своєчасна діагностика є вкрай важливою. Водночас, множинна мієлома вражає різні органи та системи (кістки, нирки, кровотворення), і тому вона майже ніколи не починається зі специфічних «онкологічних» симптомів. Вона майстерно маскується під повсякденні хронічні хвороби, зокрема, неврологічні. За статистикою, понад 50% пацієнтів з мієломою місяцями (а іноді й роками) лікуються у непрофільних фахівців від зовсім інших діагнозів, втрачаючи дорогоцінний час.
Тривалий, виснажливий біль у попереку, грудному відділі хребта, ребрах внаслідок активації остеокластів, які руйнують кісткову тканину, змушує пацієнта звертатися до невролога, вертебролога, ортопеда. Насторожити лікаря і пацієнта повинно те, що біль при мієломі часто посилюється вночі або під час зміни положення тіла в ліжку, практично не зникає у спокої та погано знімається стандартними протизапальними засобами.
Якщо пухлинні маси (плазмоцитоми) виходять за межі кістки або зруйнований хребець «просідає» – починається стиснення нервових корінців, що супроводжується гострим болем, що «стріляє» в ногу чи оперізує грудну клітку, онімінням пальців, відчуттям «повзання мурашок». Руйнування хребця призводить до його патологічного перелому, і уламки кістки разом із пухлиною починають тиснути безпосередньо на спинний мозок, що є критичним станом, який може закінчитися паралічем, втратою контролю над сечовипусканням та дефекацією.
Оскільки мієлома виробляє велику кількість патологічного білка (М-протеїну), який відкладається у тканинах (амілоїдоз) або пошкоджує оболонку нервів, це супроводжується симетричним онімінням, печінням у стопах та кистях («синдром рукавичок та шкарпеток»), що маскується під діабетичну полінейропатію, або супроводжується розвитком синдрому зап’ястного каналу.
Базовий план обстеження при підозрі на множинну мієлому включає: загальний аналіз крові (часто виявляють критично високу ШОЕ), біохімію (кальцій, креатинін, загальний білок). Онкогематологічний скринінг, особливо, якщо у пацієнта біль у спині супроводжується хоча б одним із симптомів системи CRAB:
C (Calcium) – підвищений рівень кальцію в крові (викликає нудоту, спрагу, сонливість).
R (Renal) – ниркова недостатність без чіткої причини (патологічний білок забиває ниркові канальці).
A (Anemia) – стійке зниження гемоглобіну, слабкість.
B (Bone) – «штамповані» дефекти кісток хребта чи черепа на рентгені/КТ, схильність до переломів при мінімальних травмах. МРТ хребта (а не звичайний рентген, який може «пропустити» ранні вогнища) та специфічний аналіз – електрофорез білків сироватки крові та сечі з імунофіксацією.
Матеріал підготувала доцент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології Наталія Васильєва
