Епілепсія – це хронічне, схильне до прогресування нервово-психічне захворювання, різної етіології, але єдиного патогенезу, яке виявляється двома основними групами симптомів: пароксизмальними розладами (нападами) і стійкими психічними порушеннями (постійними ознаками у вигляді своєрідних змін особистості).
Епілептичні та судомні пароксизми у дітей та підлітків становлять 2,4-4,5% і зустрічаються у 5-10 разів частіше ніж у дорослих. Це обумовлено підвищеною судомною готовністю дитячого головному мозку, яка існує у фізіологічних межах до 1,5-3 років і довго утримується при різноманітних патологічних станах, обумовлених органічним ураженням головного мозку.
Як відомо, епілепсію традиційно поділяють на так звану генуїнну (ессенціальну, ідіопатичну), симптоматичну та резидуальну.
Генуїнна епілепсія – це хвороба без виясненої етіології або переважно спадкового походження з наявністю у клінічній картині генералізованих приступів і специфічних, схильних до прогресування, змін особистості.
Симптоматичною епілепсією називають епілептиформні синдроми, які виникають при поточних органічних захворюваннях головного мозку (нейроревматизм, нейросифіліс, гострі порушення мозкового кровообігу, пухлини головного мозку, тощо).
Резидуальна епілепсія – це захворювання, яке розвивається при резидуальних нервово-психічних розладах (резидуальних енцефалопатіях), обумовлених віддаленими наслідками мозкових інфекцій, трам, інтоксикацій.
Епілептичні психози
Переважно зустрічаються у підлітків у вигляді 3-х форм:
Дисфоричні психози. Характеризуються тужливо-тривожним настроєм, підозрілістю, маячними ідеями стосунку і переслідування, слуховими галюцинаціями. У хворих з інтелектуальним дефектом спостерігається моріоподібні стани з ейфорією та безглуздою поведінкою.
- Психози на тлі сутінкового порушення свідомості. Виявляються деліріозними, галюцинаторно-параноїдними і психопатоподібними розладами.
- Затяжні параноїдні психози – характеризуються шизоформними проявами (недостатній контакт, кататонічні включення, виражені маячні феномени на тлі ясної свідомості).
- У процесі тривалого перебігу епілепсії у хворих поступово виникають
своєрідні зміни особистості – зміни усіх сфер її психічної діяльності: мислення та мови, емоційних реакцій, формується так званий епілептичний характер. При подальшому прогресуванні хвороби наступають особливі зміни пам’яті та інтелекту: у хворих багато років зберігається пам’ять на дати і частоту нападів, а також на інші факти, що мають відношення до хвороби. Водночас втрачається пам’ять на суспільні події, професійні та шкільні знання; усі інтереси хворих, окрім турботи про своє здоров’я, згасають (концентричне недоумство).
Діагноз епілепсії спирається на три основних діагностичних критерії:
- наявність здатних до повторення нападів;
- виявлення так званих епілептичних радикалів у структурі особистості хворих;
- наявність ознак прогредієнтності хвороби у вигляді тенденції до збільшення частоти і видозміни нападів.
Для епілепсії у дітей та підлітків характерні:
- стереотипність до появи нападів;
- тенденція до їх регулярності;
- спонтанність виникнення;
- короткочасність (до 2-3 хв.);
- відсутність тяжких після припадочних станів;
- стійкі зміни на ЕЕГ у вигляді підвищеної судомної готовності.
Епілептичний статус – це тривалий (більше 5-ти хв.) одиничний великий судомний напад або часті судомні напади, між якими хворий не приходить до свідомості.
Пароксизмальний сутінковий стан виявляється афективними переживаннями безпричинного страху, тривоги, туги, яскравих зорових і слухових галюцинацій загрозливого змісту, несистематизованих маячних ідей стосунку і переслідування, різних моторних автоматизмів та агресивних дій. Тривалість його від декількох хвилин до пів години з наступною повною амнезією. Хворі у такому стані можуть здійснювати соціально небезпечні дії.
Епілептичне недоумство у дітей на підлітків розвивається при частих епілептичних нападах. Основні його прояви: зниження пам’яті, переключення з однієї теми розмови на іншу, сповільнене та деталізоване мислення, збіднення асоціацій, олігоафазія. Знання та навички у таких хворих обумовлені повсякденними, вузькоособистисними інтересами (концентричне недоумство).
Епілептичні зміни характеру у дітей та підлітків виявляються поєднанням експлозивного (афективна вибуховість) і дефензивою (підлещування, дріб’язковість) полюсів. Часто в емоційно-вольовій сфері на перший план виступають афективна збудливість, злісність, плаксивість, дисфорії, психомоторна розгальмованість, ейфорія.
Перебіг епілепсії у дітей та підлітків залежить від частоти нападів, ступеня зростання недоумства та ефективності проти судомної терапії.
Епілепсія у дітей та підлітків може починатися у будь-якому віці як первинно, так і сформуватися повільно з резидуально-органічного епілептичного синдрому після і навіть на тлі потосного органічного процесу. Частіше вона починається в пре- або пубертатному віці.
Принципи лікування епілепсії у дітей та підлітків:
- ранній початок;
- тривалість і безперервність;
- комплексність;
- динамічність;
- реабілітація за індивідуально розробленою програмою.
Інформація підготовлена доцентом кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Світланою Русіною.
