Епілепсія –це хронічне нервово- психічне захворювання, схильне до прогресування, різної етіології, але єдиного патогенезу.
Дане захворювання виявляється двома основними групами симптомів: пароксизмальними розладами (нападами) і стійкими психічними порушеннями (постійними ознаками у вигляді своєрідних змін особистості).
Епілептичні та судомні пароксизми у дітей та підлітків становлять 2,4 – 4,5% і зустрічаються у 5-10 разів частіше, ніж у дорослих. Це обумовлено підвищеною судомною готовністю дитячого головного мозку, яка існує у фізіологічних межах до 1,5 -3 років і довго утримується при різноманітних патологічних станах, обумовлених органічним ураженням головного мозку.
Епілепсія у дітей та підлітків може починатися у будь-якому віці як первинно, так і сформуватися повільно з резидуально-органічного епілептичного синдрому після і навіть на тлі поточного органічного процесу. Частіше вона починається в пре- або пубертатному віці. Для епілепсії у дітей та підлітків характерні: стереотипність появи нападів, тенденція до їх регулярності, спонтанність виникнення, короткочасність (до 2-3 хв.), відсутність тяжких післяприпадочних станів, стійкі зміни на ЕЕГ у вигляді підвищеної готовності. Епілептичні зміни характеру виявляються поєднанням експлозивного (афективна вибуховість) і дефензивного (підлещування, дріб’язковість) полюсів. Часто в емоційно-вольовій сфері на перший план виступають афективна збудливість, плаксивість, дисфорії, психомоторна розгальмованість, ейфорія. Епілептичне недоумство розвивається при частих епілептичних нападах. Основні його прояви: зниження пам’яті, тугорухомість мислення, яке проявляється важким переключенням з однієї теми на іншу, мислення також є сповільненим та деталізованим зі збідненням асоціацій, олігофазією. Перебіг епілепсії у дітей та підлітків залежить від частоти нападів, ступеня зростання недоумства та ефективності протисудомної терапії.
Матеріал підготувала: доцентка кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка Світлана Русіна
