Мікробіом людини розглядається сьогодні як важливіша система, яка приймає активну участь в метаболічних, регуляторних, генетичних процесах життєдіяльності організму. Складовою загального мікробіому жінки є вагінальний біотоп.
Особливості мікробіома піхви визначаються:
- анатомічною будовою вагіни,
- гістологічною структурою слизової оболонки,
- ендокринною функцією яєчників,
- специфікою локального кровообігу лімфотоку і інервації,
- біологічними та хімічними характеристиками піхвового секрету.
Домінуючі позиції у вагінальному біотопі займають лактобацили, які забезпечують колонізаційну резистентність вагінального біоценоза завдяки:
- високій швидкості розмноження,
- конкурентній адгезії до поверхні епітеліоцитів з утворенням біоплівки,
- синтезу перекису водню, лізоциму, бактеріоцинів,
- стимуляції місцевого імунітету.
Це забезпечує їх високу концентрацію – 109 КУО/мл у вагінальному секреті.
Вагінальний біотоп жінки представлений складною системою співіснуючих:
І – облігатних мікроорганізмів (лактобацили)
ІІ – симбіонтів лактобацил (біфідобактерії, пропіоновокислі лактобактерії)
ІІІ – факультативних мікроорганізмів (умовно-патогенних, що складають 3-4%)
IV – транзиторної мікрофлори (умовно-патогенні види, джерелом, яких є кишечник.
Вони нетривалий час персистують у вагінальному біотопі, їх рівень не перевищує 104 КУО/мл при нормальному стані мікробіому)/
Кожна жінка має свій індивідуальний лактобацилярний набір, в якому переважають штами одного виду.
Індивідуальний склад біотопа залежить від: екологічних факторів, генетичних факторів, режиму харчування і гігієни, віку жінки та стану її організму, використання медичних засобів.
Сучасні проблеми вагінального біотопу:
- зростання запальних захворювань жіночих статевих органів
- збільшення кількості змішаних інфекцій
- зростання рецидивуючих захворювань з тривалим перебігом
- виникнення множинної антибактеріальної резистентності
Запальні захворювання жіночих статевих органів займають І місце (55-70%) в структурі гінекологічної патології, при чому інфекційні захворювання з довготривалим і рецидивуючим перебігом також збільшуються щороку.
Тригерними факторами довготривалого рецидивуючого перебігу захворювань є:
- гормональні зміни під час статевого дозрівання, вагітності, після пологів, абортів, в постменопаузі;
- порушення в системі місцевого імунітету;
- тривала і/або нераціональна терапія антибіотиками, цитостатиками, кортикостероїдами, противірусними, протигрибковими препаратами, променева терапія;
- часті і надмірні вагінальні душі, спринцювання;
- вади розвитку і анатомічні деформації піхви після розривів під час пологів;
- чужорідні предмети в піхві, матці (вагінальні тампони, діафрагми, песарії, ВМК тощо).
В останнє десятиліття істотно змінилася етіологічна структура збудників, що пов’язано з:
- постійною еволюцією бактерій,
- залученням до патологічних процесів умовно-патогенних мікроорганізмів, у зв’язку з їх подвійною природою.
У 80% жінок з патологічними виділеннями виявляється змішана бактеріальна флора. Серед змішаних інфекцій на неспецифічний вульвовагініт припадає 30% (в препубертаті – 68-93%). В етіології неспецифічного вульвовагініту моноінфекція складає 44,6%, змішана – 55,4%.
Частота мікст-інфекції як причини неспецифічних інфекційних захворювань піхви становить 93,6%. Найбільш поширені поєднання бактеріального вагіназу і кандидозу – 32,5% та вульвовагінального кандидозу з неспецифічним вульвовагінітом – 58,3%.
Збільшенню кількості змішаних інфекцій сприяють:
- невиправдане безконтрольне застосування антибіотиків широкого спектру дії (збільшення кандидозної інфекції)
- використання метронідазолу і кліндаміцину, дія яких розповсюджується лише на анаеробні збудники, що є причиною колонізації слизової оболонки аеробними умовно-патогенними мікроорганізмами (зростання неспецифічного вульвовагініту)
- збільшення кількості рецидивів пов’язано з поглибленням дефіциту лакто- і біфідофлори піхви.
Кравченко Олена Вікторівна – завідувач кафедри акушерства,
гінекології та перинатології, д.мед.н., професор
