Психопатія або тяжкі розлади особистості з порушенням емоційної регуляції, емпатії та здатності до адаптивної соціальної поведінки — це явище, яке традиційно вивчається переважно в контексті чоловіків. Проте жіночі форми психопатії мають відмінну клінічну динаміку та часто маскуються під інші психічні або поведінкові розлади. Ігнорування гендерного аспекту у психіатрії призводить до недостатньої діагностики та неправильного трактування симптомів у жінок.
Хоча поширеність психопатії серед чоловіків вища (близько 1–3% проти 0,3–1% серед жінок), якісні прояви у жінок можуть бути не менш руйнівними, але частіше залишаються невидимими для системи охорони психічного здоров’я.
Жіноча психопатія рідше проявляється у вигляді відкритої агресії чи кримінальної поведінки, натомість частіше має:
- приховані, маніпулятивні форми;
- емоційну жорстокість, міжособистісну експлуатацію;
- схильність до симуляції, роль «жертви» як інструменту контролю;
- високий рівень соціальної адаптації при глибокій емоційній порожнечі.
Основні клінічні прояви:
- Емоційна дисфункція:
- поверхнева або удавана емоційність;
- відсутність емпатії, байдужість до страждань інших;
- схильність до емоційного шантажу
- Міжособистісні особливості:
- маніпуляції, брехня, обвинувачення;
- неспроможність до глибоких зв’язків;
- руйнівні стосунки з партнерами, дітьми, родиною.
- Поведінкові особливості:
- провокативність, навмисне порушення соціальних норм;
- зловживання дітьми у конфліктах, батьківське відчуження;
- часто — пасивна агресія замість прямої конфронтації.
- Співіснування з іншими розладами:
- дисоціальний (F60.2), істеричний (F60.4), межовий (F60.3) типи особистісних розладів;
- тривожно-депресивні симптоми як маскування.
Соціальні наслідки:
- Усередині родини: насильство, токсичне батьківство, емоційне каліцтво дітей.
- У професійному середовищі: мобінг, психологічний тиск, маніпулювання колективом.
- У стосунках: чергування обожнювання та знецінення, цикли контролю/жорстокості.
- З боку системи: уникнення відповідальності, звинувачення інших, часті скарги до соціальних/юридичних інстанцій
Труднощі:
- високий рівень маскування;
- соціальна прийнятність поведінки;
- стигматизація діагнозу у жінок, особливо матерів.
Психокорекція:
- Психотерапія: обмежено ефективна, особливо за наявності дисоціальних рис; рекомендована — КПТ.
- Групова терапія: можлива лише за наявності мотивації до змін.
- Медикаментозна підтримка: при супутніх розладах (депресія, тривога).
- Робота з оточенням: захист близьких, інформування колективу, психоосвіта.
Жіноча психопатія — це складне й багатогранне явище, що часто залишається поза полем клінічної уваги. Вона має специфічні форми прояву, які потребують окремих діагностичних підходів і глибшого міждисциплінарного розуміння. Раннє виявлення, критичне ставлення до «соціально схвальних» масок та міжпрофесійна взаємодія є ключовими елементами у роботі з такими пацієнтками.
Інформація підготовлена доцентом кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Світланою Русіною.
