Буковинський державний медичний університет

  • Українська
  • English
Прояви психопатії серед жінок

Прояви психопатії серед жінок

Психопатія або тяжкі розлади особистості з порушенням емоційної регуляції, емпатії та здатності до адаптивної соціальної поведінки — це явище, яке традиційно вивчається переважно в контексті чоловіків. Проте жіночі форми психопатії мають відмінну клінічну динаміку та часто маскуються під інші психічні або поведінкові розлади. Ігнорування гендерного аспекту у психіатрії призводить до недостатньої діагностики та неправильного трактування симптомів у жінок.

Хоча поширеність психопатії серед чоловіків вища (близько 1–3% проти 0,3–1% серед жінок), якісні прояви у жінок можуть бути не менш руйнівними, але частіше залишаються невидимими для системи охорони психічного здоров’я.

Жіноча психопатія рідше проявляється у вигляді відкритої агресії чи кримінальної поведінки, натомість частіше має:

  • приховані, маніпулятивні форми;
  • емоційну жорстокість, міжособистісну експлуатацію;
  • схильність до симуляції, роль «жертви» як інструменту контролю;
  • високий рівень соціальної адаптації при глибокій емоційній порожнечі.

Основні клінічні прояви:

  1. Емоційна дисфункція:
  • поверхнева або удавана емоційність;
  • відсутність емпатії, байдужість до страждань інших;
  • схильність до емоційного шантажу
  1. Міжособистісні особливості:
  • маніпуляції, брехня, обвинувачення;
  • неспроможність до глибоких зв’язків;
  • руйнівні стосунки з партнерами, дітьми, родиною.
  1. Поведінкові особливості:
  • провокативність, навмисне порушення соціальних норм;
  • зловживання дітьми у конфліктах, батьківське відчуження;
  • часто — пасивна агресія замість прямої конфронтації.
  1. Співіснування з іншими розладами:
  • дисоціальний (F60.2), істеричний (F60.4), межовий (F60.3) типи особистісних розладів;
  • тривожно-депресивні симптоми як маскування.

Соціальні наслідки:

  • Усередині родини: насильство, токсичне батьківство, емоційне каліцтво дітей.
  • У професійному середовищі: мобінг, психологічний тиск, маніпулювання колективом.
  • У стосунках: чергування обожнювання та знецінення, цикли контролю/жорстокості.
  • З боку системи: уникнення відповідальності, звинувачення інших, часті скарги до соціальних/юридичних інстанцій

Труднощі:

  • високий рівень маскування;
  • соціальна прийнятність поведінки;
  • стигматизація діагнозу у жінок, особливо матерів.

Психокорекція:

  • Психотерапія: обмежено ефективна, особливо за наявності дисоціальних рис; рекомендована — КПТ.
  • Групова терапія: можлива лише за наявності мотивації до змін.
  • Медикаментозна підтримка: при супутніх розладах (депресія, тривога).
  • Робота з оточенням: захист близьких, інформування колективу, психоосвіта.

Жіноча психопатія — це складне й багатогранне явище, що часто залишається поза полем клінічної уваги. Вона має специфічні форми прояву, які потребують окремих діагностичних підходів і глибшого міждисциплінарного розуміння. Раннє виявлення, критичне ставлення до «соціально схвальних» масок та міжпрофесійна взаємодія є ключовими елементами у роботі з такими пацієнтками.

 

Інформація підготовлена доцентом кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Світланою Русіною.

Корисно знати