БЕЗПЕКА. Правила поведінки на воді включають в себе заходи, що запобігають виникненню надзвичайних ситуацій, а також правила надання невідкладної допомоги в разі утоплення.
Профілактичні правила включають: купання тільки у спеціально відведених та обладнаних для цього місцях (не слід запливати за обмежувальні знаки), у жодному разі не заходити у воду в нетверезому стані, а також одразу після вживання їжі. Якщо разом із Вами є діти, слід забезпечити постійний нагляд за ними.
Якщо Ви стали свідком того, що людина тоне або кличе на допомогу, необхідно негайно повідомити рятувальників, які завжди чергують на обладнаних для купання місцях. Самостійно витягувати з води потерпілого може тільки людина, яка вміє добре плавати, володіє навичками вилучення потопаючого з води або за наявності предметів, які можуть допомогти в даній ситуації – рятівного кругу, дошки, мотузки, кінця Олександрова, човна тощо.
Часто у людини, яку витягли з води, виникають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати 15-20 крапель настійки валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти і зігріти за допомогою сухого одягу чи пледу та гарячих напоїв.
Як проводити комплекс реанімаційних заходів
У разі відсутності у постраждалого свідомості, пульсу на сонних артеріях, ознак спонтанного дихання (відсутність рухів грудної клітини) та розширення зіниць, слід якнайшвидше розпочати серцево-легенево-мозкову реанімацію (СЛР). Незважаючи на велику кількість видів утоплення (в прісній та морській воді, істинне, асфіксичне, вторинне утоплення), на догоспітальному етапі правила та алгоритм надання невідкладної допомоги майже не відрізняються. Слід діяти швидко та послідовно.
1. Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.
2. Однією рукою відкрийте йому рот. Пальцями іншої руки, обмотаними серветкою або носовою хустинкою, видаліть із порожнини рота пісок, мул та інші чужорідні тіла.
3. Рукою, підкладеною під потилицю, розігніть постраждалому хребет у шийному відділі (цього не слід робити, якщо є підозра щодо пошкодження даного відділу хребта). За підборіддя висуньте вперед його нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою слід затиснути крила носа потерпілого.
4. Наберіть повітря в легені та зробіть вдування в легені потерпілого. Водночас слід проводити контроль підіймання його грудної клітини. У разі відсутності рухів грудної клітини, або підіймання надчеревної ділянки, слід перевірити укладку потерпілого та прохідність дихальних шляхів. Якщо має місце пошкодження щелеп, язика та губ постраждалого, проводять штучну вентиляцію легень (ШВЛ) методом «рот в ніс», затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань – 16-20 за хвилину.
Існує думка, що перед проведенням ШВЛ слід спробувати видалити воду з дихальних шляхів методом підіймання постраждалого за талію таким чином, щоб верхня частина тулуба і голова провисали, або «перегнути» постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, водночас натискуючи на його спину. Однак слід пам’ятати, що при цьому існує ризик потрапляння в дихальні шляхи блювотних мас та води, що витікає з шлунка, а також втрачається дорогіцінний час, що може погіршити стан потерпілого. Прийнято вважати, що у випадку «сухого» утоплення (блідість шкірних покривів, відсутня піна з рота) необхідно якнайшвидше приступити до виконання СЛР. У разі «мокрого» утоплення або синьої асфіксії (шкіра синюшного відтінку, з рота виділяється рожева піна) доцільним буде починати з видалення води із верхніх дихальних шляхів і шлунку.
5. Для проведення зовнішнього масажу серця слід розташуватися збоку від хворого. Основу долоні однієї кисті руки потрібно покласти вздовж передньо-нижньої поверхні груднини, основу другої – впоперек до першої і робити ритмічні поштовхи, залучаючи всю масу тулуба. Груднину слід зміщувати в напрямку хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильного виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів на сонних артеріях, синхронних із натискуванням на груднину.
Якщо рятувальник один, співвідношення вдувань до натискувань на груднину 2:15, якщо двоє – 1:5.
Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію на декілька секунд припиняють для перевірки наявності пульсу на сонних артеріях.
Масаж серця та ШВЛ слід проводити до відновлення самостійного дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри.
Реанімаційні заходи також можуть тривати при транспортуванні потерпілого до лікувального закладу, де буде проводитися госпітальний етап надання лікарської допомоги.
Матеріал підготував: Олексій Ткачук, доцент кафедри анестезіології та реаніматології
