Інфекція, спричинена вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) на сучасному етапі залишається однією з глобальних медико-соціальних проблем. В останні роки продовжує зростати кількість хворих на термінальну стадію ВІЛ-інфекції – власне СНІД, який є причиною летальних наслідків. Важливими заходами щодо зменшення захворюваності та поширеності ВІЛ-інфекції є рання діагностика та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. До 92 % ВІЛ-інфікованих пацієнтів страждають на різні дерматози. У 72 % хворих виникають одночасно два і більше захворювань шкіри. Ураження шкіри та слизових оболонок у ВІЛ-інфікованих пацієнтів часто є одним з перших проявів ВІЛ-інфекції. Спектр ураження шкіри при ВІЛ-інфекції надзвичайно широкий – це інфекційні й неінфекційні дерматози та пухлини.
Згідно сучасної класифікації ВООЗ, у перебігу ВІЛ-інфекції/СНІДу розрізняють чотири стадії. Після інфікування вірусом імунодефіциту наступає перша стадія хвороби, яка зазвичай має тривалий прихований перебіг від кількох місяців до 5 і більше років, при цьому може проявлятися лише збільшенням лімфатичних вузлів. Зміни на шкірі та слизових оболонках здебільшого виникають на другій та наступних стадіях ВІЛ-інфекції.
Першими симптомами ВІЛ-інфекції досить часто є інфекційні дерматози, зокрема оперізувальний герпес – вірусне захворювання шкіри, яке на тлі ВІЛ-інфекції проявляється обтяженим клінічним перебігом – значною кількістю висипки у вигляді згрупованих пухирців та пухирів на тлі почервоніння й набряку шкіри. Висипка на шкірі супроводжується різкою болючістю, порушенням сну, має тенденцію до поширеного ураження шкіри, часто нагноюється, може залишати рубцеві зміни шкіри. Про наявність ВІЛ-інфекції також може свідчити повторне виникнення оперізувального герпесу у молодих осіб без видимої причини.
Раннім проявом ВІЛ-інфекції може бути грибкове ураження нігтів – оніхомікоз. На тлі імунодефіциту відбувається швидке ураження всіх нігтьових пластинок ступнів та кистів, вони тьмяніють, потовщуюються, стають крихкими, легко ламаються.
Першим симптомом ВІЛ-інфекції може стати себорейний дерматит обличчя у вигляді почервоніння й лущення на лобі, щоках та носі у вигляді “метелика”. Захворювання на тлі ВІЛ-інфекції характеризується поширеним ураженням шкіри (голова, тулуб) із можливою нетиповою локалізацією (сідниці, стегна). Дерматоз супроводжується різним свербежем, тяжко піддається лікуванню.
Самим специфічним проявом ВІЛ-інфекції вважають волосисту лейкоплакію язика, яку нині реєструють лише у ВІЛ-інфікованих осіб. Вважають, що етіологічними чинниками змін язика є вірус Епштейна-Барра та грибки роду кандида. Волосиста лейкоплакія виникає на бокових поверхнях язика у вигляді поодиноких сіро-білих бляшок до 3 см у діаметрі з тонкими зроговілими (кератотичними) відростками у вигляді волосків на поверхні бляшок.
Практично у кожного другого ВІЛ-інфікованого пацієнта реєструють кандидоз порожнини рота, який проявляється у вигляді білуватих нашарувань на слизових оболонках язика та щік, тяжко піддається лікуванню. Паралельно можливий розвиток кандидозу статевих органів.
Згідно клінічних спостережень, частим проявом ВІЛ-інфекції в осіб як дитячого, так і дорослого віку, є ангулярний хейліт у вигляді почервоніння та тріщин у кутиках рота, які мають тривалий перебіг, тяжко піддаються лікуванню.
Одним із проявів ВІЛ-інфекції може бути різнокольоровий (висівкоподібний) лишай – хронічне грибкове захворювання шкіри. Дерматоз проявляється дрібними округлими плямами з чіткими межами різного забарвлення – від блідо-рожевого і жовтого до темно-коричневого, на поверхні яких є дрібні (висівкоподібні) лусочки. Висипка, зазвичай, виникає на шкірі шиї та верхньої половини тулуба, суб’єктивно не турбує. Особливостями висівкоподібного лишаю у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД є: поширене ураження шкіри з нетиповою локалізацією (на обличчі, сідницях, стегнах та ін.), поява запальних проявів у ділянці висипки у вигляді почервоніння й набряку з різким свербежем, тривалий перебіг захворювання.
Ознаками ВІЛ-інфекції часто є хронічні вірусні захворювання у вигляді чисельних бородавок, гострокінцевих кондилом, а також поширеного (до 100 і більше елементів) контагіозного молюску (у вигляді неболючих напівкулястих білувато-перламутрових вузликів із заглибленням у центрі), які на тлі ВІЛ-інфекції/СНІДу можуть мати великі розміри та нагноюватися.
Про наявність ВІЛ-інфекції у пацієнтів можуть свідчити часті (більше 5 разів на рік) загострення простого герпесу. Також простий герпес у ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД може мати обтяжений перебіг у вигляді хронічного виразкового запалення з утворенням не лише дрібних пухирців, але й великих пухирів та болючих виразок, які не заживають тижнями, місяцями та мають схильність до поширення на шкірі та слизових оболонках порожнини рота і статевих органах, а також можуть уражатися слизові оболонки стравоходу, бронхів.
На тлі імунодефіциту у пацієнтів з ВІЛ можуть також виникнути гнійничкові захворювання шкіри (піодермії), спричинені стрепто- й стафілококами та іншими піогенними збудниками. Гнійничкові захворювання шкіри у таких пацієнтів мають тривалий перебіг з розвитком фурункулів, карбункулів, хронічної виразкової піодермії, які тяжко піддаються лікуванню.
Також у хворих на СНІД може розвинутися саркома Капоші у вигляді бляшок і вузлів насиченого темно-синюшного, коричневого чи чорного забарвлення з гладкою блискучою поверхнею. Особливостями саркоми Капоші у хворих на СНІД є розташування висипки на верхній частині тулуба, верхніх кінцівках, обличчі, слизових рота, а також схильність до швидкого розпаду з утворенням виразок та раннє метастазування у внутрішні органи.
Отже, ранніми й частими ознаками ВІЛ-інфекції/СНІДу є різноманітні прояви на шкірі та слизових оболонках, які здебільшого мають інфекційну природу – вірусні, грибкові, гнійничкові захворювання, які можуть зустрічатися у будь-якої людини, однак на тлі імунодефіциту характеризуються більш тяжким клінічним перебігом, що стає показом для обстеження таких пацієнтів на наявність ВІЛ-інфекції.
Матеріал підготували:
ДЕНИСЕНКО Ольга – професор, завідувач кафедри дерматовенерології
та СТЕПАН Наталія – к.мед.н, асистент кафедри дерматовенерології
