Епідеміологічна ситуація з інфекційної захворюваності в Україні продовжує ускладнюватись. Зростає рівень захворюваності на грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції. Спостерігаються спалахи дифтерії. Це пов’язано з відмовою від щеплень у зв’язку з розгорнутою антищепною кампанією, часто з неякісними вакцинами та міграцією населення.
В Україні на сьогодні від дифтерії вакциновано близько 48,0 % дітей і набагато менше дорослих, не здійснюється на належному рівні ревакцинація дорослих кожні 10 років. Тому, за прогнозами лікарів, спалах дифтерії може бути набагато масштабнішим за той, який Україна вже пережила у 90-х роках, коли на цю недугу захворіло близько 20 тисяч людей, з яких 696 померло.
Дифтерія – гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок ротоглотки, носа, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної та нервової систем. Збудник – дифтерійна паличка (Corinebacterium diphteriae). Джерелом інфекції є хворий на дифтерію, реконвалесцент-носій або здоровий носій токсигенних штамів збудника. Передача здійснюється головним чином повітряно-крапельним шляхом. Зрідка факторами передачі служать забруднені руки, побутові речі, білизна. Сприйнятливість до дифтерії висока.
Тривалість інкубаційного періоду — від 2 до 10 днів. Клінічні прояви дифтерії різноманітні. Найчастіше (98 % хворих) зустрічається дифтерія ротоглотки. Вона буває локалізованою (катаральною, острівцевою, плівчастою), поширеною (коли плівки виходять за межі мигдаликів), комбінованою (дифтерія ротоглотки і носа, ротоглотки і гортані). Під час перебігу цієї хвороби в горлі утворюється дифтерійна плівка, яка перекриває дихальні шляхи. Це не лише ускладнює дихання та ковтання, а може спричинити смерть від задухи.
Як розпізнати дифтерію? Треба бити на сполох, якщо у вас:
- Різке підвищення температури тіла
- Загальна слабкість, підвищена втомлюваність
- Підвищене серцебиття
- Головний біль, запаморочення
- Знижений апетит, нудота, блювання
- Блідість шкірних покривів
- Біль у горлі, особливо при ковтанні
- Гіперемія слизової мигдаликів, язичка, дужок, піднебіння з ціанотичним відтінком, та їх набряк, поява на них плівки сіро-білого кольору.
Важливо своєчасно віддиференціювати дифтерію від ангіни, інфекційного мононуклеозу, скарлатини тощо, адже ці захворювання мають схожу клінічну картину.
Основний метод лікування — введення специфічної антитоксичної протидифтерійної сироватки.
Дифтерія також може спричинювати такі тяжкі ускладнення, як міокардити, неврити, нефроз, інфекційно-токсичний шок, які не рідко призводять до смерті. Тому за найменшої підозри на дифтерію необхідно негайно звернутися до лікаря.
Найефективнішим методом профілактики дифтерії є щеплення. Відповідно до календаря профілактичних щеплень вакцинація проти дифтерії проводиться у віці: 2 місяці, 4 місяці, 6 місяців, 18 місяців. Ревакцинація здійснюється у віці: 6 та 16 років. Дорослим ревакцинація проводиться у віці 26 років, а надалі – кожні 10 років, до досягнення 60 річного віку.
Ще одним засобом профілактики є особиста гігієна (потрібно часто мити руки, протирати предмети, які торкалася потенційно хвора людина, провітрювати приміщення).
Пам’ятайте, у разі виявлення вищевказаних клінічних симптомів та підозри на дифтерію необхідно негайно звернутися до медиків.
Матеріал підготувала асистентка кафедри інфекційних хвороб та
епідеміології БДМУ, доктор філософії Тетяна КОЛОТИЛО
