• Українська
  • English
Що потрібно знати про хворобу лайма?
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
Що потрібно знати про хворобу лайма?

Що потрібно знати про хворобу лайма?

З початком весняно-літнього сезону збільшується кількість «виходів» на природу, відповідно посилюється ризик нападу на людей та домашніх тварин іксодових кліщів. Одним із найпоширеніших захворювань від укусу кліща є хвороба Лайма. 

Хвороба Лайма (Лайм-бореліоз) — найпоширеніша трансмісивна інфекційна хвороба країн помірного кліматичного поясу, яка спричинюється спірохетами з роду борелій, переноситься кліщами і є серйозною медичною проблемою з огляду на можливість ураження багатьох органів і систем, несприятливого перебігу у вигляді гострих та хронічних уражень.

Бореліоз Лайма реєструється практично в усіх регіонах України. Швидке зростання захворюваності людей на хворобу Лайма науковці пояснюють формуванням природних осередків цієї інфекції.

Для бореліозу Лайма характерна весняно-літня сезонність (травень – вересень), що збігається з періодом максимальної активності кліщів. Хвороба передається трансмісивно, через присмоктування іксодових кліщів, які є переносниками збудників у природних ареалах. Існує ймовірність зараження при втиранні решток роздавленого кліща у пошкоджену шкіру та через сире молоко хворої тварини (переважно козине), коли збудники потрапляють через дрібні ушкодження слизової ротоглотки, тобто йде реалізація контактного механізму передачі інфекції. Сприйнятливість до хвороби Лайма є високою. Хворіють переважно люди молодого віку, частіше представники професійних груп ризику (мисливці, лісники, грибники тощо).

Клінічні прояви хвороби залежать від активності патологічного процесу і стадії розвитку хвороби. Виділяють три стадії хвороби: під час першої на місці укусу з’являється кільцевидна еритема, яка швидко збільшується. Спостерігається збільшення
та болючість регіональних лімфатичних вузлів. За декілька тижнів або місяців за відсутності лікування хвороба переходить у другу стадію – неврологічних та кардіальних ускладнень. Відбуваються неврологічні розлади та порушення діяльності серця. Найчастіше спостерігається три види ураження нервової системи – серозний менінгіт, синдром радикуліту та ураження черепних нервів. Третя стадія супроводжується ураженням суглобів. Найчастіше запальний процес охоплює колінні, ліктьові, міжфалангові і скронево-нижньощелепові суглоби. Якщо не провести лікування на ранній стадії, хвороба може призвести до ураження різних органів:шкіри, суглобів, м’язів, нервової і серцево-судинної системи, і навіть до інвалідності.

Розвиток мігруючої еритеми на місці присмоктування кліща є патогномонічною ознакою хвороби Лайма і зустрічається у 70–80 % хворих. Спочатку еритема може виглядати як рівномірно насичена пляма яскраво-червоного забарвлення, часто з ціанотичним відтінком. Надалі розміри еритеми збільшуються, центральна частина поступово світлішає й набирає вигляду здорової шкіри, в той час як краї залишаються яскраво червоними. Така еритема називається кільцеподібною. У інших хворих розвивається суцільна еритема гомогенного характеру з ціанотичним відтінком без просвітлення центральної частини. У чверті хворих може спостерігатися декілька кілець, які розміщені концентрично одне в одному й утворюють «бичаче око». Розміри еритеми становлять у середньому 15–20 см, хоча можуть бути від 5 до 60 см і більше. Швидкість поширення розмірів еритеми становить 1–2 см на добу.

Пацієнт з хворобою Лайма безпечний для оточуючих, кліщовий бореліоз не передається від людини до людини.
Лише термінове звернення постраждалого від укусу до лікаря дозволяє оперативно визначити ефективні профілактичні та лікувальні заходи. При укусі кліщем слід щонайшвидше звернутися до лікаря-інфекціоніста, а для зняття кліща з тіла людини – до травматолога чи хірурга!

Що робити, щоб не допустити укусу кліща?

– Для прогулянок на природі покривайте голову головним убором і одягайте світлий однотонний одяг з довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла – аби легше було помітити кліщів.

– Кожні 2 години прогулянки оглядайте себе і своїх супутників для виявлення кліщів. Особливо ретельно обстежте ділянки тіла, покриті волоссям.

– Повернувшись додому, відразу змініть і ретельно огляньте одяг, виперіть та випрасуйте його. Найчастіше кліщі чіпляються до одягу людини, тому можуть присмоктуватись не лише під час перебування на природі, а й згодом, перекочувавши із одягу.

– Використовуйте для захисту від кліщів спеціальні засоби, найчастіше це – аерозолі-репеленти, які відлякують кліщів.

Найчастіше кліщі прикріпляються до одягу людини, коли вона торкається гілок дерев, кущів, або сидить на траві. Кліщі присмоктуються до тіла людей не лише під час перебування на природі, але й через деякий час після відвідування зеленої зони, залишившись на одязі, речах. Крім того, вони можуть заноситись до житла людини з букетами квітів, собаками та іншими тваринами.

Що робити, якщо кліщ присмоктався?

– Якщо Ви виявили кліща на шкірі, негайно зверніться до найближчого травмпункту. Якщо це неможливо, видаліть його самостійно: повільно витягніть разом із хоботком, розхитуючи його пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини.

– Після видалення кліща змастіть ранку розчином йоду або спиртом.

– Видалення кліща необхідно проводити з обережністю, не здавлюючи його тіло, оскільки при цьому можливе видавлювання вмісту кліща разом із збудниками хвороби в ранку. Важливо не розірвати кліща при видаленні ‒ залишена в шкірі частина може викликати запалення і нагноєння.

Якщо при видаленні кліща відірвалася його головка, яка має вигляд чорної крапки, місце присмоктування протирають ватою або бинтом, змоченими спиртом, а потім видаляють головку стерильною голкою.

– Після видалення ретельно вимийте руки з милом.

– Кліща рекомендовано доправити в лабораторію на предмет виявлення борелій. В протилежному випадку його необхідно спалити.

– Протягом двох тижнів щоденно замірюйте температуру тіла, а в разі її підвищення чи виникнення почервоніння на шкірі зверніться до лікаря!

Будьте здорові!

 

Матеріал підготувала асистент кафедри внутрішньої

медицини та інфекційних хвороб Колотило Тетяна Романівна.

 

 

Корисно знати