Останні два роки повністю змінили наше життя. На жаль, не на краще. Страх, паніка, злість, ненависть, апатія не завжди проходять безслідно. Часто пережитий стрес відбиватися на нашому фізіологічному стані й починаються проблеми зі здоров’ям. Гормональний збій – один з наслідків довготривалого стресу.
Гормональний дисбаланс частіше виникає у жінок, хоча іноді трапляється й у чоловіків. Нестача або надлишок гормонів зазвичай позначається на здоров’ї людини та її емоційному стані. Якщо вчасно не вжити заходів, ситуація погіршуватиметься і стане причиною інших порушень здоров’я. Тому важливо вчасно помітити симптоми гормонального збою та звернутися за кваліфікованою допомогою до лікаря.
Ендокринологи відзначають: приблизно 80% пацієнток із гормональними проблемами нещодавно пережили сильний стрес. Сильні емоції миттєво виводять із ладу ендокринну систему. Негативні переживання “вимикають” у жінок вироблення статевих гормонів, щоб активувати гормони стресу. Цьому механізму ми завдячуємо еволюції. Така відповідь нашої природи на найсумніші моменти історії – війни та голод. Щойно мозок вирішує, що виживання під загрозою, фертильність жінки різко знижується. Тому, якщо ви шукаєте свій ключ до балансу гормонів в організмі, слід зосередитися на управлінні стресом.
Що таке гормональний дисбаланс та як він виникає на фоні стресу
Причини виникнення стресу у кожного свої, а от його вплив на організм завжди однаковий. Фізіологічні та біохімічні зміни, що виникли, запускають цілий ряд реакцій: частішає серцебиття, підвищується тиск, метаболізм уповільнюється, адреналін викидається в кров, щоб ми або боролися, або тікали. Але проблем не буде, якщо стрес трапляється, скажімо, раз на тиждень. Все стає набагато гірше, якщо справлятися з ним доводиться щодня протягом довгого часу.
Будь-який стрес – гострий, а тим паче хронічний тривалий – порушує гомеостаз, впливаючи на гормональний баланс людини, викликаючи залежні одна від одної реакції автономної та ендокринної нервової системи. Під впливом гострого або хронічного стресу ↑ рівень цукру в крові, ↑ артеріальний тиск (АТ), ↑ рівень холестерину, тригліцеридів.
Отже, основною нейроендокринною реакцією на стрес є активація так званої гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової (ГГН) системи.
Гіпоталамус – надважлива структура, координує поведінку, що визначає індивідуальне та колективне виживання, адже об’єднує відповідні автономні та нейроендокринні відповіді для підтримки гомеостазу, слугуючи високоінтегрованою сенсорною та моторною ділянкою, що контролює ендокринну, автономну та соматичну поведінку. Тут відбувається оцінка події, яка відбувається зараз – мозок визначає, порівнюючи з наявним досвідом: це нормальна ситуація чи стресова?
Надниркові залози – кінцевий пункт роботи гіпоталамуса. Наднирники виробляють вкрай важливі гормони (адреналін, норадреналін, кортикостероїди, андрогени), що регулюють життєво важливі функції організму – АТ, водно-сольовий баланс, обмін речовин тощо.
Складаються надниркові залози з двох шарів: кора (виробляє стероїди) та мозкова речовина (виробляє катехоламіни).
Отже, вісь гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози при ПТСР виглядає наступним чином: мозок розпізнає стрес → гіпоталамус активує два шляхи: автономну нервову систему та вісь ГГН → швидше діє перший шлях: АНС вивільняє адреналін та норадреналін → другий шлях діє повільніше: вивільняються глюкокортикоїди → виникає порушення регуляції вісі ГГН, яке асоціюється з певними психічними розладами (ПТСР, депресія, психічні розлади).
Іншими словами, наші надниркові залози під час стресу виробляють більше кортизолу. А заходячись довгий час у напруженні вони поступово сприяють руйнуванню гормонального фону. Оскільки організм перебуває у режимі «борись або біжи», вироблення інших гормонів, зокрема прогестерону, знижується. Щойно важкий період минає, рівень фертильності знову зростає. Але часто за одним стресом слідує інший, і в організму просто немає часу на відновлення функціоналу всіх систем. Саме з цим фактором багато експертів пов’язують збільшення кількості безплідних пар з кожним роком.
У нормальному житті без хронічного стресу кортизол допомагає нам вирішувати багато життєвих проблем. Він вивільняє глікоген із білків, перетворюючи його на енергію та протидіє запаленню.
Періодичні сплески кортизолу це нормально і навіть добре. Без нього ми б не змогли жити. Але коли рівень гормону підвищений постійно, це починає руйнувати організм.
Постійно високий кортизол означає нестачу прогестерону, отже, надлишок естрогену. Гормон стресу у великих кількостях руйнує здорові м’язи та кістки, уповільнює загоєння та нормальну регенерацію клітин, гальмує вироблення важливих біохімічних речовин. Він погіршує травлення, обмін речовин, розумову функцію та послаблює імунну систему.
Адаптаційні реакції на стрес: як це відбувається
У відповідь на стрес в гіпоталамусі активно виробляється кортикотропін-рилізинг-гормон (КРГ) та вазопресин, які, потрапляючи в портальний кровотік гіпофіза, стимулюють секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ), який, своєю чергою, стимулює секрецію глюкокортикоїдів (ГК).
ГК допомагають контролювати вісь ГГН, швидкість метаболізму білків, жирів та цукрів. Вони також дуже важливі для системної адаптації до стресу, що здійснюється шляхом контролю надходження енергії через стимуляцію гліколізу, глюконеогенезу та протеолізу для постачання амінокислот – субстратів для глюконеогенезу. ГК модулюють синтез та дію низки гормонів, пригнічуючи імунну систему; підвищують рівень депресії і впливають на репродуктивну систему, пригнічуючи фертильність.
Секреція ГК має добові ритми – з активацією вдень та низьким рівнем секреції вночі. При гострому стресі нормальною реакцією є швидке потужне підвищення рівня ГК, який невдовзі повертається до своїх вихідних значень. При патологічній реакції на стрес, рівень ГК не повертається до норми. Але з часом відбувається десенсибілізація – рівень негативної напруги, страхів та тривоги знижується.
Небезпечні стани, які провокує стрес
Стрес-індукована гіперглікемія – доволі часте явище на сьогодні, на жаль. Цей стан відрізняється від ЦД: у таких випадках спостерігаємо високий рівень глюкози крові (до 10 ммоль/л), але рівень глікованого гемоглобіну – в нормі.
Під час гострого стресу синтезуються нейропептиди Y, A та ГПП-1, які можуть впливати на секрецію КТРГ, знижуючи його. До слова, саме через високий рівень нейропептиду Y та ГПП-1, під час гострого стресу людина майже втрачає апетит, а під час хронічного – навпаки.
Стрес, запалення, ожиріння та ЦД. Пандемія ожиріння, яку сьогодні не вдається зупинити, окрім інших факторів, що сприяють її розповсюдженню, має тісний зв’язок зі стресом. Стрес та неспецифічне запалення призводять до підвищення рівня вісцерального жиру, секреції глюкагону у підшлунковій залозі та інсулінорезистентності скелетних м’язів й підвищеного синтезу ендогенної глюкози в печінці. Все це призводить до набору ваги, який важко зупинити. Тому зростання в Україні кількості пацієнтів із надлишковою масою тіла, ожирінням під час війни, є, хоч і неочікуваним, але закономірним наслідком тривалого хронічного стресу, який ми всі переживаємо нині. У деяких таких пацієнтів маніфестує діабет, в інших – діагностуємо переддіабет.
Симптоми порушення гормонального фону
Визначити рівень гормонів можна лише під час лабораторних досліджень. Проте запідозрити порушення гормонального фону можна за певними ознаками, за допомогою яких організм «каже» нам про дисфункцію. Симптоми патології можуть відрізнятись залежно від того, якого гормону виробляється багато або недостатньо:
- Порушення менструального циклу
- Зниження лібідо та порушення потенції
- Перепади настрою
- Дерматологічні проблеми
- Хронічна втома
- Набір чи втрата ваги
- Випадання волосся
- Порушення травного тракту і багато інших.
Що робити при гормональному дисбалансі?
Якщо з’явилися ознаки порушення гормонального фону, ігнорувати їх не можна, оскільки це може призвести до збоїв у роботі репродуктивної системи, шлунково-кишкового тракту, серця та інших органів. Необхідно звернутися до ендокринолога та пройти обстеження, щоб точно встановити, які гормони виробляються у надмірній чи недостатній кількості та з яких причин.
Для відновлення гормонального фону застосовується комплексний підхід. Насамперед звичайно, доведеться позбутися стресу та його джерела. Але у сучасних реаліях – це неможливо. Тому не зайвим буде опанувати дихальні практики, медитації та фізичні навантаження пов’язані з дихальними вправами (йога, пілатес). З іншим Вам допоможе впоратися лікар, до якого слід негайно звернутися, якщо Ви помітили один із симптомів.
Інформацію підготувала асистент кафедри
клінічної імунології, алергології та ендокринології,
доктор філософії Царик І.О.
