• Українська
  • English
Студент – Медик чи Митець?
Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Студент митець БДМУ

Студент – Медик чи Митець?

«Медицина – воістину  найшляхетніше з усіх мистецтв», сказав Гіппократ і тисячу разів був правий. Покликання, яке веде по житті, шліфує не тільки душу, але й серце. Бажання допомогти створює всі умови, щоб не зачерствіти. Так багато можливостей для удосконалення, але мистецтво передує всім. Бо тільки відчуваючи тонку грань людської душі, ти можеш її відкрити.

Можливостей безліч, головне бажання. Студенство Буковинського державного медичного університету має палац «Академічний», який своїми мистецькими студіями вабить вже з першого курсу і захоплює на всі роки навчання. Зранку на пари, по обіді на репетиції. І цей обіг мистецтва та медицини створював позитивне коло, яке не паморочило в голові, а, навпаки, допомагало ставати кращим.

Що таке мистецтво для студента-медика? Це час проведений з друзями? Це нові знання? Це маленька слава? Це перемога над своїми страхами? У кожного своє!!! Єдине, що спільне – це чудовий шмат життя, що назавжди залишиться у серці.

Хоча все по порядку. З перших уст про мистецтво:

Генадій Петроченков, медичний факультет №2, учасник мистецьких студій палацу «Академічний», золотий призер танцювальних конкурсів:

Я завжди хотів бути лікарем. Це відчуття, коли від тебе залежить чуже здоров’я і життя, не передається словами. А значить,  щоб втримати когось маєш бути виваженим, безпристрасним і зібраним. Це мені нагадує танець, коли ти з партнеркою виконуєш підтримку і від тебе залежить кінцевий результат. Будь-який конкурс чи олімпіада – це своєрідний виклик, що робив мене сильнішим і удосконалював. Репетиція чи постановка нового танцю, це ніби розбір клінічного випадку. А коли ти спілкуєшся з глядачем, розумієш треба бути щирим, щоб тобі повірили, так і пацієнт чекає від тебе розуміння.

Генадій Петроченков
Генадій Петроченков 2

Медицина і мистецтво міцно вплелись в мені. Це дві стихії, якими я продовжуватиму займатись, залишивши найтепліші спогади про життя в університеті.

Анастасія Гоян, медичний факультет №1, учасниця мистецьких студій палацу «Академічний», золота призерка танцювальних конкурсів:

Для  мене мистецтво – танець чи написання віршів – це, в першу чергу, спосіб невербально висловити свої відчуття, дати волю емоціям, відволіктися від рутини і буденних проблем. Той чи інший вид мистецтва  був присутнім у моєму житті завжди, скільки себе пам’ятаю. Це невід’ємна частина мене, тож відмовитись від цього я не могла і вступивши до БДМУ. І скільки часу б не забирало навчання, підготовка до пар чи спроби наукової діяльності – завжди знаходилося кілька годин для танцю. Тренування чи виступи перетворювались на відпочинок для душі, спосіб «випустити емоції», яких було в моєму студентському житті чимало.

Анастасія Гоян
Анастасія Гоян 3

А ще мистецтво для мене – це джерело натхнення. Натхнення займатися наукою та медициною. Хоч, власне, і медицина – це також мистецтво. Мистецтво, яке я досі не опанувала, проте мрію опановувати все життя.

Яна Солонар (Чебан), медичний факультет №4 спеціальність «Педіатрія», переможниця Міжнародних та Всеукраїнських вокальних конкурсів та фестивалів, учасниця мистецьких студій палацу «Академічний»:

Медицина і мистецтво. Недарма в цих двох словах спільний початок, а отже , таки споріднені поняття. Що це для мене? Це частина мого життя. Адже колись я обрала пісню душею,  а через декілька років моє серце вибрало медицину. Я не уявляю і дня, щоб я просто собі щось не наспівувала,  а з народженням сина, тим паче. Навчаючись в університеті, я з нетерпінням чекала наших  репетицій, щоб просто відпочити від навчання,  поспілкуватись з однодумцями і щоб просто насолодитись її величністю – Музикою.

Яна Солонар 1
Яна Солонар(Чебан)
Яна Солонар

Для мене пісня – це сповідь,  в яку я вкладаю душу. Напевно, це як життя, хоча ні, це і є життя.

Ольга Івасюк, медичний факультет №2, переможниця Міжнародних та Всеукраїнських вокальних конкурсів, учасниця мистецьких студій палацу «Академічний»:

Кожна людина талановита, але, як на мене, треба вірити в себе і мати поруч людей, які часом вірять в тебе більше, ніж ти сам, щоб відкрити зовсім інші грані свого таланту. Мені пощастило, я навчалася в БДМУ. Саме тут мене оточували професіонали, як в медицині так, і у мистецтві. Завдяки їм я виросла, як медик і артистка.

Ви знаєте, кожне випробування, яке пройшла чи це вокальний конкурс чи модуль завжди мав аналогію: на конкурсі потрібно було розкрити зміст пісні, правильно заспівати ноти і найважливіше відкрити душу. На модулі ж те саме,  тільки  тут треба показати, що безсонні ночі, прочитані конспекти і прослухані лекції залишили слід в голові, осівши в ній знаннями, які колись комусь врятують життя. Фінал завжди один – на конкурсі ти заходиш за лаштунки, на екзамені – закриваєш двері і  це відчуття задоволення просто накриває з головою, що не підвела ні себе, ні тих, хто хвилювався і вірив у тебе. Іноді потрібно програти, але це все для того, щоб наступного разу обов’язково перемогти і побороти свого найбільшого ворога – невпевненість.

Медицина – це моє життя, але пісня – це моя найкраща подруга, з якою ми будемо нерозлучними назавжди.

Богдан Пилип’як, медичний факультет №1,  учасник хореографічної групи народного аматорського ансамблю пісні та танцю «Трембіта» та мистецьких студій палацу «Академічний»:

я танцюрист, танцював в колективі ще у школі і вступивши до медичного університету навіть не було мови, щоб відмовитись від свого хобі, вже майже професійного. Бути медиком, напевно не відкрию таємниці, насправді складно, але в час, коли ти завантажений анатомією чи біохімією,  терапією чи педіатрією, репетиції ставали тою місциною, куди завжди хотілось втекти. Там на тебе чекають твої друзі, які розуміють тебе, бо ж і вони студенти-медики. Так багато спогадів, пов’язаних з мистецтвом: чи це поїздка закордон, чи хореографічний конкурс, але, напевно, таким чимось новим і неймовірним для мене була участь у виставі до 75-річчя БДМУ. Це було щось таке, що складно описати словами. Адже майже всі студійці палацу «Академічний» грали на сцені і кожне слово, кожен жест чи дія ставали своєрідними мазками в картині під назвою «Буковинський державний медичний університет». Відчуття захоплення, що причетний до такого величного навчального закладу не залишає і досі.

Артем Байлиєв, медичний факультет №1,  учасник хорової групи народного аматорського ансамблю пісні та танцю «Трембіта» мистецьких студій палацу «Академічний»: 

Для мене мистецтво, особливо, коли я навчаюсь у медичному, це можливість відкрити свою душу і жити саме нею, а не головою, хоча б декілька годин. Це ніби ковток свіжого повітря в кімнаті, наповненої різними частинками медичних випробувань. Це релакс, коли ти стаєш самим собою. І як би не було складно, репетиції вабили і ноги самі несли в палац.

Будь-який конкурс чи поїздка – це особливий час. Це час дружньої підтримки, хвилювань, різнобарвних емоцій. А найголовніше, це впевненість, що ти рухаєшся у правильному напрямку і з неймовірно талановитими людьми.

Олег Фрідріх, медичний факультет №1, учасник хорової групи народного аматорського ансамблю пісні та танцю «Трембіта»:

Що для мене мистецтво? Так це те, що додає сил, впевненості в собі, «гоїть душу».

За всі 6 років навчання ніколи не шкодував, що приєднався до чудової творчої сім’ї під назвою «Трембіта». Все, що можу сказати – це «Дякую!!!».  Ви не повірите, як просте студентське життя забарвлюється у неймовірні мистецькі кольори, і це надзвичайно круто.

Медицина – неймовірно захоплююча, безсонні ночі, переживання перед іспитами і багато-багато інших речей, котрі зможуть зрозуміти лиш ті, хто навчаючись у медичному університеті. Але як же ж змінюється твоє життя, коли ти хоч трішки, але маєш маленький зв’язок з мистецтвом. Репетиції, конкурси, концерти, нові знайомства – це такий досвід, що допоміг мені бути зовсім іншою людиною. Тому для мене мистецтво – це магія. Магія, яка лишиться частинкою мого серця. Магія, котра допомагала мені цілих 6 років. Магія, яка змінила мене назавжди.

Нам медикам завжди потрібно працювати з людьми, з нашими пацієнтами, знаходити з ними спільну мову. Тому мистецтво як ніколи допомагає комунікувати з людьми, знаходити підхід до інших. І ви ніколи не взнаєте, якщо не спробуєте звісно, які ще таланти зможете відкрити у себе.

Мистецтво і медицина – це невід’ємні частини, котрі сильно пов’язані, як це дивно не звучить.

 

Хто вони – Медики чи Митці? Вони – справжні!!!Які продовжують свою медично-життєву подорож, тільки під музику!

Матеріал підготувала: художній керівник Ансамблю «Трембіта» Леся Зюбак-Романчук

Випускники-митці БДМУ 2020 року та їх творчість. Насолоджуємося

Корисно знати