ВНОЧІ ПОТРІБНО СПАТИ. У ніч з 30 на 31 березня о 3 годині ночі переводимо годинник на годину вперед. Практично все живе на Землі перебуває під впливом добового циклу: обертання планети довкола власної осі визначає інтенсивність сонячного випромінювання і силу тяжіння. У добовому циклі живі організми орієнтуються на схід і захід Сонця, а також на момент максимального піднесення Сонця над горизонтом, тобто істинний (астрономічний) полудень.
Це й послужило опорною точкою для розрахунку шкали часу. Поворот планети на 15 градусів відповідає часовому проміжку в одну годину. Земля “умовно розділена” на 24 часточки в 15 градусів, кожна з яких становить один часовий пояс. Полудень на годиннику в кожному поясі повинен збігатися з моментом істинного (астрономічного) півдня. Точка відліку для поясного поділу, Гринвіцький меридіан, умовна.
Літній час
1 квітня 1981 року на території колишнього Союзу ввели літній час, який випереджав поясний на дві години порівняно з декретним. Сьогодні впевнено можна говорити про недоцільність цього рішення. Повноцінне пристосування (адаптація) живих організмів до незвичайних умов існування, в тому числі до тимчасових зрушень, відбувається в результаті природного відбору і займає багато поколінь. Протягом життя однієї людини можлива лише тимчасова адаптація, яка відбувається за рахунок більш інтенсивного витрачання резервів організму. Платою за адаптацію стають неминучі виснаження резервів, функціональні розлади організму, передчасне старіння і скорочення тривалості життя.
Відхилення ритмів праці та відпочинку, сну і неспання від сонячного поясного часу призводять до стресів та десинхронозу, тобто неузгодженості внутрішніх ритмів організму з добовими ритмами.
За даними російських вчених в період переведення стрілок на “літній” час число викликів до хворих з гіпертонічними кризами та інфарктами міокарда в перші п’ять діб після переведення стрілок порівняно з попередньою п’ятиденкою збільшилося на 11,7%, кількість суїцидів – на 66%. У третю п’ятиденку після переведення стрілок кількість викликів з приводу нещасних випадків було на 19,2% більше, ніж протягом п’яти діб до цієї події. У 2011 році за 15 днів після переведення стрілок в Новосибірську відбулося на 41% більше ДТП, в яких постраждали люди, ніж за той же термін до введення “літнього” часу.
Дані, отримані при індивідуальному обстеженні людей, підтверджують, що перехід на “літній” час є причиною десинхронозу. Введення “літнього” часу є стресом для всіх людей, але реакція на стрес двояка і залежить від рівня адаптивних резервів, якими володіє людина.
Вплив переходу на літній час на організм
Приблизно 60% людей спочатку показують високий психофізіологічний адаптивний потенціал. На переведення стрілок вони реагують активацією функцій центральної нервової системи, поліпшенням показників розумової і фізичної працездатності, збереженням гарного самопочуття та настрою. Серцева діяльність, метаболічні процеси та імунний захист в нормі. Реакція цих людей на переведення годинників цілком укладається в картину позитивної стрес-реакції, яку Ганс Сельє назвав еустрес. Вони не відчувають стресуючого навантаження, яке створює переведення стрілок, і підтримують своє нормальне самопочуття за рахунок ресурсів організму. Більш того, включення додаткового енергетичного забезпечення організму відчувається як прилив сил. Але лише до тих пір, поки ці ресурси є, а до того часу, коли вони будуть вичерпані, медична допомога вже стає малоефективною.
Другу групу складають люди зі зниженим адаптивним потенціалом. До переходу на “літній” час вони скаржилися на підвищену стомлюваність і слабкість. Після переведення стрілок у цих людей спостерігається гальмування функцій центральної нервової системи і зниження розумової працездатності, підвищення частоти серцевих скорочень і артеріального тиску, неспокійний сон, слабкість, погіршення апетиту, втома в другій половині дня. Іншими словами, ослаблені або перевтомлені люди відповідають на перехід до “літнього” часу негативною стрес-реакцією (дистрес по Сельє).
У представників обох груп збільшуються показники психоемоційного стресу, зростає конфліктність, погіршується успішність у студентів та учнів. До норми ці показники приходять лише через два тижні після уведення “літнього” часу.
Цікаво відзначити, що зворотний перевід стрілок, на “зимовий” час, викликає лише тижневу напругу психофізіологічних показників, що вказує на переваги життя за “сонячним” часом.
Про шкоду регулярних переводів стрілок вчені заявляли неодноразово. Переходи на “літній” і “зимовий” час не відповідають біологічним ритмам людини і можуть призводити до порушень фізіологічних функцій. Результати ряду наукових досліджень і соціологічних опитувань показують, що при переході на новий час (двічі протягом року) у більшості дітей та осіб похилого віку відзначаються небажані зрушення в діяльності організму – стрес-реакції, порушення режиму сну, погіршення самопочуття, порушення в діяльності серцево-судинної, імунної та інших систем, обмінних процесів. Останніми роками з’явилися публікації зарубіжних дослідників, які також пишуть про негативний вплив на здоров’я людини переходу на “літній” час. Жителі Європи після переведення стрілок неспокійно сплять, а вранці відчувають себе розбитими, скаржаться на хронічну втому, денну сонливість, головний біль, втрату уваги і погіршення розумової діяльності. З переходом на “літній” час збільшується число нещасних випадків і автокатастроф, а в перший понеділок після переходу різко зростає важкий травматизм на робочих місцях. З початком “літнього” часу загострюються психічні захворювання та зростає кількість самогубств, частіше виникають інсульти і інфаркти міокарда. Фахівці Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана під керівництвом професора Тілла Ронеберга довели, що час сну в людини пов’язаний з часом сходу Сонця в даному часовому поясі, а не з штучно нав’язаними годинами. Дослідники стверджують, що добовий ритм людини не може повною мірою пристосуватися до “літнього” часу.
Уведення “літнього” часу змушує працюючих людей прокидатися на дві години раніше існуючого поясного часу, багатьом доводиться схоплюватися о 4:00 год ранку за Сонцем. А між п’ятою і шостою годинами передранкового часу (сонячного) настає четверта фаза сну, необхідна насамперед для відновлення функції центральної нервової системи. Якщо людина піднялася раніше, страждає її мозок – головний регулятор усіх наших внутрішніх процесів. На перших порах це призводить до поганого самопочуття і головного болю, до тривоги, депресії, внутрішньої напруги, нездужання, пізніше – до неврозів, психопатій та інших захворювань. Четверта фаза сну залежить від сонячного часу, а не від того, скільки годин людина проспала.
Саме цього не розуміють люди, охочі жити за “літнім” часом. Їм би хотілося повертатися додому завидна. Але, зміщуючи час заходу Сонця, вони зміщують і час сходу, і якщо навіть влітку підйом о четвертій ранку за сонячним часом не сприяє гарному самопочуттю, то взимку таке навантаження на організм стає серйозним стресом.
У темний час доби, між північчю і четвертою годиною ранку, організм інтенсивно синтезує і викидає в кров гормон мелатонін, який контролює якісний сон і відновлення стомлених за день внутрішніх органів. Якщо людина змушена працювати вночі й відпочивати вдень, то повного відновлення життєзабезпечуючих органів і систем не відбувається, оскільки у людей, що бадьорі вночі, синтез мелатоніну різко зменшується. І з кожним днем накопичується хронічна втома, органи прискорено старіють, розпочинають хворіти, розвиваються атеросклероз, ракові захворювання, скорочується тривалість життя. Насильницьке пробудження призводить до тих самих наслідків, що і нічне неспання.
Таким чином, відхилення добового ритму людини від сонячного часу всього на годину (при переході на “літній” час) викликає стрес-реакцію і десинхроноз навіть у молодих, практично здорових людей. Більш суттєві зміни добового ритму життєдіяльності від поясного сонячного часу і зміщення початку робочого дня на дві-три години ближче до астрономічного полудня викликають додаткові емоційні та функціональні розлади.
Результати досліджень та чисельні наукові дані дозволяють вважати фізіологічно і екологічно оптимальним ритм життєдіяльності людини, синхронізований з сонячним поясним часом. На тлі інших стресів, насамперед соціально-економічних, тимчасові десинхронози лише крапля в океані проблем. Але це може бути однією з останніх крапель. Резерви людського організму великі, але не безмежні.
Мелатонін
Структурою, яка виступає в ролі посередника між зовнішнім світом і внутрішнім середовищем організму та забезпечує процеси тимчасової адаптації організму, є епіфіз.
Саме епіфіз є “біологічним годинником” організму, хід якого постійно звіряється зі зміною освітленості.
Гормоном-посередником, який доносить керівні сигнали до органів і тканин, власне і є гормон епіфіза мелатонін. У рамках добового ритму організму мелатонін підтримує цикл сон/неспання, добові зміни рухової активності та температури тіла. Концентрація його в крові наростає з настанням темряви і досягає свого максимуму за 1-2 години до пробудження. У цей час сон людини найбільш глибокий, а температура тіла досягає свого мінімуму.
Порушення добового ритму секреції мелатоніну призводить до значних змін вищої нервової діяльності: порушення сну, дисфорії, дратівливості, порушення пам’яті та здатності концентрувати увагу, вегетативної дисфункції, депресивних розладів, а також до виникнення психічних захворювань (ендогенна депресія). Встановлено, що не лише біологічні та фізіологічні процеси, але й динаміка психічної діяльності, в тому числі й емоційних станів, схильна до закономірних коливань. Психологічні ритми можуть бути систематизовані в тих же діапазонах, що і біологічні. Відомо, що в похмурі осінні дні у багатьох людей виникає синдром зимової депресії, сезонного розладу або сезонної афективної хвороби, яка супроводжується психічними порушеннями й призводить іноді до суїциду.
Винахід більше ста років тому електрики та штучного освітлення кардинально змінили як світловий режим, так і тривалість впливу світла на людину. Вплив світла в нічний час (“світлове забруднення”) збільшився і став суттєвою часткою сучасного способу життя, супроводжується безліччю серйозних розладів поведінки і стану здоров’я, включаючи серцево-судинні захворювання та рак. Згідно з гіпотезою “циркадіанної деструкції”, вплив світла в нічні години порушує ендогенний добовий ритм, пригнічує нічну секрецію мелатоніну, що призводить до зниження його концентрації в крові.
Показано, що світло безпосередньо впливає на експресію деяких “вартових” генів, що забезпечують циркадіанний ритм. Мутації в деяких часових генах драматично позначаються на багатьох функціях організму і призводять до розвитку різних патологічних процесів: зменшення тривалості життя, порушення репродуктивної функції, збільшення частоти пухлин, ожиріння, метаболічного синдрому, катаракти, саркопенії.
Вплив нічного освітлення вкорочує тривалість менструального циклу у жінок, призводить до ановуляції, дисменореї і прискореного згасання репродуктивної функції. Тобто є причиною передчасного старіння.
Люди, створивши собі особливе середовище існування, в деякій мірі звільнилися від жорсткого диктату зовнішнього середовища. Однак стародавні біологічні механізми диктують свої закони. Продукція мелатоніну у людини має сезоннозалежний характер і, при порушенні сезонної ритмічності, підвищується ризик загострення багатьох хронічних захворювань. Прикладом цього можуть служити почастішання депресій і алкоголізму при переміщенні на роботу з середніх широт в регіони крайньої Півночі. У багатьох пацієнтів із злоякісними новоутвореннями взагалі відсутні сезонні ритми біосинтезу мелатоніну.
Мелатонін у медицині
Сьогодні мелатонін у медицині застосовується як препарат широкого спектру дії, зокрема як антиоксидант, антистресор, адаптоген та модулятор імунореактивності організму. Для здорового організму фізіологічна доза мелатоніну складає 0,1-0,5 мг. Прийом препарату у вечірній час забезпечує підвищення рівня гормону в крові до нормального фізіологічного рівня. Терапевтичні дози мелатоніну в складі лікарських препаратів і БАД становлять 3-5 мг. При застосуванні пік концентрації гормону спостерігається через годину і досить високий рівень в плазмі крові зберігається протягом 3-7 годин. Чисельні дослідження підтвердили відсутність токсичної дії у мелатоніну. Однак це не є гарантією від побічних наслідків його тривалого застосування у великих дозах (3-5 і більше мг). У зв’язку з цим, такі добові дози препарату слід приймати курсами тривалістю не більше 3-4-х тижнів. Крім можливого порушення добового ритму при прийомі препарату в позаурочний час, в цьому випадку можуть виникнути і серйозні ендокринні порушення.
Не слід забувати, що надлишкова продукція мелатоніну викликає гіпотрофію сім’яників у чоловіків і аменорею у жінок. Особливо чутливі до дії мелатоніну діти. Необхідно пам’ятати і про можливу взаємодію мелатоніну з іншими ліками, які мають спільні з ним метаболічні шляхи. Інактивація мелатоніну відбувається в печінці, тому будь який лікарський засіб, що пригнічує або активізує цей орган, буде впливати на рівень циркулюючого мелатоніну.
Як підвищити і гармонізувати продукцію власного мелатоніну?
1. Кожен день викроювати час для того, щоб побути на сонці (на світлі). Якщо це неможливо – створити оптимальний режим штучного денного світла.
2. Не засиджуватися за комп’ютером або телевізором за північ. Тривалість нічного сну повинна бути достатньою для того, щоб вранці відчувати себе бадьорим і відпочившим. Багатьом для цього потрібно більше ніж 8 годин.
3. Не включати вночі світло в спальні, на вікна повісити щільні штори, що не пропускають світло з вулиці. У крайньому випадку, можна надягати на очі пов’язку з тканини, що не пропускає світло.
4. По можливості відмовитися від нічної роботи і тривалих трансмеридіанних перельотів.
5. Кинути палити, обмежити вживання алкоголю і кави.
6. По можливості виключити прийом ліків, що знижують рівень мелатоніну.
7. Включити в раціон продукти, багаті антиоксидантами, кальцієм, магнієм, нікотиновою кислотою та піридоксином або приймати вітамінно-мінеральні комплекси.
8. З’їсти на ніч банан, шматочок індички, курчати, м’який сир, жменю гарбузового насіння, мигдалевих горіхів. Всі ці продукти багаті триптофаном (попередник мелатоніна).
9. Кожен день виділяти час для медитації, аутотренінгу або прогулянки.
Матеріал підготував: Олександр Захарчук, професор кафедри медичної біології, генетики та фармацевтичної ботаніки БДМУ
