Догляд за шкірою – важливий елемент особистої гігієни (від імені Гігіеї – грецької богині здоров’я і чистоти), який сприяє зміцненню та збереженню здоров’я людини.
Шкіра людини – це зовнішній покрив, який захищає організм людини від різноманітних чинників навколишнього середовища (хімічних, інфекційних тощо).
Стан шкіри залежить від функціонального стану внутрішніх органів, а також у значній мірі від того, як ми за нею доглядаємо, зокрема від правильного застосування миючих засобів.
Історія виникнення мила складає більше трьох тисячоліть. Перші згадки про застосування миючих засобів відносять до 2800 р. до н.е. Рецепти різних миючих сумішей знали в Стародавньому Єгипті, Шумері, Вавилоні, Римі. У сучасному світі гігієнічні засоби, зокрема мила, є предметом першої необхідності. З розвитком науки і сучасних технологій якість і кількість видів мила значно зросла. На сьогодні застосовують натуральні мила та мила промислового виробництва. На даний час існує декілька видів мила – туалетне, рідке, антибактеріальне, інтимне та мило ручної роботи.
Туалетне мило. До його складу, зазвичай, входить луг, а також натрієві солі жирних кислот, які в результаті реакції гідролізу створюють лужне середовище. Це сприяє тому, що мило добре милиться і володіє гарними очисними властивостями. Однак мило руйнує жири шкіри, що призводить до її зневоднення, а при застосуванні – сухості й лущення. Крім того, при частому застосуванні мила зникає її поверхневий захисний шар (“гідроліпідна плівка“), яка є природним захистом, що перешкоджає проникненню в шкіру бактерій, вірусів, грибків тощо. Особливо шкідливим є дешеве мило, що містить вільний луг. У більш дорогому милі її руйнівну дію мінімізують за рахунок наявності жирних кислот. На сьогодні створюють спеціалізовані мила, які можна застосовувати для щоденного вмивання. Рівень Рh у них наближений до кислотно-лужного балансу шкіри.
Рідке мило, як правило, містить менше лужних сполук, ніж тверде, не сушить шкіру. Воно є зручним у застосуванні, кожна пляшечка забезпечена спеціальним дозатором.
Антибактеріальне мило у своєму складі має антибактеріальні добавки (найчастіше – триклозан), однак, не рекомендують його тривале застосування, оскільки разом із шкідливими бактеріями можуть бути знищені й корисні, які постійно перебувають на шкірі і забезпечують його природний захист від патогенних збідників. Водночас, таке мило переважно захищає від бактерій і не захищає від вірусів, які є частими збудниками інфекційних захворювань, у тому числі й шкіри.
Милом з антибактеріальною дією є дьогтеве мило. З вигляду дьогтеве мило нагадує господарське. Перевагає його є те, що воно виготовлено з натуральних компонентів: на 90 відсотків воно складається із звичайного мила, інші 10 відсотків складає березовий дьоготь, який виготовляють із берести (тонкого верхнього шару кори дерева). Завдяки вмісту березового дьогтю таке мило володіє антимікробною, протипаразитарною, дезінфікуючою та протизапальною дією, а також помітно підсилює приплив крові та сприяє регенерації ушкоджених ділянок шкіри. Водночас його недоліком є не надто приємний запах. Разом з тим слід пам’ятати, що застосовувати таке мило не варто більше двох разів на добу, оскільки воно сильно підсушує шкіру обличчя.
Інтимне мило, яке містить пом’якшувальні добавки, натуральні екстракти й олії, заспокоює слизову інтимних зон, зменшує подразнення й прояви запалення. Такі мила рекомендують використовувати особам із підвищеною чутливістю слизової оболонки та при захворюваннях інтимної сфери, людям зі зниженим імунітетом, жінкам у період вагітності й менопаузи, а також після проведення курсу лікування антибіотиками.
Мила ручної роботи містять цілющі трави, фрукти, ефірні олії, в них відсутні інгредієнти тваринного походження і консерванти. Такі мила, як правило, продають на вагу і вони коштують дорожче, ніж інші види мила.
Важливо знати, що шкіра по-різному реагує на мило. Для правильного догляду за шкірою необхідно знати її тип (нормальна, суха чи жирна). У дорослих людей нормальна шкіра зустрічається зрідка. Така шкіра має рожевий відтінок, вона матова, гладка і пружна, еластична, має достатню вологість і жирову змазку, без висипки. Жирна шкіра має сірувато-жовте забарвлення за рахунок посиленої секреції сальних залоз, на ній видно розширені пори. Надлишок шкірного сала розширює гирла сальних залоз, закупорюючи їх, внаслідок чого можуть утворюватися комедони – чорні точки. Найчастіше такий тип шкіри спостерігається в ділянці спини і в середній частині обличчя (лоб, ніс, підборіддя). Жирна шкіра менше піддається подразненню, легко переносить різні дії зовнішнього середовища. При такій шкірі можна щодня вмиватися теплою, але не гарячою водою з милом. Якщо шкіра обличчя надмірно жирна, то рекомендується вмиватися два рази на день із застосуванням миючих засобів, проте не застосовувати мило на шкіру інших ділянок тіла, які можуть бути іншого типу.
Суха шкіра має блідо-рожевий чи жовто-рожевий колір, вона більш тонка й ніжна. Через тонкий епідерміс просвічуються розширені капіляри. Даний тип шкіри легко подразнюється від впливу вітру, сонця, води, морозу, мила, реагуючи на їх дію почервонінням та злущуванням. Для сухої чутливої шкіри оптимальними є мила з нейтральним рівнем Рh, а також мило, що містить крем, або рідкі види миючих засобів.
Варто зазначити, що для знаття макіяжу мило підходить не повною мірою. Воно здатне очистити шкіру від забруднень, проте може не впоратися з водостійкою тушшю. Тому, декоративну косметику краще знімати за допомогою спеціальних косметичних засобів.
У холодну пору року шкіра втрачає більше вологи і слабшає її захисний покрив, тому застосування рідкого й антибактеріального мила рекомендують по можливості зменшити. Особливо не варто його використовувати для шкіри обличчя й повік, менш піддається впливу шкіра рук і тіла. Після проведення миючих процедур у холодну пору року рекомендовано наносити на шкіру зволожуючий крем.
І на завершення. Іноді прагнення до чистоти призводить до того, що люди схильні приймати душ по два, а то й три рази на день. Таку звичку не можна зарахувати до корисних. Встановлено, що з водою і милом з поверхні шкіри видаляються не лише забруднення, але й бактерії, які виконують функції природного захисного бар’єру. Також внаслідок надмірного застосування мила шкіра стає пересушеною, утворюються мікротріщини, через які в шкіру потрапляють різноманітні бактерії, віруси, грибки, кліщі. Тому за відсутності особливих потреб (щодення заняття спортом, тяжка фізична робота, робота у гарячих цехах тощо) достатньо приймати душ один раз на добу, і не обов’язково щодня, а застосування миючих засобів на все тіло – не частіше 1 разу на 3-4 дні за винятком зон із надмірною пітливістю чи жирністю шкіри.
Матеріал підготувала: Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету.
