Многоуважаемые коллеги! Очень прошу переслать это письмо коллективу кафедры микробиологии, вирусологии и иммунологии Буковинского государственного медицинского университета.
Не так давно я нашла в интернете публикацию, посвященную моему отцу, Калине Георгию Платоновичу, который работал в Черновицком Медицинском институте заведующим кафедрой микробиологии с 1947 по 1955 гг. Я выражаю огромную благодарность и признательность всем сотрудникам университета, принимавшим участие в составлении жизнеописания моего отца. Проделана поистине титаническая работа. Найдены редкие факты биографии, скрупулезно перечислены все этапы его научной деятельности. Знали ли авторы лично моего отца, или составили о нем мнение по сухим характеристикам и автобиографиям, но портрет получился очень точный и живой. Я очень рада, что в наше сложное время есть неравнодушные люди, хранящие память о тех, кто много лет назад работал в стенах этого ВУЗа. После переезда в Москву и до самой смерти отец работал в и-те гигиены им. Эрисмана. В конце жизни долго и тяжело болел, но, и будучи прикованным к постели, поддерживал контакты со своими сотрудниками, особенно с Г.М.Трухиной, консультировал, помогал в написании статей. Работа была его жизнью. Отец был очень разносторонне образованным человеком, много чем интересовался и увлекался. Но даже в своих увлечениях всегда оставался профессионалом. Примером может служить создание джазового оркестра в Виннице. В какой-то период своей жизни очень увлекался фотографией, потом разведением роз на даче. И опять: целые полки книг по разведению роз, каталоги, по которым из питомников выписывались саженцы, и неимоверной красоты розарий. А глядя на фотографии, сделанные им в 50-60-е годы, мой зять и сейчас удивляется тому, как талантливо они сделаны. Но в свой 70-летний юбилей отец сказал, что впереди у него осталось не так уж много времени, оставил все увлечения и посвятил остаток жизни исключительно своей любимой микробиологии. К сожалению, не все, что он делал получало должную оценку со стороны чиновников от медицины. В 60-е годы в СССР мало кто думал об экологии в широком смысле этого слова. А уж заглянуть вперед и попытаться разработать новые технологии для будущего… таких ученых можно было пересчитать по пальцам. В те годы отец собрал уникальную коллекцию штаммов фенол-разлагающих бактерий. Увы, в нашей стране его исследованиями по этой теме никто не заинтересовался, и тогда отец принял решение уничтожить коллекцию. Микробиолог знает сколько времени и труда отнимает поддержание микробных штаммов в надлежащем состоянии, а это ведь была не плановая работа, а так, игры разума ученого. И коллекция была уничтожена. Через несколько дней после этого отца вызвали в Министерство здравоохранения и сообщили, что его публикациями по фенол-разлагающим бактериям заинтересовались в Канаде и хотят купить музейные штаммы. Увы, было поздно. Конечно, такие неудачи расстраивали отца, но не сгибали. Его веру в торжество разума не могли разрушить ни обстоятельства, ни недоучки-бюрократы.
В заключение хочу пожелать мира и процветания всему украинскому народу.
С уважением, Нина Георгиевна Калина.
Буковинський державний медичний університет пишається тим, що в період з 1947 по 1955 pp. жив та працював у медичному інституті й в Чернівецькому науково-дослідному інституті епідеміології та мікробіології вчений зі світовим іменем Георгій Платонович Калина.
Він став засновником перших наукових досліджень з мікробіології та санітарної мікробіології не тільки у Чернівецькому державному медичному інституті, а також в Україні. з 1944 по 1948 р. до приходу на кафедру Г.П. Калини не було виконано жодної наукової роботи.
Саме з приходом Г.П. Калини розпочалися наукові експериментальні дослідження на кафедрі, а також у відділі епідеміології Чернівецького НДІ епідеміології та мікробіології, яким завідував Г.П. Калина.
Відомий вчений Георгій Платонович Калина народився 3 травня 1902 року в місті Саратові Російської Федерації. Це був звичайний міський хлопчик дореволюційного періоду. Особливістю родини Калини була висока культура, духовність та глибока віра в Бога.
Георгій Калина виховувався в освіченій сім’ї службовця залізничного транспорту. Його батько – Платон Христофорович Калина – за освітою інженер залізничних шляхів сполучення. До революційних подій в Росії працював начальником служби Самаро-Золотоустовської залізниці Російської імперії.
Після жовтневих подій 1917 року батько Г.П. Калини працював на різних посадах Сибірських залізниць. Після звільнення Сибіру від військ Колчака, він займав різні керівні посади на залізницях. У 1927 році був заступником начальника з технічної частини Уссурійської залізниці. У 1929 році важко захворів і був направлений на лікування в Центральну залізничну лікарню Міністерства шляхів сполучення Радянського Союзу (м. Москва), де він швидко і помер.
Смерть батька – єдиного годувальника сім’ї, негативно вплинула на подальше життя юнака. Його мати ніколи не працювала, була домогосподаркою і виховувала дітей, яких було п’ятеро у сім’ї, у тому числі 4 сестри. Дві старші сестри померли в дитячому віці, інші дві, молодші за Георгія Платоновича, мали важку долю.
Четверта сестра Валентина Платонівна працювала з 1923 по 1933 (можливо 1934 р.) у Харбіні на Китайсько-Східній залізниці. Була репатрійована, до 1937 року працювала на Московський залізниці і проживала в Підмосков’ї. У 1937 році була репресована, причина якої залишилась невідомою. Померла Валентина Платонівна у в’язниці.
Доля наймолодшої сестри не проминула репресій. І вона загинула в сталінських застінках невідомо коли.
Ми спеціально зупиняємось так детально на родині Г.П. Калини, щоб були зрозумілі інші періоди життя відомого вченого.
Його дід по батькові – Калина Христофор Платонович – українець, який проживав у Вінницький губернії, де був його маєток. Бабуся – за національністю – німкеня (її батько – німець, а мати – українка). Тому за церковними записами – Георгій Платонович – українець.
Але ми повинні чітко розуміти період, в якому жив Г.П. Калина. Тому для прояву схильності до режиму він обирає російську національність і в цьому українці не повинні його засуджувати, а скоріше віднестись до цього із розумінням.
Дитинство Георгій провів у Самарі, в 1919 році закінчив комерційне училище, де крім загальних дисциплін вивчав англійську, французьку та німецьку мови. У цьому ж році поступив на медичний факультет Самарського державного університету.
Він закінчив тільки три курси і в 1922 році, у зв’язку з переводом батька на роботу в Узбекистан, Георгій Платонович продовжив навчання на медичному факультеті Ташкентського державного університету впродовж 4-х місяців. Згодом переїжджає для продовження навчання на медичному факультеті Іркутського державного університету, який закінчує з відзнакою в 1925 році.
Будучи студентом, Георгій постійно працює над вдосконаленням знань з англійської, німецької та французької мов, якими володів вже вільно.
Після закінчення університету Георгій Платонович працював лікарем у м. Чита, але велика любов до мікробіології та епідеміології, які тоді інтенсивно розвивались, вирішила його подальшу долю. Ця любов до науки про дрібні мікроскопічні істоти появилась у нього ще в період навчання в університетах. Тому в січні 1926 року Г.П. Калина перейшов на роботу в медичну службу Забайкальської залізниці на посаду завідувача санітарно-гігієнічної лабораторії.
Поворотним періодом у житті Георгія Платоновича був 1926 рік, коли в травні Народний комісаріат охорони здоров’я СРСР призначив його аспірантом мікробіологічної лабораторії Центрального науково-дослідного інституту епідеміології та мікробіології (зараз Московський науково-дослідний інститут епідеміології та мікробіології ім. почесного академіка М.Ф. Гамалеї АМН Російської Федерації, м. Москва).
Провчився в аспірантурі він 4 місяці і, за рішенням Народного комісаріату охорони здоров’я СРСР, був переведений в аспірантуру при кафедрі мікробіології, вірусології, епідеміології та імунології Першого Ленінградського державного медичного інституту (у наступному – Ленінградський державний медичний інститут ім. академіка І.П. Павлова, зараз Санкт-Петербурзька медична академія ім. академіка І.П. Павлова).
Важливо те, що в цей період завідувачем кафедри мікробіології цього інституту був вчений зі світовим іменем академік АМН СРСР Данило Кирилович Заболотний, виходець із села Чеботарки Вінницької області, який в майбутньому організував і був Першим Президентом Академії Наук України.
Під керівництвом академіка Д.К. Заболотного Георгій Платонович пройшов сувору школу навчання в аспірантурі при кафедрі мікробіології Ленінградського державного медичного інституту. Д.К. Заболотний як патріот України чітко розумів необхідність підготовки висококваліфікованих кадрів для країни.
Тут упродовж 2 років Г.П. Калина засвоїв всі відомі на той час методики мікробіологічних, імунологічних досліджень, опанував відомі тоді методи виділення та ідентифікації бактерій, грибів, найпростіших, вірусів. Тут він широко використовував серологічну ідентифікацію мікроорганізмів.
Але Д.К. Заболотний вважав, що науковець повинен чітко володіти двома-трьома європейськими мовами та читати і розуміти ще 3-5 мов. Тому в червні 1928 року, після закінчення аспірантури Георгій Платонович вже володів не тільки мікробіологічними методами дослідження, а і англійською, французькою та німецькою мовами досконало.
В особовій справі професора Калини (архів Буковинського державного медичного університету) зберігається відзив академіка АН України і СРСР Д.К. Заболотного від 27 лютого 1928 року про Георгія Платоновича. Копію відзиву ми приводимо без скорочень, виправлень і мовою оригіналу.
