Одним із важливих питань сучасної медицини є визначення поняття «здоров’я». Враховуючи те, що поняття має багато медико-соціальних аспектів і зумовлено багатьма чинниками, то вимагає для свого розв’язання комплексного підходу. У преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я говориться, що здоров’я – це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя.
Здоров’я – гармонійна єдність біологічних, психологічних і соціальних якостей, які обумовлені вродженими і набутими біологічними та соціальними впливами.
Під здоров’ям також розуміють процес збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності при максимальній тривалості активного життя. Складовими здоров’я є показники фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я людини. Показниками фізичного здоров’я є індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, нормальне фізіологічне функціонування організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівень фізичного розвитку органів і систем організму.
Здоров’я по-своєму цінується і оцінюється в різному віці, – у дітей, підлітків, людей зрілого і похилого віку, маючи свої детермінанти фізичного, духовного і соціального благополуччя. У кожному віці воно має свої «вікові» ресурси, що визначають здатність протистояти хворобам, з тим або іншим успіхом одужувати при хворобах, або, коли видужати не вдається, з тими чи іншими втратами переносити їх. Здоров’я визначає норму.
Поняття «норма»,«відхилення від норми» та «вади розвитку» широко використовується в медицині, психології, педагогіці, соціології, фізиці та інших науках.
Норма – це стан організму, при якому він здатний повноцінно виконувати функції. Біологічна норма – те, що виникає природним способом і не викликає порушень здоров’я.
Однією з причин перинатальної та ранньої неонатальної смертності є уроджені вади розвитку (УВР) – природжені відхилення за межі нормальних варіантів у анатомічній будові (формі, розмірах, кількості) тканин та органів людини, які здебільшого супроводжуються порушеннями їх функцій чи навіть загрожують життєздатності організму.
УВР, які потребуються хірургічної корекції, виявляються в 3% новонароджених. Смертність від УВР внутрішніх органів посідає 3-тє місце у загальній структурі дитячої смертності протягом першого року життя. З метою виявлення природженої патології в перинатальному періоді (з 22-го повного тижня вагітності до повних 7 діб життя новонародженого) широко проводяться скринінг-дослідження, результати яких впливають на процес планування закінчення вагітності. Оптимальним діагностичним засобом є сонографія, переваги якої дозволяють проводити обстеження до народження дитини.
Структура УВР серед плодів, установлених за допомогою УЗД до 22 тижня вагітності за 2015 р. по Чернівецькій області: І місце посідають УВР центральної нервової системи – 2,77 на 1000 (27,19%) абсолютно – 31 плід; ІІ місце – УВР системи кровообігу – 1,88 на 1000 (18,42%) абсолютно – 21 плід; ІІІ місце – УВР сечовидільної системи – 1,52 на 1000 (14,9%) абсолютно – 17 плід.
Вивчення походження та патології вад складає окрему дисципліну медичної науки — тератологію.
УВР–поширений вид патології, питома вага якого в загальній популяції коливається в різних країнах, за даними ВООЗ, від 2,7 до 16,3 % і має тенденцію до зростання в останні десятиріччя. На сьогоднішній день частота генетичних і тератологічних захворювань серед новонароджених досить висока, а в міжнародному реєстрі патологій у людини налічується понад 5000 нозоологічних одиниць. Значна кількість із них супроводжується аномаліями органів і структур або несистемними вадами розвитку. Для сучасної медицини особливо важливого значення набувають знання повної картини структурно-функціональних проявів уроджених захворювань, їх можливий етіопатогенез та рання антенатальна діагностика, профілактика і корекція.
Структура УВР серед новонароджених дітей за 2015 р. по Чернівецькій області:
І місце – УВР кістково-м’язової системи – 6,01 на 1000 новонароджених; абсолютно –64 новонароджених
ІІ місце – УВР системи кровообігу – 4,88 на 1000 новонароджених; абсолютно – 52 новонароджених
ІІІ місце – УВР статевих органів – 3,75 на 1000 новонароджених; абсолютно – 40 новонароджених
Наприкінці слід зауважити, що все вищевикладене лише частково належить нам, і значно більше іншим, оскільки в тій чи іншій мірі чи об’ємі, за тими чи іншими обставинами відкрите чи описано іншими авторами.
Матеріал підготували:завідувач кафедри анатомії людини ім. М.Г. Туркевича професор Кривецький В.В., професор кафедри анатомії людини ім. М.Г. Туркевича Хмара Т.В.