Страх – це стан хвилювання, що обумовлений загрозою реального або передбачуваного лиха. Це негативна емоція, яка викликана інстинктом самозбереження. Відчувати страх – це нормально! Але коли це відчуття приносить соціальну дезадаптацію, ізоляцію чи постійне уникнення даного фактору – це призводить до саморуйнівної поведінки, що заважатиме повноцінному функціонуванню та отриманню задоволення від життя.
Соціальні фобії.
Це різного роду побоювання опинитися у центрі уваги, страх перед іншими людьми за будь-які свої дії. Відчуття страху виникає: під час публічних виступів, зустрічей з протилежною статтю, знайомства з новими людьми чи користування громадськими вбиральнями. Досить часто соціофобії виникають у підлітковому віці, а саме у період вагань та пошуку себе. Страх виникає внаслідок хвилювання через осуд з боку оточуючих, такі люди бояться того, що зроблять чи скажуть, щось настільки недоречне чи дивне, що інші подумають про них погано. Така реакція призводить до уникнення всіх ситуацій, що потенційно можуть спровокувати страх, інколи доходить до повної соціальної ізоляції.
Соціальні фобії однаково часто зустрічаються, як серед жінок, так і серед чоловіків.
До найбільш поширених фобій серед чоловіків відносять – користування громадськими вбиральнями (сечовипускання при інших), серед жіночих страхів – споживання їжі у присутності інших (згідно опитування найбільшим тригером є мати чоловіка або худіша подруга).
Причини виникнення соціальних фобій:
- Попередній негативний досвід (страх його повторення та осоромлення);
- Негативне мислення (автоматичні думки, так званні «передбачення» того, що з ними трапиться у суспільних ситуаціях);
- Низька самооцінка та страх перед критикою;
- Супутній тривожний розлад або емоційні коливання.
Прояви соціальних фобій:
- Тривога;
- Відчуття страху;
- Тремтіння;
- Пітливість;
- Почервоніння;
- Нудота/блювання;
- Позиви до сечовипускання та дефекації.
*Симптоми можуть прогресувати аж до панічних атак
Якщо людина має схожі ознаки, то їй варто звернутися до фахівця у сфері ментального здоров’я, адже навряд чи цей стан мине самостійно. З часом він може прогресувати і призводити до тривожних розладів та заважати отримувати задоволення від життя.
Матеріал підготували: Богдан Сумарюк та Ірина Герасим’юк
асистенти кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка
