17 жовтня проводиться Всесвітній день донорства та трансплантації органів. Ці заходи у другій декаді місяця мають традиційний щорічний характер та проводяться з метою надати людям більше інформації про важливість донорства, а також віддати шану і подякувати донорам та їхнім сім’ям. На сьогодні 95% людей підтримують донорство органів, адже щодня багато хворих помирають через те, що їм не змогли вчасно пересадити органи, хоча медицина могла б їх врятувати. Одна людина, як донор, може врятувати вісім життів і поліпшити 75 життів інших людей завдяки донорству органів і тканин.
Цей день вперше був проголошений у 2005 році ВООЗ як наслідок тривожного спостереження – у цей рік було проведено лише 4238 операцій з пересадки органів, хоча водночас майже 12 000 пацієнтів потребували саме трансплантації.
На сьогоднішні існує велика кількість хвороб органів, лікування яких немає альтернативного методу, лише трансплантологія. І саме тому донорство крові, органів та тканин – це спосіб порятунку життів.
Донор – це людина, яка добровільно дає кров, для переливання пацієнту чи для виготовлення лікувальних препаратів, а також свою тканину чи орган для трансплантації іншим особам. Трансплантація є одним з ефективних методів лікування, що полягає в пересадці пацієнту органа або іншого біологічного матеріалу, взятого у донора. Трансплантація дає можливості продовжити життя, або повернути здоров’я через заміну хворих органів чи тканин здоровими.
На сьогодні трансплантологія є однією з найбільш прогресивних галузей медичної науки та практики, яка сьогодні активно розвивається із запровадженням новітніх технологій та ідей. Лікарні, де проводяться процедури трансплантації органів, отримують ліцензії та суттєве фінансування. Якщо наприкінці минулого століття лише декілька десятків країн мали в медичному арсеналі операції з пересадки органів, то на сьогодні майже половина країн-членів ООН мають трансплантаційний напрямок в пріоритеті своєї системи охорони здоров’я. При цьому кількість виконаних трансплантацій – понад 130 тисяч за рік, і це без урахування клітинної трансплантації та біоімплантології.
Трохи цікавих фактів з історії:
25 вересня 1818 року англійський акушер Дж. Бланделл провів першу в світі операцію з переливання крові від людини до людини.
Перша спроба пересадки людської нирки була зроблена у 1936 році у Херсоні Ю. Ю. Вороніним, хоча й не дуже невдало (пацієнтка прожила лише 48 годин).
У 1954 році Дж. Мюррею і Дж. Мерілу вдалося вдало пересадити нирку хворому на ниркову недостатність, а донором був його брат-близнюк хворого.
3 грудня 1967 року в Кейптауні професор К. Барнард провів першу у світі пересадку серця людини 53-річному пацієнту, який прожив після операції ще 18 днів.
У 1967 році Т. Старлз вперше застосував антилімфоцитарну сироватку і зміг здійснити успішну трансплантацію печінки.
Перша результативна трансплантація кісткового мозку була здійснена в 1968 році в госпіталі міста Міннеаполіс хворій на апластичну анемію дитині.
У 1983 році в Торонто торакальний хірург Д. Купер провів першу успішну довгострокову одиночну трансплантацію легень.
Наступним етапом у розвитку трансплантології, як пророкували вчені, мало б стати клонування, особливо після успішного клонування овечки Доллі у 1996 році. Людству пророкували «золотий вік клонування», проте прогнозованих успіхів у створенні клону людини вчені так досі і не досягли. Очевидно, що це питання не стільки медичних, скільки етичних міркувань, певних технологічних бар’єрів. Чи може цього просто не варто робити?
«Клонування» досить широкий медико-біологічний термін. Його можна використовувати для опису ряду різних процесів чи підходів що має на меті створення «генетично ідентичних копій біологічної сутності», як стверджує Національний інститут дослідження геному людини (NHGRI). Проте людський організм набагато складніший, ніж просто як продукт ДНК. Відтворити генетичний матеріал людини можливо практично на 100%, а от з високою точністю відтворити середовище її проживання, ідентичне виховання або змусити двох людей пережити однаковий життєвий досвід практично нереально. Тому і виникає питання етичності проведення таких досліджень.
На думку Нобелівського лауреата 2012 р. Д. Гердона, людство з часом вирішить етичну проблему клонування і буде його використовувати законно. «Людство погодиться з надійними методами клонування першочергово у тих випадках, коли мова буде йти про повернення батькам трагічно загиблої дитини або про лікування серйозних патологій». Як зазначає вчений мова йде про найближчих 50 років. За цей час клонування людей стане необхідним інструментом саме з медичної точки зору. Оскільки для хворих, яким необхідна трансплантація, можна буде вирощувати їхні ж органи і таким чином уникнути можливих відторгнень організмом.
У січні 1998 року в Парижі було підписано Додатковий протокол до Конвенції про захист прав людини та людської гідності у зв’язку із застосуванням біології та медицини щодо заборони клонування людських істот. Документ підписали 24 із 43 країн-членів Ради Європи, у березні 2001 року він набув чинності після ратифікації п’ятьма державами. У лютому 2005 року в ООН закликали заборонити всі форми клонування. Окремі країни, такі як Коста-Рика, США та Іспанія виступили за повну заборону, а Бельгія, Великобританія, Японія, Південна Корея та низка інших країн за те, щоб залишити право на клонування за самими державами.
А через 11 місяців після підписання протоколу в Парижі американська компанія «Advanced Cell Technology» створила перший гібридний клон людини!!! Ядро було взяте з клітин ноги людини і вмонтоване в яйцеклітину корови з попередньо видаленим ядром. Така гібридна клітина після культивування перетворилася на ембріон, який через 12 днів був знищений.
Бурхливу діяльність розгорнули раеліти, які виступають за зняття будь-яких заборон на клонування та використання генетичних маніпуляцій та створили власну організацію з назвою «Clonaid». У грудні 2002-го раеліти оголосили про народження першої клонованої дитини на ім’я Єва, а на початку 2004-го стверджували про успішне «оживлення» 14 людських клонів. Проте ніхто їх так і не бачив.
Майже одночасно із закликами заборонити клонування людини професор Сеульського національного університету Хван Ву Сук опублікував дві статті в журналі Science щодо успішного клонування людських ембріонів та отримання ембріональних стовбурових клітин. Стверджувалося, що команда Хвана створила 11 ліній таких клітин із 185 яйцеклітин, але як виявилося всі результати були сфабриковані.
Згодом, у 2013 році група вчених під керівництвом Шухрата Міталіпова з Університету охорони здоров’я штату Орегон повідомила про успішне клонування людських ембріонів і створення двох ліній людських ембріональних стовбурових клітин.
Майже паралельно розвивалася технологія клонування CRISPR з можливим редагуванням ДНК зі створенням відредагованих ембріонів та «супернемовлят». А через три роки світ заговорив про Хе Цзянькуя та його «дітей» – Лулу та Нана з відредагованим геномом. Проте, на думку багатьох вчених, процедуру редагування було виконано неякісно, а наслідки мутацій невідомі.
У січні 2018 року група дослідників з Китаю на чолі з Цян Сунь і Чжень Лю повідомила про народження перших клонів мавпи. Близько 80 клонованих ембріонів призвели до шести вагітностей і двох народжених живих дитинчат.
Після низки різноманітних експериментів (етичних та не дуже) вчені зрозуміли, що використання клонованих людських ембріонів, зокрема для отримання ліній стовбурових клітин дорослої людини, є недоцільним. Його замінили індуковані клітини – стовбурові клітини, отримані з інших клітин шляхом епігенетичного перепрограмування. Ці клітини вперше були отримані від миші японським ученим Сін’я Яманака у 2006 році, а через рік були отримані такі клітини і від людей. Подібно до ембріональних клітин, вони можуть виробляти всі типи клітин живої людини з її ДНК. Наприклад, звичайні клітини шкіри можна перетворити на ембріональні стовбурові клітини.
Проте людину так і не клонували. Принаймні офіційно, з «живим» результатом.
І хоча й овечка Доллі надії не виправдала та померла хворою, проте технологія з виробництва клонів тихо і непомітно розвивається. Зокрема, нещодавно (жовтень 2023 р). сайт журналу «Nature» опублікував результати цікавого дослідження. Макаки, яким пересадили нирки мініатюрної породи генетично модифікованих свиней, прожили понад рік, а одна з них – більш ніж два роки після трансплантації. Наразі це найдовший термін виживання після трансплантації органу тварини іншого виду. Цей успішний експеримент дає надію та допоможе реалізувати практику пересадження органів свиней людям.
Надія все ж є…
Інформацію підготував к.біол.н.,
доцент кафедри мікробіології, вірусології та імунології Міхєєв А.О.
