(до 35 річниці аварії на Чорнобильській АЕС)
Аварія на Чорнобильській АЕС є найбільшою в світовій історії, має 7-й рівень за шкалою Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). 35 річниця – це той етап, коли можна неупереджено проаналізувати віддалені наслідки цієї трагедії та удосконалювати науково-практичний підхід до вирішення проблеми надання медичної допомоги потерпілим.
Згідно з даними Міністерства соціальної політики України станом на 1 січня 2021 року нараховується 1,7 мільйонів постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Смертність цієї категорії осіб залишається високою, адже щороку в них діагностують нові захворювання, у тому числі, онкологічного характеру.
Національний науковий центр радіаційної медицини (ННЦРМ) та інші інститути НАМН України невтомно працюють над розробкою пріоритетних напрямків молекулярної медицини, вивчаючи дію іонізуючого випромінювання на організм, досліджуючи патогенез захворювань, розробляючи нові методи клітинної та молекулярної терапії і діагностики. Директор ННЦРМ, член-кор. НАМНУ, проф. Димитрій Базика зазначив, що аварія на ЧАЕС буде впливати на здоров’я людей ще не одне десятиліття, адже людство вже мало подібний досвід з Хіросімою та Нагасакі.
За часом виникнення медичні наслідки аварії на ЧАЕС можна поділити на ранні, що трапилися відразу після катастрофи, та віддалені. На першому місці в структурі захворюваності ранніх наслідків варто відзначити гостру променеву хворобу у ліквідаторів аварії та осіб, що отримали найбільше радіоактивне опромінення. Нагадаємо, що максимального забруднення зазнала центральна частина України, південно-східні області Білорусі та деякі райони європейської частини Росії, де проживало близько 17,5 млн людей. При цьому випади радіоактивних елементів спостерігали у різних районах по всій Європі.
Окремий розділ ранніх наслідків – це стрес та психологічні проблеми через необхідність евакуації, втрату членів родини та всього майна, що посилювало ефект від дії іонізуючого випромінювання.
Чільне місце серед наслідків аварії посідають онкологічні захворювання – так звана «тріада ранніх раків»: лейкемія, рак щитоподібної залози та рак молочної залози. Лейкемія почала з’являтися в перші роки після опромінення, переважно у ліквідаторів аварії. Її частота підвищувалася через 2–5 років після опромінення, і це підвищення тривало упродовж 20–25 років. Зараз кількість лейкемій, пов’язаних із дією радіації, за даними ННЦРМ, знижується.
Рак щитоподібної залози розвивався у дітей вже через 4 роки після опромінення, що відрізнялося від японського досвіду, де цей вид раку розвивався пізніше. Рак молочної залози траплявся переважно у жінок-ліквідаторів, які отримали великі дози опромінення.
Зараз Україна перебуває на етапі боротьби з віддаленими наслідками ЧАЕС. Сюди відносять онкологічні захворювання, а також соматичні хвороби непухлинної природи, зокрема, серцево-судинні захворювання, цереброваскулярні ураження тощо. Серед онкологічної патології зараз зростає частота раку легень, сечового міхура та підшлункової залози. В однієї людини можуть одночасно виявляти онкологічні захворювання різних локалізацій. При цьому численні дослідження показують, що смертність від серцево-судинних захворювань у ліквідаторів та постраждалих від ЧАЕС приблизно така ж, як і від онкологічної патології.
На жаль, японський досвід свідчить, що підвищення частоти онкозахворювань може тривати понад 60 років після опромінення. Результати наукових досліджень ННЦРМ мають багато точок співпадіння з цими даними. Тому слід бути готовими до зміцнення та пріоритетного розвитку дослідницької та лікувальної бази щодо подолання цієї непростої проблеми.
Хухліна О.С.
