• Українська
  • English
Микола Гурович Куліш – 130 років від дня народження

Микола Гурович Куліш – 130 років від дня народження

Микола Куліш – один з найяскравіших та найбільш оригінальних українських драматургів першої половини минулого століття – народився 6 (18) грудня 1892 р. у селі Дніпровського повіту Таврійської губернії у бідній селянській родині.

З 9 років навчався у церковнопарафіяльній школі, де виявився здібним учнем. З 1905 року навчався в Олешківському (тепер Олешки Херсонської області) міському восьмикласному училищі. Саме в Олешках Куліш і знайомиться з відомим письменником і перекладачем Іваном Дніпровським, який згодом написав багато спогадів про Куліша. Проте через свою різку вдачу і здатність групувати навколо себе критично мислячих учнів, він мав погані стосунки з керівництвом. Через це Куліша декілька разів відраховували з училища, як він писав з автобіографії «за организацию кружков молодежи и непочтение к начальству». Загалом у літературному розвитку Миколи Куліша містечко Олешки посідає особливе місце, адже тут він починає писати. Перші його твори — це сатиричні вірші, фейлетони, епіграми, що з’являються на сторінках учнівських рукописних журналів «Наша жизнь», «Колючка», «Стрела», «Веселое язычество», ініціатором і редактором яких він сам і був. Інші, недруковані твори поширювалися у списках серед підлітків та молоді й згодом мали значний вплив на них. В Олешках також з’являються перші драматичні спроби Куліша — колоритні малюнки з колишнього життя. 1913 року він пише першу п’єсу «На рыбной ловле» російською мовою, що згодом лягла в основу комедії «Отак загинув Гуска». Мешкав Микола на квартирі свого гімназійного приятеля Всеволода Невелля, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Антоніною Невелль.

Коли Миколі Кулішеві було 22 роки, він надіслав документи до Новоросійського університету на філологічний факультет, де його навіть зарахували на перший курс. Проте ці плани перервав початок Першої світової війни.

В армії несподівано для себе Микола Куліш робить військову кар’єру.  У 1914 році полковник відправив його до Одеської школи прапорщиків, після закінчення якої він вирушає на фронт. 1915—1917 роки проводить на передовій. І тут продовжує писати твори. Здебільшого це були вірші й невеличкі драматичні сцени. Деякі його поезії друкувалися в армійській газеті, а одноактні п’єси розігрували солдати.

Після демобілізації керував органами народної освіти в Олешківському повіті, редагував газету «Червоний Шлях» у Кропивницькому. В цей період складає першу українську абетку для дорослих — «Первинка», в якій використав твори класичної української літератури, а також деякі власні. Працював у губернському відділі народної освіти в Одесі на посаді інспектора шкіл Організовуючи школи, дбаючи за учнів та вчителів, Микола Куліш багато подорожує південною Україною. Під час голоду 1921—1922 років Куліш усіляко намагався допомогти школярам і учням. Події цього періоду життя він зображує у документально-нарисовій повісті російською мовою «По весям и селам».

У 1924 р. М. Куліш написав п’єсу «97», у якій розповів про голод 1921-22 рр. на Херсонщині. Постановки цього твору та п’єси «Комуна в степах» (1925 р.) на харківській сцені принесли йому загальне визнання й у 1925 р. Микола Гурович переїхав до Харкова. Творчою вершиною стали п’єси «Народний Малахій» (1928 р.), «Мина Мазайло» (1929 р.). Тема цих п’єс – облудність ідеалів комуністичної революції, національне пристосуванство і фальш міщанського середовища.

Розквіт його творчої активності припав на 20-ті – початок 30-х років – період відродження, розвитку та трагедії України. Переїзд до столиці спричинив справжню революцію у творчості М. Куліша, він один з засновників української модерної драматургії. Тут він зблизився з М. Хвильовим, Л. Курбасом, М. Яловим та іншими діячами української культури.  М. Куліш стає членом “Гарту”, згодом – Вільної академії пролетарської літератури, засновником і членом Українського товариства драматургів і композиторів. Його п’єси нічим не поступаються кращим світовим зразкам. Їх постановка у “Березолі” Леся Курбаса дала можливість двом корифеям українського театру в синтезі тексту і режисерського таланту показати найболючіші проблеми тих років, зайнятися провідним акторам. Попри це, неймовірної сили вистави дивляться перші особи республіки – і одразу ж забороняють як “ідейно шкідливі”.

Після 1933-го Микола Куліш починає розчаровуватися у революційних ідеях. Проти нього розгортають ідеологічну кампанію, а п’єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната» називають ворожими комуністичному режиму. На першому всесоюзному з’їзді радянських письменників 1934 року Миколу Куліша оголосили буржуазно-націоналістичним драматургом. Під час «чергової чистки» відібрали партквиток. Під час свого візиту до друга Івана Сенченка Микола Куліш сказав: «Ось що, Ваню, всіх беруть, певне, візьмуть і мене».

У грудні 1934 року Миколу Куліша було заарештовано органами НКВС і звинувачено у приналежності до націоналістичної терористичної організації і зв’язках з ОУН. Під час судового процесу щодо «Справи боротьбистів» у березні 1935 року виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з Г. Епіком, Є. Плужником, В. Підмогильним, О. Ковінькою та іншими засуджений до 10 років Соловецьких таборів. На Соловках утримувався у суворій ізоляції. 3 листопада 1937 року, за постановою особливої трійки НКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року, розстріляний в урочищі Сандармох. Тоді було розстріляно 1111 осіб. Місце вбивства українських класиків було виявлено лише 1997 року.

                                                                              Сандармох

Реабілітований 4 серпня 1956 р. за відсутністю складу злочину.

Микола Куліш став творцем модерної драми українського революційного відродження, сповненої духом протесту, був сміливим експериментатором у всіх жанрах драматичного мистецтва. Він творив нові напрямки розвитку мистецтва, літератури, драматургії, що потім ураховувалися іншими письменниками. Низка його п’єс перекладена російською, латиською, литовською, чеською, польською, англійською, німецькою мовами, поставлена у театрах Росії, країн Прибалтики, Польщі, Чехії, Словаччини, Болгарії, Канади та США.

                                                           Матеріал підготувала Світлана Тулевська

 

 

 

Корисно знати