До дня народження Генріка Карла Петера Дама
Вперше припущення про наявність чинника, що впливає на згортання крові висловлено ще у 1929 році. Згодом данський біохімік Генрік Карл Петер Дам виділив жиророзчинний вітамін, який в 1935 р. назвали вітаміном К (koagulations vitamin) через його важливу роль в згортанні крові. За цю роботу йому в 1943 р. присуджено Нобелівську премію.
Природно цей вітамін існує у двох формах – вітамін К1 (фітонадіон) і вітамін К2 (менахінон), яким притаманна різна біологічна активність. Зокрема, вітамін К1 відіграє значу роль у виробленні II, VII, IX, Х факторів зсідання крові та зберігається переважно в печінці, тоді як вітамін К2 має ширший спектр дії та більш поширений в організмі людини: він присутній у кістках, нирках, судинах і серці.
Вітамін К також відіграє важливу роль у формуванні та відновленні кісток, забезпечує синтез остеокальцина – білка кісткової тканини. Він сприяє попередженню остеопорозу, бере участь у регуляції окисно-відновних процесів в організмі.
Переважна кількість вітаміну К надходить в організм разом із їжею, але частково він утворюється мікрофлорою кишечника. Всмоктування вітаміну, що надходить з їжею, відбувається за участю жовчі, тому препарати вітаміну К краще вживати під час їжі або одразу після їжі.
Вітамін К1 – речовина, яка синтезується в рослинах і міститься здебільшого в листках салату, шпинату, капусті (брюссельській і кольоровій) тощо. Багата на вітамін К і оливкова олія (у 100 грамах оливкової олії – 60 мкг вітаміну К). З тваринних продуктів найбільш багатий уміст цього вітаміну в печінці свині та молочних продуктах. Вітамін К2 належить до сполук, що синтезуються бактеріями кишківника. Однак, його добова кількість, що синтезується не задовольняє потреби у вітаміні К.
Потреба у вітаміні К, яка необхідна для запобігання утворення його дефіциту в нормальних умовах – 1 мкг на кілограм ваги тіла в день. Типовий раціон містить від 300 до 500 мкг вітаміну К в день. Дефіцит вітаміну – явище рідкісне, за винятком тих випадків, коли споживання їжі різко обмежене, або коли взаємодії з ліками впливають на засвоюваність вітаміну.
Новонароджені на природному вигодовуванні мають ризик розвитку дефіциту вітаміну К, оскільки грудне молоко містить недостатню кількість вітаміну, а кишкова флора у них ще недостатньо сформована, щоб його продукувати в необхідних кількостях.
Необхідно враховувати, що на процес синтезу вітаміну К кишковими бактеріями та на його засвоєння впливає і приймання антибіотиків.
Також, однією з головних причин гіповітамінозу є прийом антикоагулянтів, хімієтерапія раку і застосування протисудомних препаратів. Недостатність може бути зумовлена шлунково-кишковими розладами. Оскільки більша частина вітаміну К в організмі синтезується кишковою мікрофлорою, його дефіцит нерідко трапляється у людей з дисбактеріозом.
Причиною гіпо- та авітамінозу можуть бути також захворювання, що супроводжуються порушенням всмоктування жирів кишковою стінкою (діарея, виразковий коліт, дизентерія, захворювання підшлункової залози).
Дефіцит вітамінів групи К в організмі призводить до розвитку геморагічного синдрому, що супроводжується внутрішньошкірними і підшкірними крововиливами, кровоточивістю ясен, носовими і шлунково-кишковими кровотечами, тощо.
І пам’ятаймо, що запорука здоров’я – це здорове харчування, що є джерелом вітамінів та мінералів, що так необхідні нашому організму.
Матеріал підготував завідувач кафедри медичної біології та генетики, доктор медичних наук, професор Роман БУЛИК
