• Українська
  • English
Післяпологовий психоз
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
Післяпологовий психоз

Післяпологовий психоз

Післяпологовий психоз – це ускладнення, яке виникає в період після пологів, іноді на тлі повного благополуччя, але без адекватного лікування може призвести до катастрофічних наслідків для новонародженого або самої жінки. Невідкладна психіатрична допомога потрібна саме в початковій стадії психозу.

Гіппократ і Гален позначили причину післяпологових психозів як порушення відділення лохій: «гаряча кров після пологів потрапляє жінці в голову і викликає психоз». Погляди на причини післяпологових психозів з часом трансформувалися – деякі надавали значення спадковості, інші – застудним факторам, безсонню, крововтраті.

В даний час післяпологовим психозом прийнято позначати особливий психотичний стан, викликаний ускладненнями, що виникли під час пологів. Найчастіше його називають «втратою зв’язку з об’єктивною реальністю». Даний розлад може протікати як у легкій, так і важкій формі, в останньому випадку повністю позбавляючи молоду маму здатності піклуватися про себе і малюка. Типовий прояв післяпологового психозу – гостре бажання матері нанести дитині або самій собі фізичну травму.

Відповідно до діагностичних критеріїв психічні розлади післяпологового періоду визначають як розлади, початок або загострення яких відбувається в післяпологовий період. Частота розвитку післяпологового психозу становить 1:500 – 1000 пологів. Дуже важливо, щоб жінка, у якої спостерігаються ознаки післяпологового психозу, своєчасно звернулася за кваліфікованою допомогою. Але більша частина молодих мам навіть не підозрює про наявні у себе розлади, а близькі просто не можуть розпізнати загрозливі симптоми.

Фактори ризику виникнення післяпологового психозу:

  1. Частіше хворіють першонароджуючі і молоді жінки. У 86% випадків психічні розлади виникають після перших пологів у віці 18-29 років, а пік захворюваності – в 20-24 роки.
  2. Жінки, з біполярними афективними розладами або такі що перенесли післяпологовий психоз, знаходяться в групі підвищеного ризику розвитку післяпологових психозів (частіше в 3 рази).
  3. Обтяжена спадковість спостерігається у 40-50% пацієнток (наявність психічних захворювань у родичів 1-2 ступеня споріднення).

Сприятливі фактори:

  1. Психологічні травми (психологічно дискомфортна сімейна обстановка, неготовність жінки до підвищеного навантаження на початку виконання материнських обов’язків, самотність, смерть близьких людей, проблеми з новонародженим).
  2. Ускладнення і патологія пологів (тривалі і важкі пологи, сильна кровотеча, розриви піхви і промежини, інструментальні пологи, виражений больовий компонент, різкі перепади артеріального тиску, втома), важкі форми прееклампсії, важка анемія (гемоглобін <70 г / л), інфекційні процеси.
  3. Астено-вегетативні розлади.
  4. Алкоголізм та паління.

У ІІІ триместрі вагітності рівень вмісту АКТГ в крові жінок починає швидко рости (підвищений в 3 рази синтез плацентою). Таке значне збільшення рівня кортикотропіну в крові ефективно впливає на пригнічення стресу при вагітності та під час пологів. Відразу після пологів його рівень знижується і протягом 6 тижнів залишається низьким (в 50 разів нижче, ніж при вагітності), і лише пізніше починає приходити до норми.

Симптоми. Найчастіше післяпологовий психоз починає проявляти себе на 3-5 день після пологів. В процесі розвитку розладів можуть розвиватися різноманітні симптоми, спостерігатися маніакальні прояви. Вони виражаються в підвищеному рівні збудливості, появі нав’язливих ідей, ніяк не пов’язаних з реальністю. Манія може носити як параноїдальний характер (марення переслідування), так і бути пов’язана з виникненням у жінки ідей про власну цінність (манія величі).

Інші поширені прояви післяпологового психозу – це галюцинації, (переважно слухові), стає все важче впорядковувати свої думки і правильно їх формулювати. Внаслідок цього молода мати може вести розмови сама з собою і чути «голоси», нібито їй відповідають, характерно висловлювання незв’язних думок. Доводиться переконувати її звернутися до фахівця. Найбільш тяжкими можуть стати часті думки про самогубство. Цей симптом свідчить про розвиток важкої форми психозу.

У такому випадку після виписки з пологового будинку жінка відчуває пригніченість, агресію до дитини, неприйняття, або байдужість. Молода мати може, навпаки, не відходити ні на крок від дитини, відмовляючись при цьому від допомоги близьких. Найчастіше жінки в стані психозу підозрюють усіх навколо в намірі завдати дитині шкоду, викрасти його, може раптово вирішити, що малюк хворий, і почати давати йому непотрібні ліки.

Схильні до розвитку післяпологових психозів жінки зазвичай поводяться дивно вже в період вагітності, у них частіше трапляються різкі перепади настрою, кошмарні сни і страхи, нав’язливі неприємні переживання. Ближче до кінця вагітності жінку долає постійна тривога про те, як пройдуть пологи, чи все буде благополучно, її терзають постійні сумніви.

Післяпологовий смуток проявляється частими перепадами настрою (від пригніченості до піднесеності), неуважністю, сльозливістю по незначному приводу, безпричинною тривогою, підвищеною втомою. Ці симптоми зазвичай з’являються вже на наступний день після пологів і, досягаючи свого піку між третім-п’ятим днем, до сьомого-чотирнадцятого повністю зникають. Для «великого» депресивного розладу характерно погіршення настрою, відчуття туги, плаксивість, важка тривожність, глибока пригніченість, швидка втомлюваність, відсутність апетиту, напади паніки.

Основним фактором, який дозволяє встановити діагноз «післяпологовий психоз», є прояв наведених симптомів не пізніше, ніж через 30 днів після пологів. Дуже важливо встановити відношення хворих до вагітності, чи бажаною була дитина, як ставиться батько дитини до матері і дитині, чи мали місце проблеми в сімейних відносинах.

Диференційна діагностика. Якщо у пацієнтки в анамнезі є шизофренія або афективні розлади, то в якості діагнозу встановлюється загострення цих захворювань. Якщо подібні розлади відсутні, то діагноз «післяпологовий психоз» виправданий лише в разі наявності стресів під час вагітності.

Наявність гіпотиреоїдизму (недостатня функція щитоподібної залози) здатне викликати симптоми, схожі з симптомами післяпологового психозу. Після вагітності також може проявлятися синдром Кушинга, здатний викликати психози. Причиною зміни настрою і поведінки молодої мами може стати прийом лікарських препаратів. При наявності у пацієнтки вираженого органічного психосиндрому слід ретельно проводити перевірку на предмет наявності інфекцій або енцефалопатії.

Післяпологові психози слід відрізняти від так званої післяпологової гарячки – нормального стану, якому схильна приблизно половина молодих матерів. Післяпологова гарячка характеризується тривожністю, підвищеною плаксивістю, стомлюваністю, дратівливістю. Ці симптоми виникають незабаром після пологів, проте слабшають з кожним днем і незабаром проходять самі по собі.

Лікування. При лікуванні післяпологових психозів слід пам’ятати, що, чим раніше лікування розпочато, тим швидше молода мати одужає. Лікування повинно включати в себе спостереження у акушера-гінеколога, психотерапевта і психіатра. Жінок з діагнозом «післяпологовий психоз» лікують в умовах стаціонару як медикаментозно, так і за допомогою психотерапії. При належному лікуванні та підтримці жінка, через деякий час, зможе зміцніти морально і дати своєму малюкові ту турботу і любов, якої він так потребує.

Лікування легких форм післяпологових психозів (неврозоподібні розлади) проводиться в пологовому будинку з обов’язковим консультуванням психоневролога. Жінці створюються оптимальні умови для відпочинку, регулюють сон, призначають полівітаміни, ноотропи, седативні препарати на основі трав і ретельне спостереження.

Більшість молодих матерів проходять медикаментозну терапію. При відмові приймати таблетки ліки вводяться внутрішньом’язово або внутрішньовенно. У важких випадках важливо починати лікування негайно, щоб уникнути розвитку ускладнень.

Лікування післяпологових психозів має бути комплексним, спрямованим на корекцію не тільки психічних розладів, а й відповідних соматичних порушень, нормалізацію психологічної ситуації в сім’ї. Одним з обов’язкових компонентів лікування є пригнічення лактації (нівелювання попадання антипсихотичних препаратів до новонародженого).

У більшості рекомендацій з цією метою використовують бромокриптин (агоніст дофаміну) і зціджування молока з грудних залоз. Було проведено кілька досліджень, де в комплексному лікуванні післяпологових психозів застосовували бромокриптин. Препарат сприяв більш швидкій редукції симптомів розладу свідомості і зменшення стаціонарного лікування в порівнянні з групою пацієнток, де він не використовувався. Сучасні агоністи дофамінових рецепторів (достінекс, норпролак) не використовують в комплексному лікуванні післяпологових психозів у зв’язку з можливим загостренням психічних розладів.

Якщо у пацієнтки виявляються ознаки астенії, заходи по корекції стану жінки приймаються відразу ж у пологовому будинку. Перш за все, важливо забезпечити молодій матері всі умови для комфортного відпочинку, регулювати її сон, призначати вітаміни і ноотропні засоби.

Дуже корисно для молодої матері і спілкування з дитиною. Однак слід дотримуватися обережності. Поруч з матір’ю і малюком завжди повинен знаходитися хтось з близьких. Сеанси психотерапії слід починати лише після виходу матері з гострого періоду. Добре допомагають зміни в навколишньому середовищі.

Режим дня у сім’ї повинен бути організований такий, який давав би можливість молодій матері добре відпочивати і повноцінно спати, щодня гуляти з дитиною на свіжому повітрі. Добре якщо хтось із близьких буде допомагати жінці справлятися з повсякденними турботами. Це зніме частину турбот з матері, зміцнить емоційний контакт між подружжям. Зберігайте терплячість і спокій по відношенню до жінки.

Часто вставати до дитини ночами не рекомендується, оскільки це позначається на якості молока матері і створює поживний ґрунт для проявів психозу. Якщо малюк неспокійний, слід використовувати можливість спати вдень.

Симптоми післяпологового психозу проходять приблизно за 2-12 тижнів. У переважній більшості випадків післяпологові психози повністю виліковні. Повне одужання відбувається лише через 6-12 місяців. Проте для повного одужання необхідно суворо дотримуватися термінів прийому ліків, не припиняти лікування навіть при тимчасовому полегшенні, необхідна допомога і підтримка родичів і близьких людей. Створіть у будинку спокійне і сприятливе оточення, не запрошуйте багато гостей поки жінка не відновиться.

Фактори, що вказують на благополучний результат, – це відсутність психічних розладів в анамнезі самої матері та членів її сім’ї, сприятливе оточення в будинку, підтримка і розуміння з боку близьких людей.

 

Ніцович Ігор Романович, доцент кафедри акушерства та

гінекології Буковинського державного медичного університету

Корисно знати