• Українська
  • English
Юнацький остеохондроз хребта: причини і наслідки

Юнацький остеохондроз хребта: причини і наслідки

Термін «остеохондроз» походить від грецького osteon — «кістка» і chondr — «хрящ». Закінчення «оз» означає, що захворювання кістки і хряща не пов’язане із запальними процесами, в основі його лежить порушення живлення тканин і, як наслідок, переродження її структури. Під дією регулярних фізичних навантажень кісткова тканина хребців і хрящова тканина міжхребцевих дисків набувають міцність і пружність, а при відсутності навантажень міцність тканин знижується.

У наш час остеохондрозом страждає від 40 до 90% населення земної кулі. Найчастіше хвороба починається після 30 років. Однак перші симптоми остеохондрозу можуть проявлятися в підлітковому віці.

Юнацький (підлітковий або ювенільний ) остеохондроз – це захворювання, в основі якого лежать дегенеративно-дистрофічні зміни міжхребцевих дисків, які виникають під час активного росту та формування скелету дитини у віці від 11-ти до 14-ти років. Ці зміни обумовлені швидким ростом підлітків, можливими порушеннями процесу формування скелету, а також неадекватними фізичними навантаженнями на хребет.

Основними причинами юнацького остеохондрозу є:

– травми опорно-рухового апарату у вигляді ударів, компресійних переломів остистих відростків тіл хребців (включаючи пологові);

– вроджені вади розвитку опорно-рухового апарату (відсутність хребця, деформація, слабкість м’язового апарату) і кровоносної системи, що призводить до недостатнього надходження кисню та поживних компонентів до хребта;

– малорухливий спосіб життя;

– генетична схильність;

– надмірні фізичні навантаження (професійний спорт);

– незбалансоване харчування і дефіцит вітамінів, мінеральних речовин, амінокислот і білка, порушення режиму і раціону; відсутність звички пити чисту питну воду;

– ендокринні й автоімунні захворювання;

– надлишкова маса тіла у дітей і підлітків;

– швидке зростання скелета;

– слабкість м’язового корсета спини;

– неправильна постановка стопи;

– неправильно підібране взуття й одяг (не за віком і не за розміром);

– носіння сумки зі шкільним приладдям і підручниками на одному плечі;

– неправильно організоване спальне та робоче місце (варто звернути увагу на письмовий стіл, за яким підліток працює, та відповідність йому висоти стільця, правильно підібрана подушка, хороший ортопедичний матрац);

– підвищене стресове навантаження в навчальному закладі;

– підіймання тягарів, у т. ч. і початок занять важкою атлетикою у віці раніше 16 років.

Основними скаргами при шийному остеохондрозі у дітей є часті запаморочення, періодичний головний біль, що супроводжуються нудотою і блюванням, швидкою втомлюваністю від розумових навантажень, раптовою непритомністю, тобто в клінічній картині переважають саме судинні порушення, пов’язані з розладами кровообігу в системі хребцевих артерій. Діагностика шийного остеохондрозу ускладнена тим, що спочатку у дітей розвиваються судинні розлади, і тільки через деякий час до них приєднується біль.

Для остеохондрозу грудного відділу характерний періодичний біль в грудній клітці, в лівому боці, у верхніх відділах живота, які можуть симулювати захворювання внутрішніх органів. У таких дітей безпричинно діагностують гастрит, панкреатит, дискінезію жовчовивідних шляхів. А скарги на утруднене дихання та біль в лівій половині грудної клітки змушують помилково звертатися до кардіолога та пульмонолога.

Головною причиною больового синдрому при остеохондрозі є подразнення нервового корінця. При цьому відбувається порушення кровообігу, виникає набряк і надалі може розвинутися фіброз оточуючих його структур, що супроводжується підвищенням чутливості корінців до різних впливів.

Зміни в шийному і поперековому відділах хребта, як правило, не супроводжуються гострим больовим синдромом. Діти скаржаться на тупий, слабко виражений біль. Важливою відмінною рисою є також той факт, що у дітей внаслідок остеохондрозу практично ніколи не спостерігаються рухові розлади й розлади чутливості, а також порушення функцій органів малого таза.

Поперековий ювенільний остеохондроз має схожу клінічну картину із захворюванням в дорослому віці. Для больових синдромів, що виникають на фоні остеохондрозу, характерна нечітка клінічна картина і різноманітність симптомів, що призводить до складнощів у диференційній діагностиці та відвідування різних спеціалістів без видимого позитивного ефекту від лікування.

Остеохондроз може проявитися слабо або не виявитися взагалі досить довго. При цьому він продовжуватиме успішно розвиватися в хребті, приводячи до деградації все більшої кількості дисків. Тому, своєчасне звернення до лікаря дозволить діагностувати остеохондроз на більш ранній стадії, що полегшить його лікування та сповільнить прогресування.

Патологічні зміни міжхребцевих з’єднань при остеохондрозі досить часто призводять до стискання кровоносних судин, які живлять головний мозок, та нервових корінців, а також подразнення вегетативних вузлів, що відповідають за функціонування внутрішніх органів. Все це призводить до порушень з боку серцево-судинної та нервової систем, проявом чого є вегетосудинна дисфункція та формування метеорологічної залежності пацієнта.

Шийний, грудний остеохондроз здатні привести до таких наслідків як викривлення хребетного стовпа; протрузії міжхребцевих дисків; уповільнення зростання; міжхребцевої грижі; порушення координації рухів; ризику інсульту. При розвитку ускладнень у вигляді грижі або протрузії у складних випадках дитині призначається оперативне лікування.

            Найважливішим методом діагностики завжди залишається ретельний огляд пацієнта. Огляд повинен відбуватися в усіх положеннях: стоячи, лежачи, сидячи, в русі та при нахилах. Невролог звертає увагу на поставу дитини, на розташування лопаток, плечей, розташування середньої лінії спини. Під час огляду також можна виявити м’язове напруження в окремих зонах і ділянки локального болю.

Для уточнення діагнозу призначають: рентгенографію різних відділів хребта у двох проєкціях, КТ, МРТ, доплерографію, електроміографію і т.д. Типові для остеохондрозу рентгенологічні ознаки (звуження міжхребцевих проміжків, наявність остеофітів) у дітей виявляються значно рідше. Дуже часто на знімку можна виявити грижі Шморля (хрящові вузли в тілах хребців), розташовані поодиноко чи групами.

Лікування остеохондрозу обов’язково має бути комплексним і тривалим, його необхідно починати якомога раніше. В першу чергу воно повинне починатися з корекції способу життя дитини і її маси тіла. Слід пам’ятати, що лікування ювенільного остеохондрозу – тривалий процес, оскільки строки відновлення хрящової тканини (міжхребцевих дисків) залежать від швидкості біологічних і фізіологічних процесів в організмі.

Лікування остеохондрозу на початкових етапах розвитку в дитячому і підлітковому віці проводиться без використання лікарських препаратів і включає:

– лікувальну фізкультуру (допомагає поліпшити загальний стан, зняти біль і дискомфорт у спині, відновити рухливість і працездатність хребта, зміцнити м’язовий корсет спини);

 – масаж спини (загальнозміцнювальний ефект, покращує кровообіг і лімфовідтік, тонізує і розслаблює м’язи);

– акупунктуру (використання голок або спеціальних променів для активізації біологічно активних точок, відповідальних за відновлення хрящової тканини);

– плавання (дозволяє впоратися із м’язовою напругою і спазмами, запобігає ускладненню: грижі, сколіоз, кіфоз);

– фізіотерапію (електрофорез, ультразвук, магнітотерапію, вібраційне та лазерне лікування).

Медикаментозне лікування при остеохондрозі спрямовано на усунення болю, регенерацію хрящової тканини, поліпшення мікроциркуляції та живлення в уражених сегментах хребта. Терапія проводиться комплексно і включає використання: вітамінно-мінеральних комплексів, багатих вітамінами групи B, вітаміном D, кальцієм, фосфором і Омега-3 для нормалізації кровотоку, обмінних процесів, відновлення тканин хребетного стовпа і нервових волокон; міорелаксантів для розслаблення м’язів і усунення м’язового болю; нестероїдних протизапальних препаратів для зменшення запального процесу і зняття больового синдрому; хондропротекторів із глюкозаміном і хондроїтином, дія яких спрямована на відновлення хрящової тканини.

Профілактика остеохондрозу повинна здійснюватися вже в ранньому віці, враховуючи малорухливий спосіб життя сучасних дітей. Слід привчити дитину уникати переохолоджень, часто змінювати положення тіла під час навчання, довго не сидіти в одному положенні. Також необхідно звернути увагу на харчування дитини – воно має бути збалансованим, різноманітним, багатим на білки, кальцій, вітаміни і мікроелементи, які так необхідні для правильного росту скелету.

Підготувала: к.мед.н., асистент кафедри педіатрії та медичної генетики Хлуновська Людмила Юріївна

Корисно знати