14 травня до Дня науки на кафедрі фармацевтичної ботаніки та фармакогнозії відбувся круглий стіл.
Засідання присвятили актуальній темі «Застосування лікарських рослин Буковини, що виявляють антигельмінтні властивості як альтернатива протиглистним засобам синтетичного походження», оскільки з 7,5 млрд. усього населення Землі паразитарними хворобами у світі заражено більше 5 млрд. людей, при цьому четверть населення (більше 1,8 млрд.) уражена глистними інвазіями (згідно даних ВООЗ).
Зі вступним словом виступив завідувач кафедри, професор Захарчук Олександр Іванович, який відмітив, що найбільш масово поширеними гельмінтозами в Україні є нематодози, збудниками яких є круглі черви: аскарида, гострик, волосоголовець, трихінела, токсокара тощо.
Олександр Іванович звернув увагу на те, що зростає захворюваність на геогельмінтози – аскаридоз і трихоцефальоз, яйця яких дозрівають у ґрунті. Зараження людей відбувається при вживанні в їжу забруднених овочів і фруктів, а ризик зараження багаторазово зростає при використанні індивідуальних теплиць та городів, ґрунт яких підживлюється незнезараженими та некомпостованими фекаліями. Особливо варто вказати на трихінельоз, зараження яким людей частіше всього відбувається через свинину. Тисячі людей щорічно заражаються трематодозами, що викликаються сисунами, та цестодозами, зокрема дифілоботріозами, збудниками яких є плоскі черви – стьожаки. Зараження цими гельмінтами відбувається при вживанні в їжу недостатньо термічно обробленої риби, масово ураженої личинками – плероцеркоїдами. З цестодозів трапляються свинячий та бичачий ціп’яки, збудники відповідно теніозу та теніаринхозу. М’ясо з личинками – цистицерками, є основним джерелом цих паразитозів.
Також завідувач кафедри відмітив, що, незважаючи на досягнутий в галузі хіміотерапії великий прогрес при лікуванні різноманітних гельмінтозів, фітотерапія наразі не втратила свого значення, а останнім часом, навпаки, практичні лікарі широко застосовують лікарські рослини та фітопреперати при лікування паразитарних інвазій. Зокрема, при нематодозах використовують морський полин (Artemisia santonicum L. (A. maritima auct.), з якого отримують сантонін. Високоефективні антигельмінтні властивості мають часник (Allium sativum L.), дикий часник (Allium ursinum L. (ведмежа цибуля)) та морква дика (Daucus carota L.). При лікуванні цестодозів одним з найбільш ефективних лікарських засобів залишається папороть чоловіча (Dryopteris filix-mas (L.) Schott.). Проти теніїд застосовують абсолютно позбавлений небажаних ефектів засіб – насіння гарбуза (Cucurbita pepo L.), яке при достатньому дозуванні і правильному використанні в багатьох випадках є досить ефективним. Кора коренів граната (Punica granatum L.) має антицестодозні властивості (сприяє дегельмінтизаціїї та девастації). Однак лікування ними, як і коренем чоловічої папороті (частіше всього готовим екстрактом з них), зважаючи на небезпеку інтоксикації, необхідно проводити тільки під наглядом лікаря.
У рамках теми круглого столу з доповідями виступили студенти: 1 групи 2 курсу фармацевтичного факультету – Андрущищена Аліна та 2 групи 2 курсу коледжу БДМУ – Ісак Тавіфа.
Під час доповіді були розглянути перелік лікарських рослин, які виявляють антигельмінтні властивості, зокрема для лікування нематодозів, як одного з найпоширених видів ураження гельмінтами.
У заключному слові завідувач кафедри відмітив, що лікарські рослини та фітопрепарати в паразитології являють сьогодні неабияку практичну та терапевтичну зацікавленість, як завдяки відсутності токсичності та побічних дій, зокрема для лікування сильно виснажених хворих і дітей, так і доступності, простоті приготування та суттєвій дешевизні порівняно з синтетичними протигельмінтними засобами.
