ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ СНІДУ. Щорічно 15 травня у світі відзначають Міжнародний день пам?яті жертв СНІДу. Кількість хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД в останні роки продовжує зростати. За даними ВООЗ, щоденно у світі вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) інфікуються 15 тисяч осіб, або 5 осіб – за 1 хвилину. Впродовж року у 3-5% ВІЛ-інфікованих пацієнтів розвивається власне СНІД (синдром набутого імунодефіциту), прояви якого є причиною летальних наслідків.
Одним із методів боротьби з поширенням інфекції є своєчасне виявлення й лікування осіб із ВІЛ/СНІДом, особливо на ранніх стадіях захворювання, коли ще мало змінюється загальний стан інфікованої людини, проте вже виникають характерні для даної інфекції зміни на шкірі, які є найбільш доступними для візуального огляду й діагностики. Тому знання дерматологічних проявів ВІЛ-інфекції/СНІДу є необхідним аспектом у роботі лікарів будь-якого фаху, а також дані про прояви на шкірі цієї інфекції є важливими для пересічних громадян з метою ранньої діагностики та своєчасного лікування цього серйозного захворювання.
Згідно сучасної класифікації ВООЗ (2006 р.), у перебігу ВІЛ-інфекції/СНІДу розрізняють чотири стадії, при яких можливий розвиток змін шкіри та її додатків:
Клінічна стадія І: безсимптомний перебіг; персистуюча генералізована лімфоаденопатія.
Клінічна стадія ІІ: помірне немотивоване зменшення маси тіла (до 10%), рецидивні інфекції верхніх дихальних шляхів; оперізувальний герпес, папульозний сверблячий дерматит; себорейний дерматит, грибкові ураження нігтів.
Клінічна стадія ІІІ: зменшення маси тіла (більше 10%), хронічна діарея, персистуюча гарячка, анемія, тяжкі бактеріальні інфекції (пневмонії, менінгіт, гінгівіт тощо); легеневий туберкульоз; кандидоз порожнини рота; волосиста лейкоплакія язика.
Клінічна стадія ІV: синдром виснаження (ВІЛ-кахексія); позалегеневий туберкульоз; хронічна вірусна інфекція, саркома Капоші.
На першій стадії після інфікування вірусом імунодефіциту хвороба, як правило, має тривалий (від декількох місяців до 5-6 і більше років) прихований перебіг, проявляється лише збільшенням лімфатичних вузлів без порушення загального стану людини. Лише у невеликої кількості осіб після попадання в організм ВІЛ можлива короткочасна висипка на шкірі у вигляді рожево-червоних плям округлої чи овальної форми від 2-3 ммдо 1-2 смі більше, яка без лікування швидко зникає.
Одним із методів боротьби з поширенням інфекції є своєчасне виявлення й лікування осіб із ВІЛ/СНІДом, особливо на ранніх стадіях захворювання, коли ще мало змінюється загальний стан інфікованої людини, проте вже виникають характерні для даної інфекції зміни на шкірі, які є найбільш доступними для візуального огляду й діагностики.
Разом з тим, уже на другій й наступних стадіях ВІЛ-інфекцію можна виявити за характерими змінами на шкірі та слизових оболонках, які поділяють на інфекційні й неіфекційні дерматози та пухлини.
Ранньою й частою ознакою ВІЛ-інфекції є оперізувальний герпес – вірусне захворювання шкіри з утворенням різко болючих згрупованих міхурів на гіперемованому тлі, розташованих асиметрично на шкірі тулуба, обличчя чи кінцівок, які на тлі імунодефіциту часто мають геморагічний вміст, нагноюються, утворюють виразки, можуть виникати повторно, тяжко піддаються лікуванню.
Першим симптомом ВІЛ-інфекції може бути себорейний дерматит обличчя у вигляді почервоніння й лущення шкіри (по типу «метелика»). Надалі дерматоз розвивається у різних періодах ВІЛ/СНІДу в 50-80% осіб, характеризується поширеним ураженням шкіри (волосяна ділянка голови, обличчя, тулуб) з можливою нетиповою локалізацією (сідниці, стегна). На поверхні вогнищ можливий розвиток псоріазиформного лущення й ущільненням шкіри, а також гноячкових елементів. Дерматоз супроводжується різним свербежем, тяжко піддається лікуванню.
До ранніх проявів ВІЛ-інфекції відносять грибкове ураження нігтів. На тлі імунодефіциту відбувається швидке ураження всіх нігтьових пластинок ступнів і кистів, вони тьмяніють, потовщуюються, стають крихкими.
У кожного другого (в 47-50%) пацієнта, інфікованого ВІЛ, розвивається кандидоз порожнини рота у вигляді білуватих нашарувань на слизових оболонках язика й щік, які тяжко відшаровуються. Водночас можливий ровиток кандидозу статевих органів, а також хронічного генералізованого кандидозу шкіри з виразками, вегетаціями й кірками.
Специфічним проявом ВІЛ-інфекції є волосиста лейкоплакія язика, яку реєструють лише у ВІЛ-інфікованих осіб. Вважають, що етіологічними чинниками змін язика є вірус Епштейна-Барра та грибки роду кандида. Волосиста лейкоплакія виникає на бокових поверхнях язика у вигляді поодиноких сіро-білих бляшок до3 смв діаметрі з тонкими кератотичними відростками (у вигляді волосків) на поверхні.
На тлі імунодефіциту також розвиваються гноячкові захворювання шкіри, зумовлені стрепто- й стафілококами, які характеризуються затяжним клінічним перебігом з поширеним ураженням шкіри, розвитком фурункулів і карбункулів, хронічної виразкової піодермії. Водночас у ВІЛ-інфікованих відзначається більш тяжкий перебіг вугрової хвороби з розвитком глибоких і виразкових елементів, які завершуються формуванням рубцевих змін шкіри.
Ознаками ВІЛ-інфекції можуть бути хронічні вірусні захворювання у вигляді чисельних бородавок, гострокінцевих кондилом, а також поширеного (до 100 і більше елементів) контагіозного молюску (у вигляді неболючих напівкулястих білувато-перламутрових вузликів із заглибленням у центрі).
Проявами ВІЛ-інфекції є також грибкові захворювання шкіри (висівкоподібний лишай, епідермофітія, рубромікоз), які на тлі імунодефіциту характеризуються поширеними багатовогнищевими ураженнями шкіри, що тяжко піддаються фунгіцидній терапії.
За наявності ВІЛ-інфекції можливий розвиток чисельних телеангіектазій (розширених поверхневих судинок), які густо розміщені, утворюють вогнища значних розмірів, іноді у вигляді напівмісяцевих вогнищ від одного плеча до другого; фокуси телеангіектазій різних розмірів і обрисів можуть бути на вушних раковинах і довкола них, на долонях, пальцях, на гомілках, а також на слизових оболонках рота.
У четвертій (кінцевій, термінальній) стадії ВІЛ-інфекції, яку називають СНІДом, на шкірі й слизових оболонках, поряд з хронічною вірусною інфекцією, розвивається саркома Капоші у вигляді вузликів, бляшок і вузлів насиченого темно-синюшного, коричневого чи чорного забарвлення з гладкою блискучою поверхнею. Особливостями саркоми Капоші у хворих на СНІД є розташування висипки на верхній частині тулуба, верхніх кінцівках, обличчі, слизових рота, а також схильність елементів висипки до швидкого розпаду з утворенням виразок та метастазуванням у внутрішні органи.
Отже, проявами ВІЛ-інфекції/СНІДу на шкірі є як специфічні для даної інфекції захворювання (волосиста лейкоплакія язика, СНІД-асоційована саркома Капоші), так і різні інфекційні та неінфекційні дерматози, які можуть зустрічатися у будь-якої людини, проте у випадку імунодефіциту набувають тяжкого клінічного перебігу. Таким чином, у випадку появи подібних проявів на шкірі необхідно звернутися до лікаря-дерматовенеролога чи лікаря-інфекціоніста, які проведуть клінічне обстеження пацієнта й призначать необхідне лабораторне дослідження з метою уточнення діагнозу та призначення адекватної терапії у кожному конкретному випадку захворювання.
Матеріал підготувала: професор Ольга Денисенко, завідувач кафедри дерматовенерології
