• Українська
  • English
Дитячий аутизм.  Як його розпізнати?
Особливості діагностики та соціальна роль аутизму у дітей

Дитячий аутизм.  Як його розпізнати?

В грудні 2007 року Генеральною Асамблеєю ООН визначено, що 2 квітня є Всесвітнім днем поширення інформації про проблеми аутизму. Він відзначається щорічно і закликає активізувати зусилля задля того, щоб діти та дорослі, які мають це захворювання, стали в майбутньому повноправними членами суспільства.

Аутизм – це серйозний розлад розвитку центральної нервової системи. Одні люди з цим діагнозом безпорадні інваліди, інші демонструють феноменальні здібності. Проте у всіх випадках серйозно порушується здатність соціальних взаємодій, включаючи елементарне спілкування з навколишніми людьми, вміння розпізнавати чужі емоції і адекватно на них реагувати. Аутисти замкнуті у власному внутрішньому світі.

Заведено вважати, що на 10 тисяч дітей припадає 5 аутистів. Проте, за сучасними твердженнями їх набагато більше. У хлопчиків аутизм зустрічається у чотири рази частіше, ніж у дівчаток.

Розлад аутистичного спектра центральної нервової системи проявляється головним чином у трьох сферах: у спілкуванні дитини з іншими дітьми та дорослими, у тому як вона розмовляє, користується жестами, мімікою й у її поведінці.

Ознаки аутизму помітні уже у немовлят. Дитина не тягнеться до матері, а навпаки уникає її дотиків та погляду. При вираженому аутизмі діагноз ставиться у 2-3 роки, коли здорові діти починають розмовляти.

Порушення соціальної взаємодії – один з найважливіших симптомів аутизму. Такі діти налаштовані на “свою хвилю”. Вони відмовляються від участі в колективних іграх, з іншими дітьми. Їх складно чимось зацікавити, здивувати, вони не здатні повторювати за дорослими певні рухи, звуки, ідеї, не реагують на своє ім’я. Дитина може довго сидіти сама у ліжечку і монотонно кричати, відчайдушно уникаючи обіймів, поцілунків, не дозволяє брати себе на руки, не посміхається у відповідь. Вона навіть може не помічати вдома батьків.

Ще одна ознака аутизму – це порушення комунікації. Чи мало таких дітей починають розмовляти значно пізніше своїх ровесників і не можуть використовувати жести. Для цього вони скеровують руку дорослого до бажаного предмета, гірше розуміють звернену до них мову, уникають дивитися у вічі іншим людям. Деякі діти можуть запам’ятовувати багато слів, проте формувати думку і спілкуватися не вміють.

Разом з тим, серед аутистів зустрічаються своєрідні “вундеркінди”. Вони, не дивлячись на серйозні труднощі у повсякденному житі, досягають феноменальних успіхів в окремо взятому вузькому напрямку діяльності. Наприклад, можуть швидко виконувати в умі арифметичні дії з багатозначними числами, запам’ятовують сотні телефоних номерів, повторюють складний малюнок, який мимохідь побачили лишень один раз. Очевидно, такі дії виконуються ними автоматично, без будь-якого розумового напруження. Наявність таких здібностей пояснюється дисфункцією тих зон головного мозку, які в нормі опрацьовуючи інформацію, відсівають зайві деталі.

У дітей – аутистів спостерігається порушення у поведінці. Їм властиві дивні і своєрідні дії. Наприклад, бажання постійно перекладати з місця на місце предмети, розкладати іграшки рядочком без будь-якого сюжету, або уважно нав’язливо цікавитися якоюсь частиною предмета, розглядають її підносячи дуже близько до обличчя. Іноді дитина може часто і багаторазово махати руками, або обертатися навколо своєї осі, бігати по колу або тривало розгойдуватися, сидячи на місці, може намагатися їсти неїстівні предмети.

Порушення моторики також властиве таким дітям. Вони не можуть кататися на велосипеді, утримувати руками дрібні предмети. Їм вкрай складно навчитися ходити сходами. Незграбні в одній ситуації вони можуть проявляти дивовижні здібності до утримання рівноваги в іншій.

Дітям з аутизмом важко пристосовуватися до нового оточення. Вони можуть бути чутливими до запахів і з великими труднощами переносять гамір, музику, мерехтіння вогників. В таких випадках іноді ними втрачається контроль над собою і вони схильні до само травмування: виривають собі волосся на голові, кусають і дряпають себе, здирають нігтями шкіру.

Варто також звернути увагу на харчування дітей. Вони погоджуються їсти надзвичайно обмежений перелік продуктів. У них часто трапляються розлади шлунково-кишкового тракту. Чимало дітей з аутизмом мають порушення режиму сну. Больовий поріг у них може бути занижений чи навіть відсутній. А може бути навпаки – надзвичайно високим.

Аутизм – це не вина батьків, бабусь чи дідусів, а результат порушення розвитку головного мозку. Травми голови чи іншими факторами він не викликається. Розвиток аутизму пов’язаний з генами: якщо одна дитина в сім’ї має аутизм, то вірогідність появи його в інших дітей підвищується на 2-3%. Ризик народження дитини з аутизмом підвищується у жінок, які перенесли під час вагітності такі інфекційні захворювання як краснуха і цитомегаловірусна інфекція.

Ефективного лікування аутизму не існує. Немає жодних інструментальних методів чи аналізів, за допомогою яких можна встановити чи заперечити діагноз “аутизм”. Це робить спеціаліст, як правило психіатр спілкуючись з дитиною, батьками та на основі власних спостережень.

Дітям з аутизмом та їх сім’ї можна допомогти, якщо вчасно і вірно поставити діагноз. Наявність точного діагнозу дає змогу батькам претендувати на соціальні виплати та іншу допомогу з боку відповідних служб.

Якщо у дитини виявлено симптоми аутизму, не зволікайте! Чим раніше буде розпочато лікування та психокорекцію, тим більше шансів адаптувати дитину й сім’ю до соціуму, дати їм змогу жити повноцінним життям.

Кандидат медичних наук, доцент кафедри біоорганічної і біологічної хімії та

клінічної біохімії ВНДЗ України БДМУ Дікал Мар’яна Вікторівна

 

Корисно знати