• Українська
  • English
Постковідний синдром

Постковідний синдром

COVID‑19 – виклик для системи охорони здоров’я багатьох країн через значне поширення, залучення великої кількості людей в епідемічний процес, тяжкість перебігу в певних групах пацієнтів, а також наявність залишкових проявів протягом тривалого часу. Пандемія коронавірусної хвороби набула світового масштабу та продовжує наразі залишатися однією з найсерйозніших проблем людства.

Багато пацієнтів, котрі перенесли гострі прояви COVID‑19, знаходяться лише на початку до шляху одужання. За повідомленням Всесвітньої організації охорони здоров’я час від початку захворювання до клінічного одужання в разі легких випадків COVID‑19 становить приблизно 2 тижні, при тяжких або критичних – від 3 до 6 тижнів. Однак у багатьох пацієнтів певні симптоми зберігаються протягом тижнів або навіть місяців.

Найпоширенішими симптомами є:

  • аносмія/агевзія: у 59% на початку захворювання, у 28% на 30-й і в 23% на 60-й день;
  • задишка: у 36,7% на 30-й день і в 30% на 60-й день;
  • астенія: у 50% на 30-й день і в 40% на 60-й день;
  • стійкі симптоми на 60-й день частіше спостерігалися в осіб віком від 40 до 60 років та асоціювалися з госпіталізацією і змінами аускультативної картини на початку захворювання;
  • тяжкий перебіг COVID‑19 і задишка на початку захворювання були асоційовані з наявністю стійких симптомів на 30-й день.

Багатьма науковцями вивчаються різні причини та механізми розвитку цих станів. Такі ушкодження, можливо, спричиняються кисневою недостатністю внутрішніх органів, вираженими запальними реакціями, тромботичною мікроангіопатією, венозною тромбоемболією, автоімунними процесами, пневмофіброзом, або тривалою персистенцією збудника.

Окрім цього, нині немає чітко сформульованого узгодженого визначення цього стану. У клінічних настановах Національного інституту охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги (NICE) Великої Британії «Лікування довгострокових наслідків COVID19» (NG188) застосовуються такі клінічні визначення для первинного захворювання та тривалого COVID-19 залежно від часу, коли вони виникли та протягом якого зберігаються:

  • гострий COVID-19 – ознаки та симптоми COVID-19 зберігаються до 4 тижнів;
  • тривалий симптоматичний COVID-19 – ознаки та симптоми COVID-19 зберігаються від 4 до 12 тижнів;
  • пост-COVID-19 синдром – ознаки та симптоми розвиваються під час або після інфекційного захворювання, що відповідає COVID-19, зберігаються понад 12 тижнів і не пояснюються альтернативним діагнозом.

Встановлення діагнозу постковідного синдрому передбачає проведення диференційної діагностики з багатьма хворобами, в тому числі з анемією, дефіцитом вітамінів та ендокринними порушеннями.

Тому, після перенесення гострих симптомів COVID‑19 хворому необхідний обов’язковий моніторинг дихальної функції, серцево-судинної та нервової систем, професійне оцінювання психічних функцій.

Отже, мультидисциплінарний підхід до реабілітації набуває особливого значення для повноцінного відновлення задовільної якості життя хворих з постковідним синдромом.

Матеріал підготував: доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Максим Соколенко

Корисно знати