СЕСТРИНСЬКА СПРАВА. Своє професійне свято медичні сестри святкують 12 травня, у день народження Флоренс Найтінгейл, яка все життя присвятила праці медичною сестрою в багатьох країнах світу, першою збагнула необхідність реформи в медичній освіті, без якої будь-який прогрес у лікуванні хворих може бути зведений нанівець. Саме вона вперше у світовій історії організувала школу медичних сестер, як автономний світський навчальний заклад із власними фондами та керівною радою, а не як підструктуру лікарні, й уперше застосувала наукові методи у вирішенні проблем сестринської справи. І саме Флоренс перша заявила, що сестринська справа має бути незалежною, самостійною і почесною професією, суміжною з медичною, а не підпорядкованою їй.
В честь даного свята на базі кафедри догляду за хворими та ВМО відбувся захід, приурочений цьому дню. Присутніх привітали зі святом проректор з навчально-педагогічної роботи доцент Ніна Зорій, декан медичного факультету №4 професор Таміла Сорокман, завідувач кафедри догляду за хворими та ВМО професор Ігор Плеш, директор медичного коледжу БДМУ доцент Тамара Грачова.
В заході взяли участь заступник директора медичного коледжу БДМУ к.мед.н. Василь Присяжнюк, відповідальний куратор медичного факультету №4 Світлана Семененко, доцент кафедри психології та соціології Марина Тимофієва, доценти В’ячеслав Гайдуков, Лілія Борейко та викладачі кафедри догляду за хворими та ВМО, студенти 2 курсу, спеціальності “Сестринська справа”.
Студенти-магістри медичного факультету №4 Юлія Тишинська, Ірина Марчук, Діана Осипчук виступили зі своїми науковими роботами, в яких показали, що потреба населення України в медичній допомозі зростає, а сестринська справа – одна з небагатьох професій, на яку завжди є попит, в усі часи, поки існує людство. Такі виступи стимулюють у студентів мотивацію до професії медичної сестри та виховують у них почуття гуманізму та милосердя.
Флоренс Найтінгейл – засновник і реформатор медсестринства
Флоренс увійшла до сотні найвидатніших жінок світу усіх часів і народів. Засновниця професії Медична Сестра, клятвою якої медсестри світу стверджують себе у сестринській справі. Її день народження, 12 травня, став міжнародним днем медичної сестри.
Флоренс народилася у 1820 р., під час закордонної подорожі батьків-англійців до Флоренції, “місто квітів”, – в його честь вона отримала своє ім’я. Батько дав доньці добру домашню освіту: Флоренс знала давньогрецьку і латинь, вивчала німецьку і французьку мови, багато подорожувала з батьками по Європі і, вісімнадцятилітньою, була приближена до вищого паризького світу. На наступний рік її вже відрекомендували двору англійської королеви. Молода душа дівчини тягнулася до вічної християнської сутності – допомогти страждущим, немічним, хворим.
Невідомо, чому у дівчини, що мала чудове світське майбутнє, виникло і з часом закріпилося бажання служити хворим. Коли Флоренс виповнилося 24 роки, їй вдалося впродовж чотирьох місяців пропрацювати доглядальницею в одній із англійських лікарень, що викликало в сім’ї непорозуміння. Така діяльність не прикрашала доньку шляхетних батьків. Коли батьки не дозволили їй стати дияконисою, Флоренс звернулася за розрадою до релігії, яка все життя була її провідною зіркою. Однак її релігійні почуття завжди ґрунтувалися на переконанні, що найкращий спосіб служити Богу полягає у служінні людству.
Тільки в 1851 році, остаточно розірвавши стосунки з сім’єю, Флоренс на декілька місяців влаштовується в общину дияконис Кайзерверта. Тут для неї чітко відкрилася основополягаюча ідея майбутньої системи догляду: хвороба – це не тільки фізична, але й духовна, психічна недуга.
У розпалі Кримської війни, 15 жовтня 1854 року, військовий міністр Великобританії Сідней Герберт надіслав Флоренс листа, в якому повідомив про велику нестачу саме жіночого догляду за пораненими в одному англійському госпіталі поблизу Константинополя. Міністр запропонував Найтінгейл організувати загін сестер для поповнення персоналу в госпіталі, оскільки почався приплив поранених після бою на річці Альмі.
Загін вирушив у дорогу із Лондона 21 жовтня 1854 р. і 5 листопада прибув на південне узбережжя Чорного моря, в містечко Скутарі на території Туреччини. Це був день битви під Інкерманом, звідки поранені надходили вже на другу добу. Флоренс займала посаду управителя штатом по догляду за хворими на Півдні, від чого, очевидно, і пішло її відоме прізвисько “леді-начальник”.
Тут, у бараках, утримувалося більше 2 тис. поранених і хворих, згодом – до 5 тис. Заражені холерою, дизентерією, цингою, бешихою, гангреною лежали разом: ні про які санітарні умови не було й мови, так як каналізація не діяла, скрізь панував сморід і бруд через відсутність миючих засобів і нестачі води. Флоренс переконалася на власному досвіді, що поліпшивши санітарні умови у військових госпіталях і казармах, можна різко скоротити смертність і врятувати тисячі життів. Але щоб переконати в цьому скептиків, що стоять при владі, їй довелося вести нелегку боротьбу. На кожному кроці вона зустрічала опір з боку військової влади, що стояли на заваді будь-яких змін, які могли розкрити їх власні помилки або некомпетентність. Військовим чинам не подобалося, що Флоренс діяла незалежно від армійських служб, що вона була цивільною особою і до того ж – жінкою.
Першим об’єктом своєї діяльності Флоренс визначила кухню, де для приготування їжі не було жодних умов, наступним кроком – шпиталі, транспортування хворих! Бездоганно володіючи статистичними дослідженнями (вона була піонером у використанні цих знань у медицині), Флоренс наглядно доказала, що санітарні умови в армії не можуть обмежуватися тільки польовими шпиталями. Її статистика стверджувала, що смертність у військах у мирний час удвічі більша, ніж серед цивільного населення, а це вже злочин. З її участю була створена Королівська військово-медична комісія, яка своїми реформами суттєво покращила здоров’я солдат армії.
До літа 1855 р. смертність у госпіталі знизилася з 300 до 20 чол. на тисячу хворих.
Кримська війна принесла Флоренс ще за життя незвичайну славу в Англії: до сестри стікалися доброчинні пожертвування зі всіх кінців країни, в її честь назвали не тільки багатьох дівчаток, але навіть кораблі, її портрети виставляли у вітринах. Поява нових поглядів на догляд за хворими було, як зазначив один із біографів Флоренс, зумовлено трьома факторами: релігією, війною і наукою. Дійсно, Кримська війна викликала спалах жіночого патріотизму не тільки у Великобританії, але і в Росії.
У 1912 р. Ліга міжнародного Червоного Хреста заснувала медаль імені Найтінгейл як вищу нагороду сестрам милосердя. І до наших днів на десятифунтовій грошовій купюрі Великобританії друкується зображення Флоренс, чого в інших країнах медики не удостоювалися.
У 1859 р. Флоренс пише “Нотатки про госпіталі”, після чого її починають запрошувати консультантом при проектуванні та обладнанні лікувальних закладів. У 1860 р. вийшли її відомі “Нотатки про догляд: яким він є і яким не повинен бути”, у цьому ж році вона організувала власну школу для навчання сестер по догляду в Лондонській лікарні святого Фоми. Загальне керівництво школою зосередилося у руках головної наглядальниці; учениці проходили випробування під керівництвом досвідчених сестер і працювали їх помічницями впродовж року, потім складали іспит і отримували відповідний документ про закінчення школи. Це були перші дипломовані медичні сестри. Невдовзі на таку освіту погодилася Німеччина, Франція, Росія та ін..
Система догляду Найтінгейл застосовувалася під час війни за незалежність у Сполучених Штатах Америки, а в період військового конфлікту Франції з Прусією Флоренс була консультантом з санітарної частини обох воюючих сторін.
В останні роки свого тривалого життя Найтінгейл примирилася з родичами, але довголіття стало причиною того, що вона залишилася самотньою, знайшовши розраду в читанні творів древніх філософів, особливо Платона. В 1901 р. вона – перша жінка – отримала від англійського короля “Орден за заслуги”, а через 3 роки у віці 90 років померла. Флоренс, за її останнім бажанням, схоронили на простому сільському кладовищі, домовину несли шість сержантів.
Матеріал підготував^ В’ячеслав Гайдуков, доцент кафедри догляду за хворими та вищої медсестринської освіти БДМУ
