Куратором Панімарчук О.І. на кафедрі медичної та фармацевтичної хімії була проведена виховна година зі студентами ІІ курсу 4 і 5 груп фармацевтичного факультету присвячена 980 років від заснування бібліотеки Софійського собору.
Завжди, у всі часи, в усіх країнах світу люди славили книгу. Книга – це і ліки для душі, і комора наук, і невичерпне джерело мудрості. Книга завжди залишалась вірним супутником інтелігентної, освіченої людини.
У часи, коли люди на території давньої України лише вчилися читати, книги були без перебільшення чимось святим. Пошана до джерел мудрості у Київській Русі була великою. Їх створювали, наче храми, а відкриваючи першу сторінку, хрестились, наче до ікони. На виготовлення однієї книги ішли місяці, а то й роки. Майстерно вимальовані буквиці створювали одночасно текст і картину. Поряд із літерами красувались ілюстрації-мініатюри, малювати які довіряли спеціально навченим художникам. Матеріалом для сторінок давньоруської книги служив пергамент. Шкіру цілого стада молодих телят попередньо обробляли, перетворюючи на матеріал для одного лише екземпляру. Золото, срібло та дорогоцінне каміння оздоблювало стародавні рукописні книги. По завершенні роботи над книгою її освячували, як освячують ікону чи дім.
Колекцію саме таких унікальних книг, кожна з яких була дорогим шедевром мав Ярослав Мудруй. Він, як ніхто інший, розумів значення навчання і читання для розвитку людини та держави загалом. Він був першим правителем у Європі, який надав значення цьому процесу. Ймовірно, що й сам брав участь у перекладі текстів з іноземних мов (якими добре володів).
У «Повісті временних літ»за фіксована єдина писемна згадка про існування Ярославової бібліотеки. Князь почав формувати її за 17 років до смерті. В основному це були священні, богослужбові книги та особливо цінні для науки – історичні хроніки. Вчені припускають, що загалом колекція могла налічувати до 1000 унікальних видань.
Своєрідне видавництво (де перекладали і писали) розташовувалось у столиці Київської Русі, а саме – у Софійському соборі.
Тут було написане київським митрополитом Іларіоном відоме «Слово Іларіона», «Слово про Закон і Благодать», «Ізборники Святослава», «Остромирове Євангеліє» диякона Григорія. У бібліотеці Софійського собору могли зберігатись і слов’янські книги більш раннього періоду – початку Х ст., про що свідчить відкрита вченими ранньослов’янська азбука, написана на стіні Софійського собору.
Метою пізнавального заходу було розкрити значення книг для розвитку людства, познайомити студентів з бібліотеками Київської Русі; розвивати читацькі інтереси молоді та виховувати поважне та бережливе ставлення до книги і бібліотеки.
