У рамках реалізації проєкту «Профілактика синдрому вигорання у медичного персоналу неонатальних відділень м. Київ, Чернівці, Харків у зв’язку із поширенням COVID-19» проведено практичні тренінги протягом вересня-жовтня 2020 року. Проєкт реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Асоціації батьків передчасно народжених дітей «Ранні пташки».
Ідея проєкту виникла у зв’язку з тим, що медичний персонал, який надає допомогу пацієнтам неонатального віку (у перші 28 діб життя), складає групу високого ризику щодо формування синдрому професійного вигорання. Це пов’язано з великим потенційним рівнем смертності та захворюваності пацієнтів, високими вимогами до професійного рівня, необхідністю постійного удосконалення та впровадження сучасних перинатальних технологій, наявністю нічних чергувань та недостатньо високою заробітною платою тощо. Слід відзначити, що під час пандемії виробниче та емоційне навантаження на лікарів та медичних сестер значно збільшилося, а питання діагностики та запобігання професійному вигоранню стало ще більш актуальним.
Офіційними консультантами проєкту є професор кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини БДМУ, д.м.н., професор Годованець Юлія Дмитрівна та доцент кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини БДМУ, д.м.н. Бабінцева Анастасія Генадіївна, членкинею команди психологів та тренером проєкту у м. Чернівці – викладач кафедри психології та філософії, практичний психолог Медико-психологічного центру БДМУ, реєстровий психотерапевт УСП, к.п.н. – Осипенко Вікторія Анатоліївна.
26 вересня та 17 жовтня 2020 року у м. Чернівці було проведено два тренінги з профілактики синдрому професійного вигорання для лікарів-неонатологів та дитячих анестезіологів відділення інтенсивної терапії новонароджених та відділення неонатального догляду КНП «Клінічний пологовий будинок № 2» Чернівецької міської ради.
Під час першої зустрічі учасники тренінгу мали можливість діагностувати проблему та визначити її рівень у сучасних умовах, познайомитися зі світовим досвідом подолання проблеми синдрому професійного вигорання, обговорити особливості комунікації з батьками та сформувати навички конструктивного «проживання втрати». Оскільки, професійне та емоційне «занурення» лікарів-неонатологів у кожну історію виходжування маленьких пацієнтів вимагає високого рівня емоційного інтелекту, під час тренінгу особлива увага була приділена формуванню і вдосконаленню навичок ідентифікації власних емоцій та емоційних станів для покращення саморегуляції та розвитку стресостійкості.
Друга зустріч включала збір зворотнього зв’язку щодо першого тренінгу і можливості впровадження психологічних знань та навичок у професійну діяльність, психоедукацію та вправи на активацію групи. Дана частина складалась з практичних вправ й технік для поновлення ресурсу в складних сучасних умовах. Під час тренінгу відчутною була довіра, щирість, інтерес учасників та бажання отримувати новий досвід, що свідчить про необхідність психологічного супроводу та підтримки для лікарів. Учасники тренінгу продемонстрували високу зацікавленість та активність в ході тренінгу, за висновками вихідного анкетування виявили бажання долучитися до наступних тренінгів.
Результати реалізації проєкту підтвердили думку багатьох спеціалістів щодо необхідності введення до штату лікарень, у складі яких функціонують неонатальні відділення різного спрямування, медичних психологів з вмінням враховувати специфіку даної спеціальності, роботи з групами та індивідуально. Також необхідним є впровадження системи «team building», яка допомагає розвинути роботу у команді з включенням об’єднаних зусиль щодо безболісної активації людських ресурсів для досягнення загальної мети, акцентуючи увагу на важливості участі кожного члена команди. Суттєвим ресурсом є уникнення монотонності роботи, мотивація персоналу до удосконалення професійних навичок, постійного навчання. Спілкування з колегами з інших світових та національних лікарень та університетів, отримання сучасної професійної інформації, можливість спілкування з колегами у невимушеній атмосфері значно покращує психоемоційний стан персоналу. Кожний стаціонар повинен мати стратегію по попередженню формування синдрому професійного вигорання у лікарів-неонатологів та неонатальних медичних сестер із залученням усіх доступних методик та механізмів.
