Проблема самолікування на сьогодні є однією з ключових в сучасній системі охорони здоров’я як в Україні, так і в цілому світі.
За умов поширення самолікування особливі вимоги постають перед провізорами, які перетворюються на спеціалістів у галузі медицини, зокрема, вони несуть відповідальність за виявлення симптоматики захворювання, забезпечення індивідуального підходу до призначення лікарського засобу з урахуванням статі, віку, супутніх захворювань і взаємодії ліків, а також за ефективність, безпеку та кінцевий результат медикаментозної терапії.
Відповідно до визначення ВООЗ «самолікування» – це використання споживачем лікарських препаратів, що є у вільній продажі, для профілактики і лікування порушень самопочуття і симптомів, розпізнаних ним самим. Ключовою характеристикою його є відповідальність хворого за своє здоров’я. Самолікування в жодному разі не може бути альтернативою лікарській терапії. Воно має межу там, де картина хвороби і її причини незрозумілі для непрофесіонала, а використання ліків на свій страх і ризик може лише нашкодити. Основне завдання провізора, пояснити хворому коли можна займатися самолікуванням, а коли звертатися до лікаря. Наголосити, що в процесі самолікування, якщо симптоми не зникають через 2-3 дні, або ж наявні «загрозливі» для здоров’я симптоми обов’язково необхідно звернутися до лікаря.
Слід відмітити, що, з однієї сторони, самолікування відіграє важливу роль в охороні здоров’я і, у зв’язку з підвищенням грамотності населення в цьому питанні, досить успішно інтегрується в системи охорони здоров’я в усьому світі. Самолікування підвищує відповідальність людини за своє здоров’я, економить час та кошти пацієнтів, дає можливість збільшити доступність медичної допомоги населенню, що проживає у віддалених районах, зменшує навантаження на лікувальні заклади і бюджет системи охорони здоров’я, дозволяє в деяких випадках здійснювати самодопомогу й уникати серйозних ускладнень, підвищує рентабельність фармацевтичних підприємств та сприяє впровадженню фармацевтичної опіки в практику аптечних закладів. При цьому фармацевтична опіка являє собою цілісну програму взаємодії провізора і пацієнта впродовж всього часу медикаментозної терапії від відпуску препарату до закінчення його дії. Дійсно, деякі стани не потребують попередньої консультації з лікарем, тому пацієнт у цих випадках може лікуватись самостійно.
Разом з тим, не треба забувати і про ризики та негативні наслідки самолікування, а саме: основною небезпекою при цьому є несвоєчасне звернення до лікаря та, як наслідок, висока вірогідність ускладнень хвороби, високий ризик медикаментозних ускладнень, що тісно пов’язано з самодіагнозом, відсутністю усвідомлення споживачами можливих негативних наслідків самостійного прийому ліків, резистентності мікрофлори, у випадках безконтрольного застосування антибіотиків, переходом хвороби у хронічну форму тощо.
Засоби, що застосовуються для самолікування (ОТС-препарати, безрецептурні лікарські препарати) є засобами симптоматичної терапії, оскільки не впливають на причину і механізм розвитку хвороби. Розраховані на короткочасний проміжок часу лікування нетяжких станів, що не потребують втручання лікаря. Це лікарські засоби, що застосовуються для лікування головних, зубних і м’язових болів, застуди та підвищеної температури тіла, кашлю і болю в горлі, серцевих нападів, печії, блювання і нудоти, шлункових розладів та закрепів, різних шкірних хвороб та ушкоджень шкіри. Незважаючи на те, що безрецептурні препарати займають провідне місце у лікуванні багатьох захворювань, обізнаність споживачів про їх застосування залишається на невисокому рівні.
Отож, як не зашкодити самому собі?:
- лікувати можна лише ті порушення самопочуття, де ознаки хвороби добре відомі;
- застосовувати лише ті лікарські засоби, які добре відомі та перевірені;
- старатися використовувати мінімум ліків;
- не нашкодити самому собі, у випадку, якщо немає покращень на 2-3 добу, негайно звернутися до лікаря;
- уважно прочитати інструкцію для медичного застосування;
- суворо дотримуватися правил прийому ліків.
Таким чином, самолікування, беручи до уваги можливі негативні наслідки, вимагає тісної співпраці лікаря, провізора та пацієнта на всіх етапах фармакотерапії, і для досягнення максимальної ефективності терапії постає нагальна потреба у підвищенні поінформованості пацієнтів стосовно лікарських препаратів. Враховуючи той факт, що відповідальне самолікування є вигідним для держави, пацієнта та суспільства в цілому.
Будьте відповідальними та уважно ставтеся до власного здоров’я!
Матеріал підготували: асистент кафедри фармації, к.фарм.н. Аліна Паламар та викладач коледжу БДМУ Ольга Скринчук
