АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТОНІЯ. Всесвітній день боротьби з артеріальної гіпертонією щорічно відзначається 11 травня. Артеріальна гіпертонія – найбільш поширене неінфекційне захворювання на Землі, що значною мірою визначає високу смертність осіб працездатного віку та інвалідність від серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань.
Нормативно-правова база
Із впевненістю можна сказати, що проблема захворювання за останні 20 років найретельніше досліджується, найчастіше дискутується і найдетальніше висвітлюється як у світовій, так і в українській медичній літературі, рекомендаціях та настановах.
Існують рекомендації щодо лікування цього недугу, опубліковані Всесвітньою організацією охорони здоров’я (World Health Organization – WHO) та Міжнародною cпілкою дослідження АГ (International Society of Hypertension – ISH) (WHO/ISH, 1993; Chalmers J. et al., 1999).
Виходячи з того, що деякі діагностичні і терапевтичні рекомендації WHO/ISH, можливо, не повністю підходять для всіх Європейських країн, система охорони здоров’я та економічні можливості яких значно різняться, опубліковані особливі методичні рекомендації Європейського товариства гіпертензії (European Society of Hypertension – ESH) та Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology – ESC) щодо лікування АГ (ESH/ESC Guidelines Committee, 2003; Erdine S. et al., 2006; Mancia G. et al., 2007).
В умовах розвитку системи охорони здоров’я в країнах Європи для пацієнтів з артеріальною гіпертонією може бути застосована більш глибока оцінка серцево-судинного ризику та ураження органів, а також наявний більш широкий вибір антигіпертензивного лікування. Так, G. Mancia та співавторами (2010) представлена остання редакція спільних рекомендацій ESH/ESC з виправленнями та доповненнями до діючих Європейських рекомендацій щодо лікування АГ.
Не стояли осторонь проблеми артеріальної гіпертонії й українські кардіологи. Так, Указом Президента України від 04.02.1999 р. № 117/99 затверджено Національну програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні, яка діяла упродовж 1999-2010 рр. З 1999 р. вийшли 4 редакції рекомендацій Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування АГ (4-те видання, виправлене та доповнене, розроблено як посібник до програми) (Свіщенко Є.П. та співавт., 2008). У 2009 р. вийшла Настанова з кардіології, рекомендована Асоціацією кардіологів України та вченою радою Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України для широкого кола фахівців: кардіологів, ревматологів, кардіохірургів, реаніматологів, терапевтів, сімейних лікарів, наукових співробітників, студентів вищих медичних навчальних закладів (Коваленко В.М. (ред.), 2009).
Але незважаючи на всебічне і своєчасне висвітлення у спеціалізованій літературі тактики ведення хворих на АГ, питання медикаментозного лікування останньої потребують постійного розтлумачування і “впровадження в свідомість” лікарів, більшість з яких, як свідчить досвід, призначають найбільш “модний”, “розрекламований” препарат, або препарат, який, на їхню думку, є найкращим.
Медикаментозне лікування артеріальної гіпертонії
На сьогодні рівень знань не дає можливості ставити завдання щодо цілковитого виліковування АГ, але проведення ефективної терапії та запобігання прогресуванню захворювання є реальним завданням.
Мета лікування – зниження смертності від серцево-судинних захворювань. Чим вищий артеріальний тиск, тим вищий ризик мозкового інсульту, ішемічної хвороби серця та передчасної смерті. Довготривала артеріальна гіпертонія призводить до ураження органів-мішеней – гіпертрофії лівого шлуночка, серцевої недостатності, порушення функції нирок, аж до розвитку ниркової недостатності тощо. Навіть незначне підвищення артеріального тиску несе в собі істотний ризик для здоров’я. Так, 60% серцево-судинних ускладнень спостерігають у хворих із помірним підвищенням діастолічного АТ (не вищим за95 ммрт. ст.), оскільки такі пацієнти становлять переважну більшість осіб із підвищеним АТ. Лікуванню підлягають також хворі з ожирінням, дисліпідемією та іншими супутніми факторами ризику.
Основні принципи лікування АГ:
1. Лікування (немедикаментозне і медикаментозне) необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, як правило, упродовж всього життя. Поняття “курсове лікування” до антигіпертензивної терапії неприйнятне.
2. Усі особи з підвищеним артеріальним тиском підлягають немедикаментозному лікуванню чи модифікації способу життя. Дієтичні рекомендації відіграють важливу роль серед немедикаментозних методів корекції АГ.
3. Схема лікування має бути простою (за можливості — за принципом “одна таблетка на день”), що сприяє збільшенню кількості хворих, які дійсно лікуються, і відповідно – зменшенню кількості тих, які припиняють лікування.
4. Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії (“ретард”, sustained-release – SR), що дозволяє запобігти виникненню значних коливань тиску протягом доби, а також зменшити кількість таблеток, які необхідно приймати.
5. Хворі літнього віку з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією підлягають лікуванню так само, як і особи із систоло-діастолічною артеріальною гіпертензією.
6. У пацієнтів із вторинною артеріальною гіпертензією першочерговим завданням є лікування її причини.
Проведено безліч досліджень, у яких вивчали різні підходи до антигіпертензивної терапії та оцінювали фатальні й нефатальні події у пацієнтів з АГ. Найбільш значимими доказами з існуючих є результати рандомізованих плацебо-контрольованих випробувань, які можна підсумувати так:
1. Антигіпертензивна терапія істотно знижує серцево-судинну захворюваність і смертність, але менш істотно впливає на загальну смертність.
2. Поліпшення прогнозу під впливом антигіпертензивної терапії спостерігають у хворих всіх вікових (включаючи осіб з ізольованою систолічною АГ) та етнічних груп.
3. Антигіпертензивна терапія на 50% знижує ризик розвитку СН, на 30–40% – фатального і нефатального інсульту та на 20% – ризик коронарних подій.
Лікарські засоби
Сучасний арсенал лікарських засобів для лікування пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями надзвичайно великий і включає близько 20 основних фармакологічних груп, що нараховують сотні препаратів із різними механізмами дії. Це вимагає від лікаря володіння глибокими і різнобічними знаннями в галузі клінічної фармакології як фундаментальної основи, відповідно до позицій доказової медицини та раціональної фармакотерапії.
Під раціональною фармакотерапією розуміють призначення хворим лікарських засобів згідно з клінічною ситуацією у дозах, які відповідають індивідуальним потребам, на адекватний період та з найменшими витратами для пацієнтів і суспільства. Підґрунтям раціональної фармакотерапії є клінічна фармакологія – наука, яка вивчає взаємодію лікарських засобів з організмом здорової та хворої людини.
Артеріальна гіпертензія
Артеріальна гіпертензія – довготривале прогресуюче захворювання, що часто дає такі небезпечні ускладнення, як крововиливи у мозок або мозковий інсульт, інфаркт міокарду, серцеву та ниркову недостатність, порушення зору. Лікування таких ускладнень пов’язане з великими труднощами, тому важливе значення має раннє виявлення підвищеного артеріального тиску та його профілактика. Після обстеження великих груп населення в різних країнах вченими-медиками було встановлено, що розвиток гіпертонічної хвороби пов’язаний з деякими нашими людськими звичками і оточуючими умовами життя. Це фактори ризику гіпертонічної хвороби. Серед них виділяють індивідуальні фактори та фактори, пов’язані зі способом життя.
Індивідуальні фактори:
Вік. Поширеність артеріальної гіпертензії збільшується з віком і становить приблизно:
– 30% серед дорослого населення;
– 42-45% серед осіб 60 років;
Стать. У віці до 40 років артеріальна гіпертензія частіше зустрічається серед чоловіків, ніж серед жінок. В більш старшому віці процентне співвідношення у чоловіків і жінок приблизно однакове.
Ожиріння. Один з основних факторів ризику, який є сигналом про те, що людина споживає енергії більш ніж здатна використати. Збалансувати потребу і витрату енергії можна шляхом зниження калорійності їжі.
Найбільшу калорійність мають продукти, багаті жирами та вуглеводами (масло, жирне м’ясо, птиця, мучні вироби, солодощі)
Основні принципи лікувальної дієти:
– підтримання нормальної ваги;
– обмеження кухонної солі;
– збільшення кількості продуктів з високим вмістом калію, магнію, мікроелементів;
– збільшення поліненасичених жирних кислот (рослинні жири);
– забезпечення організму вітамінами.
Цукровий діабет. Артеріальна гіпертензія вдвічі частіше зустрічається у хворих на цукровий діабет, ніж у осіб, які ним не хворіють.
Генетичні фактори. Артеріальна гіпертензія в значній мірі має генетичну сімейну схильність. У випадку, коли обоє батьків страждають на артеріальну гіпертензію, хвороба розвивається в 50 -70 % випадків.
Фактори, пов’язані зі способом життя
Надмірне вживання кухонної солі. Надлишок солі в їжі сприяє розвитку гіпертонічної хвороби, а її обмеження веде до нормалізації артеріального тиску навіть без допомоги медикаментів. Проникаючи в організм людини, надлишок натрію затримує воду, при цьому судини звужуються і підвищується артеріальний тиск.
Багато солі є в консервах, маринадах, копчених продуктах, ковбасних виробах. Вживання цих продуктів особам, які мають підвищений тиск, необхідно обмежити, замінивши їх малосоленою їжею – натуральне м’ясо, риба, крупи, овочі, фрукти.
Вживання продуктів багатих на калій та магній. Дієта з високим вмістом калію може викликати зниження артеріального тиску. Біологічна дія калію виражена в здатності виводити надлишок води натрію з організму, розширюючи судини, тим самим знижуючи артеріальний тиск. Магній, окрім судиннорозширюючого ефекту, заспокоює нервову систему і знижує рівень холестерину в крові. До продуктів, багатих калієм та магнієм, належать різні крупи
– гречана, вівсяна, пшоняна;
– бобові – соя, квасоля, горох;
– фрукти – абрикоси, виноград, персики, кавуни, чорна смородина, плоди шипшини, в т.ч. сушені курага, ізюм, чорнослив, фініки;
– овочі–кабачки, буряк, морква, баклажани, картопля;
– різноманітна зелень – цибуля, петрушка, кріп, салат.
Алкоголь. Навіть в невеликій кількості алкоголь здатен підвищувати артеріальний тиск. Більше того, вживання алкоголю є однією з причин неефективності антигіпертензивної терапії.
Вживання кави:Артеріальна гіпертензія виникає частіше у тих, хто вживає 1-5 чашок кави за день.
Тютюнопаління. На першій хвилині після викурювання цигарки артеріальний тиск підвищується. Мозковий інсульт та ішемічна хвороба серця у осіб, що палять, виникає в 2-3 рази частіше, ніж у тих, хто не палить.
Фізична активність. В осіб, які ведуть малорухомий спосіб життя, ризик виникнення артеріальної гіпертензії на 20-50 % вищий, ніж у фізично активних людей.
Стрес. Як позитивні, так і негативні стресові фактори можуть призводити до підвищення артеріального тиску.
Про що обов’язково має знати пацієнт із підвищеним артеріальним тиском:
– при перших ознаках захворювання слід негайно звернутись до лікаря;
– якщо діагноз підтвердиться, слід ретельно виконувати всі рекомендації лікаря і в жодному разі не займатись самолікуванням;
– лікуватися потрібно довго і наполегливо;
– метою лікування повинно бути досягнення рівня артеріального тиску 130/80 мм. рт. ст. і нижче, за якого пацієнт почуває себе добре;
Запам’ятайте! Не кількість, не вартість, не новизна ліків вирішують долю хворого, а лікар який знає індивідуальний механізм розвитку і перебіг хвороби може визначити для хворого індивідуальну комбінацію ліків.
– універсального засобу лікування гіпертонічної хвороби та її попередження немає, основним засобом лікування є антигіпертензивна медикаментозна терапія;
– велике значення для успішного лікування АГ мають режим і умови праці та відпочинку, раціональне харчування, достатній сон, усунення надмірних психоемоційних навантажень;
– хворий на гіпертонічну хворобу повинен уникати конфліктних ситуацій, реагувати на все спокійно;
– дуже шкідливе переїдання, яке призводить до розвитку ожиріння, їсти потрібно в один і той же час і не переїдати;
– кухонної солі у добовому раціоні повинно бути не більше 3-5 грамм;
– категорично заборонено вживати алкогольні напої, міцний чай, каву.
– дуже корисні прогулянки на свіжому повітрі, у лісі, біля річки, лікувальна фізкультура.
Кожен хворий на артеріальну гіпертензію повинен вести щоденник, в якому повинен записувати показання артеріального тиску та пульсу тричі на день.
Якщо ви будете союзником і помічником лікаря, регулярно будете контролювати свій артеріальний тиск і своєчасно звертатися до лікаря, то найбільшою нагородою для вас буде міцне здоров’я та довголіття!
Матеріал підготувала: Олена Каушанська, доцент кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб БДМУ
