Згідно з даними ВООЗ, близько 20% дітей та підлітків у всьому світі страждають на психічні розлади, кількість яких постійно зростає.
Психічні розлади зумовлюють питому частину дитячої інвалідності.
Згідно з даними офіційної статистики, в Україні близько 3 % (227 825 осіб) дітей є споживачами послуг психіатричної служби. Психічні розлади у дітей становлять 20% усієї психічної захворюваності, а дитяча інвалідність складає 9% від інвалідності, зумовленої розладами психіки.
У структурі показників первинної інвалідності дітей переважає розумова відсталість – 66,2% (18,7 на 10 000 дит. населення), психічні розлади внаслідок органічного ураження мозку – 16,7% (4,72 на 10 тис. дитячого населення), шизофренія, інші психози, становлять менше 1% (0,98 на 10 тис. дитячого населення).
Під розумовою відсталістю або олігофренією слід розуміти загальне недорозвинення психіки дитини, в якій центральне і визначальне місце займає недорозвинення пізнавальної діяльності і інших вищих психічних функцій, загальною ознакою яких є наявність вродженого або набутого в ранньому дитинстві (до 3 років) загального недорозвинення психіки з перевагою інтелектуальної недостатності.
Олігофренія широко розповсюджена у всьому світі (1 – 3% населення).
Структура дефекту характеризується тотальністю і відносною рівномірністю недорозвинення різних сторін психіки.
До року психічне недорозвинення виражається головним чином у недостатності рухової активності, уповільненні становлення зору і слуху, більш пізній появі пожвавлення при вигляді близьких людей, в’ялості, сонливості.
На 2-3 році інтелектуальна недостатність проявляється в особливостях поведінки та ігрової діяльності дитини. Діти повільно оволодівають навичками самообслуговування, не виявляють інтересу до навколишніх предметів, ігри їх відрізняються простим маніпулюванням, нерозумінням вимог гри. Батьки часто усвідомлюють, що немовля розвивається не так, як інші. Найбільш часто викликають занепокоєння батьків дві проблеми. Це уповільнення в набутті навичок сидіти і ходити, а також недостатнє уміння розмовляти до 2-3 років. У дітей з розумовою відсталістю відбувається загальне відставання розвитку у всіх напрямках. У школі нездатність дитини діяти так само, як інші діти, стає одразу помітною для досвідченого вчителя. Дитина з нерозпізнаною затримкою розвитку не здатна брати участь у проявах групової активності, замість цього вона може грати один. Така дитина підтримує обмежені зв’язки, її навички самообслуговування обмежені.
Причини олігофреній різноманітні. Всі фактори, які здатні викликати розумову відсталість, поділяються на спадкові (головним чином вроджені порушення обміну речовин, які викликають зміни з боку головного мозку) та обумовлені зовнішніми впливами, які діють на плід, що розвивається, через організм матері під час вагітності або ушкоджують мозок дитини віком до трьох років. До таких уражень відносять важкі хронічні захворювання матері, шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем і наркотиками), пологові травми, токсикоз другої половини вагітності, затяжні пологи, порушення циркуляції крові в судинах пуповини, неправильне будова плаценти, слабкість пологової діяльності, травми головного мозку дитини і перенесені ним нейроінфекції і т.ін.
В анамнезі хворих на олігофренію звичайно є затримка фізичного і психічного розвитку (статичних і локомоторних функцій, розуміння і відтворення мови, інтелекту і особистсті дитини). Ступінь затримки розвитку також корелює з глибиною недоумства.
Олігофренія нерідко супроводжується вадами розвитку окремих органів і систем. Ці вади іноді настільки типові, що дозволяють поставити діагноз ще до проявів психічного недорозвинення (наприклад, мікроцефалія, хвороба Дауна). Вади фізичного розвитку – різні дисгенезії і дисплазії – частіше спостерігаються при внутрішньоутробному пошкодженні, причому найгрубіші системні аномалії пов’язані з більш ранніми термінами пошкодження або патологією хромосомного апарату.
Провідна роль в походженні розумової відсталості належить генетичним факторам. Найбільш поширеною і добре відомою хромосомною формою олігофренії є хвороба Дауна, що зустрічається у 9-10% всіх розумово відсталих дітей.
Вплив різноманітних шкідливостей, а саме надмірне споживання алкоголю майбутньою матір’ю під час вагітності може викликати ембріональний алкогольний синдром, який характеризується розумовою відсталістю, хворобою серця і спотвореним обличчям. Інфекції, перенесені матір’ю під час вагітності, такі як краснуха, токсоплазмоз (див. домашні тварини, хвороби, що передаються від них) і цитомегаловірусна інфекція, також є причинами розумової відсталості у дітей. Імунізація проти краснухи майже повністю усунула вроджену краснуху і викликану нею розумову відсталість.
Надмірне опромінення в ході рентгенівських обстежень вагітних жінок пов’язують з розумовою відсталістю та іншими пологовими дефектами. Деякі ліки, що приймаються жінкою в період вагітності, також можуть викликати розумову відсталість у дітей.
Порушення в харчуванні плоду, викликані дефектами плаценти, можуть викликати розумову відсталість. Недоношеність і такі її ускладнення, як синдром респіраторного дистресу, також можуть супроводжуватися затримкою розвитку.
Хороший допологовий догляд, що включає покращене харчування і контроль діабету під час вагітності, зменшує ризик недоношеності і проблем розвитку в дитини. Допологовий догляд особливо важливий у випадку підліткової вагітності, що є часто ризикованою. Зменшення числа підліткових вагітностей могло б знизити ризик народження недоношених дітей і дітей з вадами розвитку. Зменшення споживання алкоголю під час вагітності знижує ризик ембріонального алкогольного синдрому, утримання від спиртного зводить цей ризик нанівець. Жінки повинні порадитися з лікарем перш, ніж приймати будь-які ліки під час вагітності. На додаток до цього, жінки з найменшим підозрою, що вони вагітні, не повинні опромінюватися рентгеном будь-якого типу, за винятком випадків крайньої необхідності, що виникає при серйозному захворюванні або травмі.
Пологові травми чи важкі пологи, включаючи народження дитини в сідничному передлежанні, або довгі пологи, що ведуть до кесаревого розтину, можуть сприяти розвитку затримки розвитку.
Іншими факторами, які можуть бути до певної міри результатом патологічних станів, таких як ускладнення несумісності по резус-фактору (див. Несумісність за резус-фактором і групами крові (система АВО) ) і гіпоглікемія (стан, при якому в крові міститься цукор в ненормально низькій концентрації).
Внутрішньомозкова кровотеча, порушення доставки кисню в мозок може бути причиною розумової відсталості. Вроджене порушення функції щитовидної, якщо його не лікувати, також може супроводжуватися розумовою відсталістю.
У дитинстві розумова відсталість іноді може викликатися травмою мозку, отриманої в результаті нещасного випадку та (або) жорстоким поводженням з дитиною. Батьки повинні розуміти, що необхідно використовувати спеціальне сидіння і ремені безпеки під час пересування в автомобілі. Діти, що займаються контактними видами спорту, повинні носити захисні шоломи.
Пухлина головного мозку є рідкісною причиною розумової відсталості. Однак, якщо пухлина може бути вилучена або вилікувана до того, як її поширення зайде надто далеко, нездатність розвитку може бути подолана або зменшена. Такі важкі дитячі інфекції, як менінгіт (запалення захисних оболонок, що покривають головний і спинний мозок) або енцефаліт (запалення головного мозку) можуть ушкоджувати нервову систему дитини. Недоношені немовлята особливо схильні до менінгіту.
Серед великої кількості факторів, що зумовлюють виникнення розумової відсталості, важливе місце посідають екологічні фактори. Особливе місце займає нестача йоду в навколишньому середовищі, що є причиною йододефіцитних захворювань. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 2011 року 40 мільйонів жителів планети – страждають від вираженої розумової відсталості за рахунок йододефіциту.
В умовах йододефіциту кількість випадків розумової відсталості серед населення зростає удвічі, а показники інтелекту знижуються на 10–15 пунктів.
Навіть легкий дефіцит йоду у вагітної жінки не дає реалізуватися інтелектуальному потенціалу дитини, закладеному на генетичному рівні. Серйозна нестача йоду у вагітних жінок призводить до народження дітей з кретинізмом. При цьому страждають слух, зорова пам’ять, мова. У йододефіцитних регіонах у багатьох дітей без класичних ознак кретинізму спостерігається відставання в психомоторному розвитку, розвивається інтелектуальна недостатність. Їм важко вчитися в школі, вони погано виконують психомоторні тести, при спеціальному неврологічному обстеженні у них спостерігаються легкий спазм і ригідність м’язів проксимальних відділів кінцівок. Більш ніж у 80% дітей, що проживають в районі помірного йодного дефіциту, виявляється порушення пізнавальних функцій; в більшій мірі страждають увага, сприйняття, тонка моторика. Цей дефіцит знижує пізнавальні функції у дошкільнят на 15 – 44%, у школярів – на 9 – 38%.
У зв’язку з цим є актуальною проблема ефективної профілактики незворотної розумової відсталості у дітей та оборотних порушень інтелектуальних функцій в умовах йодного дефіциту у населення різних вікових груп. Для цього икористовуються методи індивідуальної, групової та масової профілактики.
Масова йодна профілактика полягає в додаванні цього мікроелемента в кухонну сіль, хліб, воду. Йодована сіль – універсальний спосіб усунення недостатності – може використовуватися широко, що виключає її передозування.
Проведення заходів з профілактики дефіциту йоду сприяє оздоровленню населення, збереження його інтелектуального потенціалу та ліквідації йододефіцитних захворювань, що є серйозною медико-соціальною проблемою. Адже на тлі навіть помірного йододефіциту інтелектуальні здібності всього населення знижуються в середньому на 15%.
Отруєння солями важких металів, наприклад, свинцем у комбінації з іншими чинниками, типу порушення всмоктування, можуть служити причиною нездатності дитини до розвитку, включаючи розумову відсталість та церебральний параліч. Розумова відсталість, викликана важким отруєнням свинцем, є незворотною; однак розумова відсталість, викликана слабким отруєнням свинцем, часто може бути подолана.
Інтелектуальний дефект того або іншого ступеня, що визначає ступінь недорозвинення всієї психіки дитини в цілому, його адаптивних можливостей, всієї особистості виявляється в першу чергу порушеннями мислення: малорухомістю, встановленням головним чином конкретних зв’язків, нездатністю до відволікання. Неминуче страждають також передумови до інтелектуальної діяльності. Увага характеризується недостатньою довільністю і ціленаправленністю, звуженням обсягу, трудністю зосередження, а також перемикання. Нерідко при непоганій здатності до механічного запам’ятовування спостерігається слабкість смислової і особливо асоціативної пам’яті. Нові відомості засвоюються важко. Для запам’ятовування нового матеріалу потрібні багатократні повторення і підкріплення його конкретними прикладами.
Проте діти з неускладненою розумовою відсталістю характеризуються звичайно досить стійкою працездатністю і більш менш задовільною продуктивністю. Рівень недорозвинення мови у більшості дітей з неускладненою розумовою відсталістю відповідає ступеню їх інтелектуального дефекту. У них відсутні локальні мовні розлади, але завжди є загальне недорозвинення мови, яке проявляється мізерністю активного словника, спрощеною побудовою фраз, аграматизмами, нерідко недоречністю. Разом з цим у деяких дітей можна спостерігати зовні добрий рівень розвитку мови з уявним багатством словарного запасу, правильною побудовою фраз, виразними інтонаціями. Проте, вже при першому обстеженні стає ясно, що зовні правильні фрази є заученими мовними штампами.
Недорозвинення моторики виявляється головним чином недостатністю точних і тонких рухів, особливо дрібних, повільністю вироблення рухової формули дії. Крім того, у більшості розумово відсталих дітей наголошується недостатність м’язової сили. Тому важливими є заняття фізкультурою для таких дітей.
Виражених порушень поведінки у дітей з неускладненою розумовою відсталістю звичайно не спостерігається. При адекватному вихованні діти з легким інтелектуальним дефектом без особливих зусиль засвоюють правильні форми поведінки і в деякій мірі можуть контролювати свої вчинки.
Таким чином, при неускладнених формах розумової відсталості педагогічний прогноз залежить головним чином від ступеня, структури дефекту і компенсаторних можливостей дитини.
Ускладнені форми характеризуються наявністю додаткових психопатологічних розладів, негативно впливаючих на інтелектуальну діяльність дитини і успішність його навчання.
Ускладнені форми розумової відсталості можна розділити на три групи. У дітей першої групи страждає головним чином інтелектуальна діяльність. В її основі лежить підвищена виснажливість нервової клітки. Виявляється загальною психічною невитривалістю, нездатністю до тривалої напруги, до тривалої концентрації уваги. У дітей відзначають своєрідні порушення уваги: слабкість концентрації, підвищена відволікаємість. Нерідко порушується пам’ять. Діти стають рухово розгальмованими, непосидючими або млявими. Виразно виражена емоційна лабільність і явища вегетативно-судинної дистонії. Шкільна успішність помітно знижується.
У дітей другої групи на перший план в клінічній картині хвороби виступають розлади поведінки, які виявляються вираженим тривалим неспокоєм з великою кількістю зайвих рухів, непосидючістю, балакучістю, нерідко імпульсною. У важких випадках поведінка дитини не піддається самоконтролю і зовнішній корекції.
У дітей третьої групи, окрім розумової відсталості спостерігаються розлади емоційно-вольової сфери. Вони можуть виявлятися у вигляді підвищеної емоційної збудливості, невмотивованих коливань настрою, зниження емоційного тонусу і спонукань до діяльності, у вигляді порушень емоційного контакту з оточуючими.
До ускладнених форм відносять також розумову відсталість з локальними церебральними розладами: локальним недорозвиненням або розладом мови, локальними просторовими або лобовими порушеннями, локальними руховими розладами – дитячий церебральний параліч (ДЦП). Крім ускладнених форм, існують також атипові форми розумової відсталості. Епілептичні припадки зустрічаються у розумово відсталих дітей значно частіше, ніж у інтелектуально повноцінних і тим частіше, чим глибше недорозвинення у дитини. Група розумової відсталості з ендокринними розладами включає значне число різних дефектів розвитку пізнавальної сфери, при яких, окрім інтелектуального дефекту, спостерігаються первинно ендокринні або вторинні – церебро-ендокринні порушення. Розлади зорового і слухового аналізатора негативно впливають на компенсаторні і адаптивні можливості розумово відсталої дитини і ускладнюють його навчання.
Не дивлячись на велику різноманітність клінічних форм, олігофренії, властиві загальні ознаки психічного недорозвинення. По-перше, недоумство дифузно, “тотально”: страждає не тільки пізнавальна діяльність, але і особистість в цілому. Виявляються ознаки недорозвинення не тільки інтелекту і мислення, але і інших психічних функцій (сприйняття, пам’ять, увага, мова, моторика, емоції, воля і т. д.). По-друге, спостерігається переважне недорозвинення самих диференційованих, онтогенетично молодих функцій – мислення і мови при відносному збереженні еволюційно більш стародавніх елементарних функцій і інстинктів. Як найбільше ця особливість проявляється в олігофренів у слабкості абстрактного мислення, нездатності до узагальнення, до відвернутих асоціацій, переважанні суто конкретних зв’язків, що не виходять за межі звичних уявлень. Слабкість абстрактного мислення і особливості сприйняття, уваги, пам’яті. Критика знижена, міміка недорозвинена.
Вилікувати розумову відсталість неможливо. Проте рівень відсталості дитини іноді можна значною мірою зменшити, якщо діагноз буде встановлено рано, і якомога раніше почне здійснюватися відповідна педагогічна програма.
Лікування і догляд за розумово відсталим дитиною різний у залежності від віку, рівня розвитку і здоров’я. Іноді при наявних з моменту народження специфічних проблемах інтенсивні медичні заходи можуть виявитися необхідними тільки в перші кілька місяців життя. Пізніше необхідність в медичних заходах зменшується, а необхідність в педагогічних і професійних заходах зростає. Нездатна до нормального розвитку дитина потребує постійної соціальної підтримки впродовж усього життя.
Найважливішим моментом в терапії розумової відсталості є лікувально-виховні та лікувально-педагогічні заходи. З самого раннього дитинства проводиться цілеспрямоване виховання, навчання розумово відсталих дітей за спеціальними методиками, навчання читанню, праці, вироблення навичок самообслуговування, важливим є навчання професійним навичкам та раціональне працевлаштування.
Ефективність терапії тим вища, чим раніше вона розпочата. Це пов’язано з тим, що мова йде не стільки про усунення дефекту, скільки про заходи, що попереджають його розвиток і прогресування.
Існуюча система надання державної допомоги зазначеним особам спрямована переважно на забезпечення їх навчання, виховання та утримання у стаціонарних інтернатних установах та закладах.
Психопрофілактика – це галузь психіатрії, яка займається розробкою міроприємства по попередженню психоневрологічних захворювань і їх наслідків, а також психосоматичних розладів; в психопрофілактику входить охорона людини від психічних захворювань і їх рецидивів, попередження виникнення розумової відсталості, психопатій неврозів і других порушень психіки, що виникають внаслідок уражень головного мозку.
На сьогоднішній день виділяють первинну, вторинну і третинну психопрофілактику.
До первинної психопрофілактики відносяться заходи, спрямовані на попередження психічних захворювань у здорового населення.
До вторинної психопрофілактики відносяться міроприємства, які передбачають лікування психічного захворювання, виявленого на початковій стадії розвитку, з метою припинення патологічного процесу на початковому етапі, недопущення розвитку гострої форми хвороби, важких її проявів та переходу в хронічну форму хвороби.
До третинної психопрофілактики відносять роботу з хворим, яка б попереджувала його інвалідизацію у випадку психічного захворювання.
Сюди входять:
a. Попередження спадкової патології (медико-гігієнічна консультація при наявності спадковості від батьків)
b. Припинення дії проникаючої радіації, побутової інтоксикації (в тому числі алкоголю і нікотину), хронічних фізичних і психічних навантажень, і інших шкідливих зовнішніх факторів (шуму, забруднення води, землі, повітря токсичними відходами), забезпечення повноцінного і раціонального харчування, житлово-побутових умов, санітарно-гігієнічних умов праці та відпочинку.
c. Своєчасного і повноцінного лікування соматичних захворювань батьків і дітей (особливо матерів у період вагітності), правильна організація пологів.
d. Попередження шкідливої для здоров’я різкої зміни кліматичних умов (напр.: відпочинок в північних областях при наявності серцево-судинного захворювання, що може спричинити органічне ураження головного мозку).
e. Забезпечення правильної організації і ощадливіших умов праці для вагітних на виробництві, запобігання порушень техніки безпеки.
Основа психічного здоров’я закладається в ранньому дитинстві, тому дуже важливо з часу появи дитини слідкувати за її вихованням та розвитком. У віці до 16 років ризик виникнення психічних захворювань найвищий. В зв’язку загальними (соматичними, інфекційними) захворюваннями та іншими причинами відбувається затримка розвитку – загальна або часткова. Загальна психічна недостатність буває нерідко вираженою, і як діагноз: розумова відсталість. В деяких випадках недостатність психічного розвитку виявляється малопомітно і проявляється уже в дорослому віці у формі дитячої наївності та оцінюється як психічний інфантилізм. Такі особи у віці 25-30 років виглядають як підлітки, у них відзначається недостатність росту і маси тіла. Внаслідок незрілості такі люди часто потрапляють під чужий вплив: при попаданні таких дітей до антисоціального середовища часто зловживають алкогольними напоями, наркотиками, можуть скоювати злочини.
Щоб не допустити розвиток психічних захворювань в системі психопрофілактичної практики існує медико-генетичне консультування. Воно розглядає такі життєво важливі питання: який ступінь ризику успадкування психічного захворювання? Як його зменшити? Чи потрібно показати дитину психіатрові, якщо в роду вже є психічні відхилення?
Ціль медико-генетичного консультування – визначення ступеню ризику виникнення спадкового психічного захворювання у майбутнього або уже існуючого покоління самого хворого або кого-небудь з його родини. В психопрофілактичному плані це має велике значення, оскільки залежно від результату, вирішується питання шлюбу, дітонародження, а в перспективі – введення в практику широкого діагностичного спостереження за контингентом населення з підвищеним ризиком виникнення психічного захворювання. Для кожного типу спадковостей існують свої співвідношення між числом хворих і здоров’ям членів сім’ї.
Найгіршим наслідком дефіциту йоду є народження розумово неповноцінних дітей. На думку експертів ВООЗ, недостатність йоду призводить до найпоширенішої форми розумової відсталості, яку можна попередити раціональною профілактикою.
Згідно з існуючими розрахунками щорічно 33 068 дітей в Україні народжуються з відставанням в інтелектуальному розвитку. Щороку загальний інтелект нації втрачає 446 418 пунктів IQ. Якщо ситуація не зміниться, то за 10 років жінки з йодним дефіцитом народять 18 тис. дітей з важкими ураженнями психіки, 320 тис. дітей із зниженим інтелектом, які гірше навчатимуться в школі, а надалі матимуть низьку продуктивність праці. Протягом 10 років проводиться вивчення йододефіциту в регіонах, постраждалих після чорнобильської аварії. Незважаючи на деякі зміни, проблема залишається невирішеною.
Профілактика олігофренії у багатьох випадках невідокремлена від лікування. Можливості первинної профілактики в даний час розширилися завдяки досягненням генетики і на її основі – медико-генетичного консультування. Профілактика рубеолярної олігофренії полягає в попередженні захворювання вагітних краснухою. Профілактика олігофренії багато в чому залежить від відповідного обстеження вагітних на сифіліс, токсоплазмоз, резус-приналежність крові і т.п. Зокрема, профілактика природженого сифілісу і зв’язаний з ним олігофренії полягає в попередженні зараження і превентивному лікуванні вагітних, хворих на сифіліс. Профілактика токсоплазмозу пов’язана з епідеміологічними заходами і усуненням ендемічних вогнищ, превентивним лікуванням інфікованих токсоплазмозом вагітних. Успішність лікування і профілактика “ядерної жовтяниці” залежать від своєчасного встановлення у матері негативного резус-фактору і титру резус-антитіл. До профілактичних заходів можна віднести і поліпшення допомоги вагітним і допомоги породіллі. Велике значення має попередження інфекцій і травм новонароджених і маленьких дітей.
Коректувальні лікувально-педагогічні заходи дуже важливі в подоланні олігофренічного дефекту. Провідне значення мають олігофренопедагогіка, трудове навчання і професійне пристосування, які залежать від вираженості і клінічних особливостей олігофренії, а також від віку хворих (навчання дітей і професійне пристосування дорослих). Профілактика олігофренії і схожих з нею форм розумової відсталості багато в чому залежить від соціальних заходів, направлених на поліпшення середовища і виховання.
Так, дієтотерапія ефективна при ферментопатіях: при фенілкетонурії – обмеження натурального білка і заміна його гідролізатом казеїну, бідного фенілаланіном; при гомоцистинурії – обмеження продуктів, багатих метіоніном (м’ясо, риба і ін.); при галактоземії, фруктозурії, сукрозурії – виключення з раціону відповідних вуглеводів. При природжених ендокринопатіях, перш за все кретинізмі і мікседерме, показана компенсуюча гормональна терапія. Специфічна терапія при природженому сифілісі проводиться по схемах залежно від термінів виникнення клінічних явищ (ранній або пізній природжений сифіліс) і від того, чи є залишкові явища або ознаки активного процесу. В останньому випадку терапія повинна бути особливо інтенсивною і настирною з обов’язковим застосуванням біциліна і інших антибіотиків. Якщо переважають остаточні явища без прогредієнтності (резидуальний природжений сифіліс), то проводиться розсмоктуюче і симптоматичне лікування. Для лікування токсоплазмозу застосовують сульфаніламідні препарати в поєднанні з хлоридіном (дарапримом) у вигляді повторних курсів. Специфічною терапією можна рахувати і обмінне переливання крові новонародженому при резус-конфлікті. Нарешті, специфічна терапія можлива при мозкових інфекціях (антибіотики і сульфаніламідні препарати). Ефективність терапії багато в чому залежить від своєчасною застосування відповідних засобів і звичайно тим вище, чим раніше починають лікування. Терапія направлена не стільки на усунення дефекту, скільки на попередження його розвитку і прогресування. Симптоматична терапія олігофренії принципово не відрізняється від лікування інших захворювань (дегідратаційна, розсмоктуюча, загальнозміцнююча, протисудомна, седативна терапія). Значно розширилися її можливості у зв’язку з досягненнями психофармакології. До симптоматичних засобів можна зарахувати і медикаменти, стимулюючі психічний розвиток – ноотропи (аміналон, гамалон, пірацетам), а також ніамід і інші психостимулятори.
Реабілітація хворих на олігофренію включає лікування, навчання і трудове пристосування і безпосередньо пов’язана з організацією лікувально-профілактичної і соціальної допомоги хворим. Дієва реабілітація можлива при розгалуженій, диференційованій сіті установ для хворих на олігофренію з урахуванням їх віку і вираженості недоумства. Соціальні заходи передбачають трудовлаштування або заходи піклування для найнедоумкуватіших. Разом з установами охорони здоров’я в цій роботі беруть участь відділи народної освіти і соціального забезпечення: удома немовля, ясла і дитячі сади для дітей дошкільного віку з органічними поразками ЦНС і розумової відсталістю допоміжні школи, школи-інтернати, спеціалізовані ПТУ для загальноосвітнього і трудового навчання олігофренів шкільного і підліткового віку; лікувально-трудові майстерні, промислові підприємства для розумово відсталих; удома інвалідів для дітей і дорослих з глибоким недоумством і т.д. Соціальну допомогу надає система опіки, патронажу і пенсійного забезпечення.
Лікувально-профілактичну допомогу хворі одержують в психоневрологічних кабінетах дитячих поліклінік, психоневрологічних диспансерах і психіатричних лікарнях, а також в загальних лікувально-профілактичних установах. Юридичний захист прав і інтересів розумово відсталих забезпечується загальним і спеціальним законодавством.
Чим раніше виявлена своєрідність структури дефекту дитини-олігофрена, чим раніше розпочата корекційна робота з урахуванням усіх психопатологічних компонентів, тим сприятливішим буде соціально-психологічний прогноз. Вивчення трудової діяльності цих хворих у співвідношенні з клінічною картиною показало, що прогрес соціальної адаптації визначається не лише ступенем інтелектуального дефекту, але й особливостями особистості (емоційна врівноваженість, цілеспрямована активність, працездатність, характер інтересів та потягів, особливості пристосування, до умов оточуючого середовища)” В зв’язку з цим особливої уваги заслуговують питання вивчення особистості розумово відсталого учня, формування якої залежить від клінічного стану, структури дефекту та правильного вибору корекційно-виховних засобів.
Необхідно враховувати той факт, що найперспективнішим щодо профілактики та лікувально-педагогічної корекції різних хворобливих станів у дітей із затримкою психічного розвитку є молодший шкільний вік. Саме в цьому віці патологічні прояви ще недостатньо зафіксовані, а нервова система ще володіє достатньою пластичністю і легко піддається не лише патогенним, а й коригуючим впливам.
Матеріал підготувала: Карвацька Наталія Семенівна – психіатр, медичний психолог, психотерапевт, кандидат медичних наук, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка Буковинського державного медичного університету
