Чи хвилюєтеся ви за своє здоров’я?
Перейматися своїм здоров’ям цілком нормально!
Це випливає з бажання людини бути здоровою, щасливою та мати повноцінне життя. Коли все ж таки хвилювання за свій стан має патологічний характер?
Існує таке поняття, як іпохондрія — це стан людини, що проявляється в постійному занепокоєнні з приводу можливості захворіти на одну або декілька хвороб, скаргах або заклопотаності своїм фізичним здоров’ям, сприйнятті своїх звичайних відчуттів як ненормальних і неприємних.
Також іпохондрія включає вираженні побоювання людини щодо наявності в себе тяжкого, невиліковного захворювання, такого як злоякісна пухлина, ішемічна хвороба, коронавірус, ВІЛ тощо, які часто супроводжуються фобіями, пов’язаними зі скаргами.
Страх перед хворобою є причиною постійних звернень до лікарів різного профілю.
Люди з іпохондрією здають численні аналізи, проходять КТ чи МРТ, перебувають у постійному пошуку захворювання, але при цьому лікарі різних профілів чи різні методи дослідження не підтверджують наявність захворювання.
У часі пандемії загострюється страх виникнення інфекційного захворювання (COVID-2019).
Причини іпохондрії:
- Особливості характеру (люди схильні до переживань, перебільшення, легкої навіюваності);
- Супутні ментальні розлади (тривожний розлад, ізольовані фобії, депресія, ОКР);
- Спадкова схильність;
- Внаслідок вікових захворювань (наприклад в осіб з артеріальною гіпертензією – постійний пошук і страх перед інсультом);
- Часті та сильні стреси;
- Перенесені раніше важкі захворювання (страх повторення);
- Надмірна опіка з боку батьків/рідних/знайомих;
- Несприятливі фактори навколишнього середовища (пандемія, екологічні умови).
Основні ознаки іпохондрії:
- Постійна стурбованість станом власного здоров’я;
- Нав’язливий інтерес до симптоматики важких захворювань;
- Дружба з дохтор “google”, він все ж знає!;
- Постійна (інколи щоденна) перевірка свого тіла на наявність ознак захворювань;
- Часті медичні консультації та обстеження;
- Заперечення результатів, діагнозів, висновків фахівців (особливо коли вони спростовують наявність захворювання);
- Недовіра лікарям, що намагаються переконати у відсутності соматичного захворювання;
- Систематичні розмови з іншими людьми про власне здоров’я та існуючі захворювання;
- Вигадування симптомів;
- Перебільшення загрози при найпростіших захворюваннях;
- Необґрунтоване уникнення людних або інших місць, де є можливість захворіти.
Тож не дайте собі бути заручником надмірних тривог і піклуйтеся про себе правильно!
Матеріал підготував: Богдан Сумарюк асистент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка
