Майже всі ліки треба запивати чистою питною водою. Мінеральна та газована вода, як і кава можуть змінювати кислотність травного тракту, рН шлункового соку, що вплине на процес всмоктування ЛЗ та його біодоступність. В результаті концентрація ЛЗ у плазмі крові може зростати, збільшуючи ризик побічних реакцій, або навпаки зменшуватися, знижуючи його ефективність.Але є й виключення. Наприклад, препарати заліза краще всмоктуються у кислому середовищі, тож їх можна запивати, приміром, журавлиним морсом або несолодким соком.
Якою кількістю води треба запивати ліки?
Зазвичай достатньо пів склянки води, але інколи інструкція до ЛЗ може містити рекомендацію запивати великою кількістю рідини для запобігання кристалурії.
Чим не можна запивати ліки?
– Чаєм, оскільки він містить танін, який перешкоджатиме всмоктуванню ЛЗ;
– Молоком – для деяких антибіотиків це критично, адже так порушується їх біодоступність;
– Грейпфрутовим соком;
– Під час лікування не можна вживати алкоголь.
Які особливості приймання ЛЗ відносно їди?
Якщо немає інших вказівок, ЛЗ слід приймати натще або за 30 хвилин до їди. Натщесерце ліки діють швидше, не втрачають свої властивості через дію шлункового соку. Під час їди вживають ЛЗ, що покращують травний процес (ферменти), проносні і деякі сечогінні препарати. Після їди (через 30-40 хв) приймають ЛЗ, що подразнюють слизову шлунку або такі, що містять жовч (аллохол), а також жиророзчинні вітаміни.
Чому деякі ліки потрібно споживати у певний час доби?
Протягом доби в нашому організмі змінюються умови взаємодії з ЛЗ: всмоктування, розподілу, метаболізму та виведення ліків. Наприклад, для посилення антитромбоцитарної дії ацетилсаліцилову кислоту приймають вранці; статини п’ють вранці, коли синтез холестерину печінкою найбільш інтенсивний. Зокрема, для варфарину та похідних сульфонілсечовини важлива зв’язувальна здатність плазми крові; а для низки ліків – активність певних ферментів тощо. Існують навіть наукові напрямки, що вивчають ці особливості – хронофармакологія та хронотерапія.
Інформацію підготувала: Павліна ІЛАЩУК,
асистентка кафедри фармації Буковинського державного медичного університету.
