Однією з найважливіших умов проведення успішного лікування є належний психологічний контакт лікаря з пацієнтом. Культура спілкування, зовнішній вигляд медика, його методика обстеження не повинні викликати у хворого негативної реакції. Контакт лікаря з пацієнтом може призвести до появи в останнього страху, переляку, особливо при призначенні інвазивних обстежень чи виборі деяких методів лікування. Адже лікар лікує не лише хворобу, а насамперед хворого.
Традиційна інтерпретація стосунку лікар-пацієнт, в якому лікар приймає рішення і хворий кориться, був широко відкинений в останні роки, як в етиці, так і законодавчо. Оскільки багато хворих не можуть або не хочуть приймати рішення щодо їхнього медичного обслуговування. Не менш проблематичними є інші аспекти стосунків, такі, як лікарський обов’язок зберігати конфіденційність хворих в еру комп’ютеризації, обов’язок зберегти життя у разі прохання прискорити смерть. Особливо турбують лікарів у їхній повсякденній практиці з пацієнтом такі моменти: повага і рівність у лікуванні; комунікація та згода; прийняття рішення за некомпетентних хворих; конфіденційність; питання початку і кінця життя.
Лікар не повинен забувати про те, що кожна людина має свої неповторні особливості фізичного, фізіологічного і психічного здоров’я. Без індивідуального підходу не може бути правильного розпізнавання хвороби та ефективного її лікування. На прояви хвороби впливають різні етіологічні чинники, особливості її розвитку тощо, але повну картину захворювання створює пацієнт із його індивідуальними соматичними і психічними характеристиками, що потребує індивідуальної курації. Високий професіоналізм лікаря в тому і полягає, щоб вміти індивідуалізувати і варіювати методами своїх впливів на психіку пацієнта. Досвідчений фахівець висловлює свої думки так, щоб вони були доступні, не породжували неспокою. Він уміє не підірвати довіру до себе і не відняти в пацієнта надії на успіх лікування. Так, упродовж всієї історії медицини основою стосунків між лікарем і пацієнтом була і залишається довіра.
Моральна сила лікаря, який вселяє довіру до себе з боку пацієнта, насамперед полягає в професійній впевненості та оптимізмі, які ґрунтуються на знаннях і досвіді. В основі такої впевненості лежить непохитне переконання в могутності наукової медицини, в невичерпних можливостях застосування її досягнень на практиці. Професійна впевненість — позитивна якість лікаря, яка підвищує його авторитет в очах хворої людини і тим самим зміцнює відчуття довіри до нього. Переконання, що всі люди заслуговують на повагу та рівність у лікуванні, є відносно недавнім. У більшості суспільств неповажне поводження і нерівне лікування людей було прийнято як нормальне і природнє. Однак, на жаль, права людини все ще не поважаються в багатьох країнах. Проте, співчуття є однією з основних цінностей медицини і є важливим елементом добрих терапевтичних стосунків. Співчуття засноване на повазі до гідності і цінностей хворого, нарощується у визнанні та реагуванні на вразливість хворого перед самою хворобою. Якщо хворі відчувають співчуття лікаря, вони будуть більш схильні довіряти лікарю діяти в їхніх інтересах, і ця довіра може зробити свій внесок у процес зцілення.
Інформована згода є одним з центральних понять сучасної лікарської етики. Необхідною умовою для інформованої згоди є хороше спілкування між лікарем і пацієнтом. Коли лікарський патерналізм був загальноприйнятним, спілкування було досить простим, воно включало розпорядження лікаря хворому виконувати те чи інше лікування. На сьогодні спілкування вимагає набагато більше від лікарів. Вони повинні надати хворим усю необхідну їм інформацію, щоб вони прийняли своє рішення. Це передбачає пояснення складних медичних діагнозів, проґнозів та режимів лікування простою мовою, впевнення лікаря, що хворі зрозуміли вибір методу лікування, включаючи його переваги і недоліки, здатність лікаря відповісти на будь-які питання з боку хворих, і зрозуміння рішення хворого, яким би воно не було, і, якщо можливо, причини для цього рішення.
Дві основні перешкоди до хорошого спілкування лікаря і хворого це відмінності в мові та культурі. Якщо лікар і хворий не розмовляють однією мовою, потрібен перекладач. На жаль, у багатьох ситуаціях немає кваліфікованих перекладачів, і лікар повинен шукати найкращих серед наявних осіб для реалізації цього завдання. Культура, яка включає набагато більше, ніж мова, викликає додаткові проблеми комунікації. Через різну культуру розуміння природи і причин захворювання хворі не можуть зрозуміти діагноз та вибір лікування їхнього лікаря. За таких умов лікарі повинні докладати зусиль, щоб прозондувати розуміння їхніми хворими здоров’я і зцілення та зробити свої рекомендації хворим щонайдоступніше, наскільки це можливо. Якщо лікар успішно доведе до відома хворого всю інформацію, якої хворий потребує і хоче знати про свій діагноз, проґноз і вибір лікування, хворий буде в змозі прийняти інформоване рішення про те, як діяти. Хоча поняття «згода» означає прийняття лікування, концепція інформованої згоди стосується рівною мірою відмови від лікування або вибору альтернативного лікування. Компетентні хворі мають право відмовитися від лікування, навіть якщо відмова призведе до інвалідності або смерті.
Лікарі мають бути чутливими до культурних, а також особистісних чинників при повідомленні поганих новин, особливо при загрозі смерті. Однак, право хворого на інформовану згоду стає все більш і більш широко прийнятним, і лікар має найперший обов’язок допомогти хворим скористатися цим правом.
Конфіденційність у стосунках між лікарем і пацієнтом є підтвердженням такої фундаментальної цінності, як недоторканність приватного життя. Гарантія безумовного дотримання лікарем вимог конфіденційності стимулює пацієнта до відвертості. І він не побоюватиметься, що недоторканність його приватного життя порушена. Правило конфіденційності є умовою захисту соціального статусу пацієнта та захищає економічні інтереси пацієнта. Ефективно реалізуючи вимогу конфіденційності, медпрацівники забезпечують довіру в стосунках з пацієнтами, яка за своєю сутністю є значно важливішою, ніж відвертість. Нерідко важкохвора людина цілком залежить від лікарів. Тому вона повинна довіряти їм, вірити, що вони завжди керуватимуться її інтересами. Дотримання правила конфіденційності нерідко викликає труднощі, а саме тоді, коли медична інформація про пацієнта стосується життєво важливих інтересів третіх осіб (родичів, співробітників); за наявності загрози здоров’ю, життю інших людей від замовчування лікарем інформації про пацієнта; коли інформують родичів невиліковно хворого про стан його здоров’я, намагаючись приховати цю інформацію від нього.
Отже, від давніх часів до сьогодення дотримання морально-етичних норм і правил сприяє налагодженню конструктивного діалогу між лікарем і пацієнтом, що є визначальним чинником ефективності здійснюваного лікування.
Інформацію підготувала доцент Піддубна А.А.
