Психологічне явище під назвою «страх іспиту» (що в сучасних умовах можна порівняти зі страхом підсумкового модульного контролю) так чи інакше зустрічається в житті кожної людини. Цікаво чому? Давайте розбиратись!
До даного феномену належить поєднання фізіологічних, емоційних та когнітивних складових, які є причиною стресового стану перед складанням підсумкового контролю (іспиту), що в свою чергу, негативно впливає на концентрацію, планування та академічну успішність студентів.
У деяких студентів страх перед іспитом може викликати лише неприємне відчуття, яке не впливає на загальну успішність. Для інших, страх іспиту – справжній жах, який суттєво впливає на результати навчання.
Що говорять психологи про цей феномен, чому він по різному впливає на студентів, і найголовніше – як подолати цей страх?
Існує багато підходів до розуміння та оцінки цього психологічного явища.
Біологічний підхід
Фокусується на тому, як наші гени, гормони та нервова система взаємодіє з нашим оточенням, що впливає на навчання, індивідуальність, пам’ять, мотивацію, емоції та вибір стратегії подолання проблем.
Однією з складових страху є емоційний компонент, що містить різноманітні психофізіологічні реакції, такі як пришвидшене серцебиття, сухість у роті, потіння долонь тощо.
Навіть поява думок про майбутній іспит може негативно впливати на сприйняття інформації та збільшує ймовірність виникнення помилки. Симптоми страху також можуть впливати на виникнення тілесної симптоматики: тремтіння рук та інших частин тіла, фізичну слабкість, відчуття нудоти, біль у шлунку та нервовий зрив під час іспиту.
Когнітивний підхід від лат. (cognitio) – сприйняття, пізнання.
Підхід який пояснює появу сильного хвилювання (тривоги) як наслідок страху «завалити» іспит. Сильне хвилювання негативно впливає на здатність уважно читати, розуміти зміст прочитаного матеріалу та запам’ятовувати головне.
Психологічні дослідження феномену страху студентів перед іспитами, довели, що дівчата хвилюються значно більше, ніж хлопці. Тим не менш, цей факт не впливає на успішність дівчат. Це пов’язано з тим, як юнаки та дівчата спрямовують своє хвилювання та страх.
Доведено, що когнітивний компонент може як погіршувати так і покращувати результати навчання студентів.
Студенти, які спрямовують своє хвилювання на мотивацію для підготовки до іспиту, показують кращі результати, ніж ті, хто жаліється через майбутній іспит, тим самим заважаючи собі краще підготуватись.
Поведінковий підхід
Підхід аналізує як організм людини навчається новому та змінює існуючу поведінку в залежності від навколишньої ситуації шляхом системи «заохочення-покарання».
Одним з методів перенаправлення хвилювання в навчання є використання системи самоконтролю, що заснована на деяких принципах поведінки (описана нижче).
В дослідженні з Self-Management «слабких» студентів першого курсу поділили на дві групи. Одну навчали методам самоконтролю, другу – ні. За результатами дослідження 53% першокурсників, які використовували навички самоконтролю «вижили» на першому курсу та перейшли на другий, на відміну від 7% першокурсників, які не використовували цю методику.
Методика самоконтролю дозволяє збільшити час підготовки та покращити успішність навчання:
- виберіть окреме місце, яке буде використовуватись лише для підготовки до іспиту.
- нагороджуйте себе за навчання (наприклад, «коли я вивчу цей параграф, зроблю собі смачне какао/куплю бажану річ», «коли я добре здам іспит, тоді обов’язково поїду з друзями на відпочинок» тощо).
- фіксуйте час, який витрачаєте на підготовку, аналізуйте динаміку.
- встановіть пріоритетність завдань/проектів.
- Визначте час виконання для кожного завдання.
- завершуйте виконання попереднього завдання, перш ніж братися за інше.
Психоаналітичний підхід
Підхід заснований на твердженні про те, що події (досвід) дитинства суттєвим чином впливають та визначають розвиток особистості, формування її характеру та наявність психологічних проблем. Також визначає вплив несвідомих страхів, бажань та мотивації на думки та поведінку людини.
За даними психологічних досліджень встановлено що студенти, яким притаманний значний страх перед іспитом найбільш схильні до прокрастинації (від лат. procrastinare «затримка, відкладання»), на відміну від тих, хто хвилюється менше.
Біля 20% дорослих людей хронічно відкладають виконання справ та 80-95% студентів прокрастинують або свідомо відтягують підготовку до іспитів. Однак в більшості випадків прокрастинація студентів може бути пов’язана з лінню та відсутністю дисципліни.
Студенти, які часто відкладають виконання необхідних завдань, мають переважно низьку самооцінку та високий рівень конформності (залежності від інших). Для студентів зі страхом іспиту також притаманний високий рівень нейротизму (емоційної лабільності, тривожності) та зовнішній локус контролю (відчуття слабкого контролю над своїм життям та подіями).
Існує безпосередній зв’язок дитячих переживань з прокрастинацією.
Прокрастинація найчастіше виникає тоді, коли у дитини були суворі та надмірно вимогливі батьки, які ставили перед нею нереалістичні цілі та пов’язували батьківську любов з виконанням завдань. Дитина, яка зростає в такій сім’ї, буде відчувати сильне хвилювання при невдачах та в майбутньому надає перевагу відкладати важливі справи на потім.
Інформацію підготувала: Любов Любіна, кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри психології та філософії, психолог медико-психологічного центру БДМУ.
