На сьогодні в Україні триває війна і всі українці знаходяться під впливом потужної колективної психотравми.
Ситуація невизначеності, в якій перебувають українці, є найбільшою причиною стресу. Ця невизначеність гнобить через відсутність стратегії дій на завтрашній день, а тим більше не дозволяє планувати життя на роки уперед, як до війни. Люди не знають, що з ними станеться в найближчій час, як діяти в тій чи іншій ситуації, до чого готуватися, не можуть відчувати себе у безпеці ані вдома чи на вулиці, ані на роботі чи у супермаркеті, одним словом – ніде. І це – страшить. Тимчасова стресова ситуація перетворюється у тривалий стрес, який призводить до психічного виснаження, що знижує здатність до критичного мислення і тому дії у такі моменти стають більш інстинктивними, ніж свідомими. Відомо, що завдяки наявності ясної (збереженої) свідомості, людина адекватно послуговується життєвими нормами. Це – принципова ознака психічного здоров’я. Однак це майже не працює у воєнний час. Психічно виснажена людина починає сприймати всю інформацію як негативну чи потенційно небезпечну для себе та оточуючих — навіть якщо самі по собі повідомлення нейтральні. А постійний негатив призводить до ще більшого стресу. Тут коло «замикається», в якому стрес та тривога лише загострюються.
Зважаючи на те, що людина не може тривало перебувати в такому стані, виникає необхідність боротися з першопричиною — невизначеністю. Це – єдиний раціональний шлях подолання стресу. Головним є внести трохи визначеності у своє повсякденне життя, тобто: знайти речі, на які людина може й повинна впливати, а саме:
– зайнятися родинними проблемами – доглядом за дітьми, батьками, домашніми улюбленцями, господарством;
– готувати їжу, підтримувати чистоту в домі;
– намагатися бути корисними, допомагаючи іншим;
– долучитися до волонтерства, або ж підтримати близьких у тяжку хвилину;
– підтримати армію своєю посильною допомогою: плетінням маскувальних сіток, готуванням харчів та пошиттям амуніції для військових.
Допомагаючи комусь, ми бачимо свій позитивний вплив, а це додає впевненості та заспокоює, повертає відповідальність за свої емоції та думки, за добробут близьких і направляє наші дії у конструктивне русло. Отже, допомагаючи іншим, людина в першу чергу допомагає собі. Таким чином, можна розірвати порочне коло дії стресу на життя людини.
Інформація подана доцентом Світланою Русіною та лікарем Русланою Нікоряк.
