22 лютого 1946 року виходець з України Зельман Ваксман відкрив антибіотик стрептоміцин, який тривалий час був єдиним засобом щоб подолати туберкульоз.
Портрет Зельмана Ваксмана друкували на обкладинці журналу The Times і поштових марках, називали “благодійником людства” й відносили до 100 найвидатніших людей світу. А все це за винайдений ним антибіотик стрептоміцин, який тривалий час був єдиним засобом подолати туберкульоз. Що й казати, навіть саме поняття “антибіотики” першим увів теж Ваксман.
Майбутній учений провів дитинство на фермі в селі Нові Прилуки, що на Вінниччині. Як згадував він пізніше, життя на фермі пробудило в ньому бажання з’ясувати хімічні та біологічні особливості ґрунту. У 22 роки Зельман вирішує виїхати з України до своїх родичів у Штатах. Обираючи навчальний заклад, довго вагався між медичним чи аграрним факультетом. Зупинився на останньому, не здогадуючись, що в майбутній роботі ці спеціальності для нього об’єднаються.
Дуже швидко Ваксман перетворюється на одного з кращих знавців ґрунту. Може б, він і до кінця життя розглядав землю в мікроскопі, але до науковця звернулася Американська асоціація з боротьби з туберкульозом. Попросила дослідити, чому саме паличка Коха руйнується в ґрунті. Це давало надію, що ліки від недуги таки існують. До цього часу пацієнтам хіба що рекомендували добре харчуватись і змінити клімат.
Ваксман повторив експеримент – накрив палички Коха ґрунтом і вони почали зникати. Було зрозуміло – земля тут ні до чого, так діють мікроорганізми, які в ньому живуть. Щоб знайти один єдиний мікроб, Ваксман разом зі своїми колегами дослідив 10 тисяч різних мікроорганізмів!
23 серпня 1943 року вчений виокремив стрептоміцин – антибіотик, який з легкістю долав палички Коха. Знадобилось ще 3 роки для завершення клінічної перевірки нових ліків і настання десятиліття стрептоміцину. Медичні журнали сповіщали – антибіотик допомагає навіть пацієнтам із запущеною формою хвороби. Згодом комбінація стрептоміцину й пеніциліну стала надійним порятунком від пневмонії.
1952-го ім’я Зельмана Ваксмана, уродженця Вінниччини, стало відоме всьому світові: його нагородили Нобелівською премією «за відкриття стрептоміцину, першого антибіотика, ефективного при лікуванні туберкульозу». Під час церемонії наголосили, що стрептоміцин уже врятував тисячі життів, і що на відміну від Флемінга, який випадково винайшов пеніцилін, стрептоміцин став результатом довготривалої роботи.
У промові при врученні премії Ваксмана вітали як «одного з найбільших благодійників людства».
На виручені від патенту кошти Ваксман заснував Інститут мікробіології і став його першим директором (1949). Він створив цілу групу антибіотиків (сам З. Ваксман автор цього нині поширеного терміну).
У 1950 році Ваксман став кавалером ордену Почесного легіону. Йому були присуджені почесні докторські ступені Льєзького та Ратгерського університетів; він був членом Національної академії наук США, Національного дослідницького товариства, Товариства американських бактеріологів, Американського наукового ґрунтознавчого товариства, Американського хімічного товариства та Товариства експериментальної біології і медицини.
Підготував завідувач кафедри мікробіології та вірусології, проф. Святослав Дейнека
