З метою проведення в Україні Міжнародного дня інвалідів,
яке відзначається щорічно 3 грудня. та привернення уваги до людей з обмеженими фізичними можливостями викладачі кафедри педіатрії та медичної генетики (Ластівка Ірина Володимирівна, Швигар Леонід Володимирович та Ризничук Мар’яна Олександрівна) організували зустріч студентів з Головою Громадської організації «Всеукраїнська асоціація кришталевих людей» Любою Петровою.
До уваги студентів та викладачів була представлена презентація, в якій було висвітлено роботу організації, основні питання клініки, діагностики та лікування недосконалого остеогенезу. Велика увага приділялася висвітленню умов проживання, побутовому та медико-соціальному забезпеченню дітей-інвалідів.
Після проведення презентації студентам було запропоновано анкетне опитування на тему «Створимо разом безбар’єрне середовище для людей з обмеженими функціональними можливостями”.
У рамках соціологічного дослідження було опитано 154 респондента. За результатами проведеного дослідження було отримано наступні дані. Опитаним було запропоновано оцінити терпимість нашого суспільства до інвалідів. Думки розподілилися наступним чином: вважають, що так 21%, ні – 68,6%. На запитання «Чи є інваліди тягарем для держави?» половина (53%) студентів, вважають, що ні, а 26,0% вважають, що інваліди є тягарем для держави. 81% студентів відповіли запереченням на запитання «Чи варто із-за фізичних обмежень «вішати» на людину ярлик інвалідності?».
Під час відповіді на запитання «Як можна змінити стан ізоляції інвалідів у суспільстві?», найбільш частими відповідями були: «Створення можливостей для навчання та роботи», «Забезпечення вільного доступу до об’єктів громадського призначення, закладів культури і мистецтва».
Близько половини респондентів не проти того, щоб поруч з ним мешкала або навчалася з ними в одній групі людина з особливими потребами. Доглядати за людиною з особливими потребами погодилися лише 40% опитуваних.
Після проведення аналізу опитування було винесено на обговорення наступні питання: «Як подолати стереотипи?» «Як слід говорити з такими людьми?», «Як спілкуватися з людьми з інвалідністю?»
Таким чином, можна зробити висновок, що проблема створення безбар’єрного середовища для інвалідів є надзвичайно актуальною. При цьому важливо зруйнувати як фізичні бар’єри для безперешкодного пересування людей із особливими потребами, так і морально-психологічні стереотипізовані бар’єри міжособистісного спілкування. Рівні можливості для всієї громади – ось пріоритет розвитку справжнього європейського міста, що будує демократичне майбутнє і може бути прикладом для наслідування іншими містами нашої держави.
Та мабуть чи не найголовніша порада. Людина з інвалідністю — не з касти недоторканих, а звичайна людина з неповторним характером, своїми слабкостями та сильними сторонами, своїми мріями. Люди з інвалідністю — нічим не кращі й не гірші від усіх інших людей. Усі різні — усі рівні.
