ЛЕКТОРІЙ “ОБЕРЕЖНО ГРВІ”. Розробка ефективних заходів боротьби проти вірусних інфекцій залишається однією із найбільш актуальних проблем охорони здоров’я.
Успіхи фундаментальних досліджень дозволили глибоко проникнути в механізми вірусної репродукції, структурної організації і функції окремих вірусних структур, але поки ще не забезпечили надійних та ефективних способів і заходів боротьби із вірусами грипу – збудниками масової гострої вірусної інфекції. Вирішення цієї проблеми потребує глибокого вивчення особливостей формування імунної відповіді проти збудників захворювання.
Вірус грипу – облігатний внутрішньоклітинний паразит, який для синтезу своїх компонентів (білків) використовує біохімічний апарат клітини хазяїна.Вірус грипу розмножується в епітеліоцитах та інших клітинах слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, викликаючи клінічні прояви інфекції.
Кінцевий результат хвороби залежить від функціональної активності захисних механізмів організму, в першу чергу факторів і механізмів вродженої резистентності.
Людина може бути природно резистентною, природно сприятливою або специфічно імунною (вакцинованою). У природно резистентному організмі виключена можливість розвитку навіть одного єдиного циклу репродукції вірусу внаслідок нездатності клітин забезпечити проникнення і репродукції вірусу.
У природно сприятливому організмі спочатку при попаданні вірусу основна захисна роль належить факторам і механізмам вірусної резистентності і фізіологічним реакціям: підвищення температури тіла стимулює виробіток альфа- і бета- інтерферону, який зупиняє розмноження вірусу. На цьому етапі природжений протигрипозний захист реалізується гуморальними (інтерферонами, системою комплементу, фібронектином та ін.) і клітинами (макрофагами, 0 – лімфоцитами) факторами.
На 5-6 добу розпочинається формування специфічних імунних факторів захисту. В адаптивному (набутому) специфічному імунному захисті найважливішим механізмом інгібування та елімінації вірусу є клітинні імунні реакції. Вірусні інфекції супроводжуються формуванням переважно Т – лімфоцитами (хелперами першого типу). Саме ці клітини починають виконувати регуляторну роль, координуючи взаємодію імунокомпетентних клітин, їх диференціацію і проліферацію, а також частково сприяють розмноженню антитілоутворюючих плазматичних клітин.
Паралельно формується гуморальна імунна відповідь – виробіток специфічних антитіл (імуноглобулінів класів M, G, A).
Сьогодні розрізняють за механізмом дії такі антитіла: віруснонейтралізуючі антитіла, які справляють протективний ефект; блокуючі антитіла (імуноглобуліни класу А),які попереджують взаємодію збудника з рецепторами чутливих епітеліальних клітин; компонентозв’язуючі антитіла (імуноглобуліни класу M і G), які беруть участь у комплемент залежному цитолізі заражених вірусом клітин і руйнують вірусну оболонку, а також антитіла, які беруть участь в антитіло – асоційованій цитолітичній реакції.
У специфічно імунному організмі головну роль у захисті від вірусу грипу відіграють специфічний клон Т – лімфоцитів та специфічні антитіла (специфічні імуноглобуліни класів M, G, A), які залучаються відразу ж після надходження вірусу. При грипі важливим є локальний імунітет, головну роль у ньому відіграє секреторний імуноглобулін А. Він має підвищену авідність до вірусу грипу і здатен попереджувати рецидиви інфекції у вхідних воротах та їх токсичних компонентів у плазмі крові.
Матеріал підготував: Ігор Cидорчук, професор кафедри Клінічної імунології алергології та алергології БДМУ
