ФАХІВЕЦЬ БДМУ ІНФОРМУЄ. Щорічно 24 березня людство відзначає Всесвітній день боротьби з туберкульозом. За даними ВООЗ, у світі нині реєструють 60 млн. хворих на туберкульоз, при цьому їх кількість щорічно збільшується на 10 млн. осіб. Поряд з туберкульозом легень та інших внутрішніх органів, туберкульозна інфекція може уражати й шкіру.
Слід зазначити, що значний вклад у вивчення аспектів туберкульозу шкіри вніс визначний вчений-дерматовенеролог Буковини – професор Касько Ювеналій Семенович, який завідував кафедрою дерматовенерології Чернівецького медичного інституту в 1956-1984 рр. Його наукові доробки (кандидатська та докторська дисертації) були присвячені вивченню особливостей епідеміології, патогенезу й клініки туберкульозу шкіри на території Чернівецької області, а також розробці діагностично-лікувальних заходів щодо хворих на туберкульоз лімфатичних вузлів та шкіри.
Збудник туберкульозу
Збудник туберкульозу – мікобактерія Коха, яка є трьох видів: людського, бичачого та пташиного типу. У 80% хворих реєструють мікобактерію туберкульозу людського типу, вона передається від хворої людини до здорової повітряно-крапельним та контактним шляхом. У 18-20 % випадків причиною туберкульозу є мікобактерія бичачого типу, яка передається людині від тварини через інфіковане молоко чи м’ясо. Лише зрідка (у 1-2% випадків) збудником туберкульозу є мікобактерія пташиного типу. Вона передається людині від інфікованої туберкульозом свійської птиці.
Хто хворіє на туберкульоз шкіри?
Відомо, що шкіра здорової людини є несприятливим середовищем для розвитку мікобактерії туберкульозу. Цей захист забезпечується цілісністю шкірних покривів, бактерицидною дією шкірного сала, чинниками місцевого та системного імунітету. Тому туберкульоз шкіри розвивається переважно у людей з ослабленою імунною системою, зокрема, у хворих на СНІД, а також із наявністю хронічних захворювань внутрішніх органів, які сприяють сухості та зниженню бар’єрних функцій шкіри.
Лише зрідка туберкульоз шкіри виникає первинно як самостійне захворювання внаслідок попадання мікобактерій ззовні через ушкоджену шкіру. У більшості ж випадків туберкульоз шкіри розвивається як вторинний процес у хворих із туберкульозним ураженням внутрішніх органів (легень, кісток, кишківника, нирок), звідки мікобактерії попадають у шкіру з током крові чи лімфи. Таким чином, виявлення у хворих проявів туберкульозу шкіри, тим самим, сприяє й діагностиці туберкульозу внутрішніх органів.
Класифікація проявів туберкульозної інфекції на шкірі
Туберкульоз шкіри характеризується різними клінічними проявами. Розрізняють обмежені та поширені форми туберкульозу шкіри.
Серед обмежених форм туберкульозу шкіри розрізняють:
первинний туберкульоз шкіри;
туберкульозний вовчак;
коліквативний туберкульоз шкіри;
бородавчастий туберкульоз шкіри;
виразковий туберкульоз шкіри.
До поширених форм туберкульозу шкіри відносять:
папуло-некротичний туберкульоз шкіри;
ущільнений туберкульоз шкіри;
міліарний туберкульоз шкіри;
ліхеноїдний туберкульоз шкіри.
Як засвідчують клінічні спостереження, в останні роки в Україні, у тому числі й в Чернівецькій області, найбільш часто реєструють дисеміновані форми туберкульозу шкіри, а саме: папуло-некротичний туберкульоз шкіри та індуративну (ущільнену) еритему.
Клінічні прояви обмежених форм туберкульозу шкіри
Первинний туберкульоз шкіри виникає переважно у немовлят та дітей ясельного віку при травмуванні шкіри та попаданні в ушкоджену шкіру інфікованого матеріалу (харкотиння, слина). У місці травми з’являється червоно-коричневий ущільнений вузлик, який перетворюється у поверхневу виразку без гострозапальних явищ навколо. Діаметр виразки 1,5-2 см, дно вкрите гнійним виділенням, краї м’які, підриті, рідше – ущільнені. Через тиждень з’являється регіонарний лімфаденіт, який схильний до розпаду.
Туберкульозний вовчак донедавна був найбільш поширеною формою туберкульозу шкіри. При цій формі найчастіше уражається шкіра обличчя, рідше – інші ділянки тіла. Спочатку на шкірі з’являються жовто-червоні або червоно-коричневі округлі горбики діаметром 2-5 мміз чіткими межами, які повільно збільшуються та зливаються у суцільні вогнища. Поверхня висипки гладенька, лущення відсутнє або воно незначне, іноді на поверхні утворюються розростання, що нагадують бородавки. Поступово висипка на шкірі розпадається з утворенням поверхневих виразок із м’якими краями або вирішується атрофією (потоншенням) шкіри. Перебіг хвороби тривалий із загостреннями в холодну пору року, можливий розвиток ускладнень: переродження в рак (люпус-карцинома), розвиток бешихи чи лімфостазу.
Коліквативний туберкульоз шкіри (скрофулодерма) характеризується тим, що переважно в ділянці шиї, надключичній та підключичній ділянках з’являються підшкірні вузли, які спочатку щільні, неболючі та рухомі. Поступово вузли збільшуються у розмірах, з’єднуються із навколишніми тканинами, шкіра над ними стає синюшно-червоною. Вузли розпадаються з утворенням виразок неправильної форми з підритими краями та підшкірними ходами. Характерними є “мостикоподібні” рубці.
Бородавчастий туберкульоз шкіри виникає переважно у ветеринарів, м’ясників та людей, що доглядають за хворими на туберкульоз тваринами. На відкритих ділянках шкіри (найчастіше на руках) виникають дрібні, неболючі, бородавчасті елементи сіро-червоного кольору з вузенькою запальною облямівкою, які згодом збільшуються і зливаються у вогнища із лущенням на поверхні. Ці елементи нагадують бородавки, однак відрізняються від них тим, що при натискуванні в центральній їх частині з тріщин виділяються крапельки гною. Після вирішення висипки на шкірі залишаються пігментовані атрофічні рубчики.
Виразкові форми туберкульозу шкіри виникають у хворих на відкриті форми туберкульозу легень, кишківника чи нирок і локалізуються в ділянці природних отворів – на межі шкіри та слизових оболонок. Характерними ознаками цієї форми є: болючість висипки, наявність поширених виразок із можливим руйнуванням хрящів та кісток обличчя. Через різко знижений імунітет туберкулінові проби у таких хворим можуть бути негативними.
Які спільні ознаки ураження шкіри туберкульозною інфекцією?
Незважаючи на різноманітність клінічних проявів туберкульозу шкіри, є низка спільних ознак, які дають змогу запідозрити наявність туберкульозного ураження шкіри, а, отже, вчасно виявити й пролікувати дане захворювання. Такими ознаками є:
поява висипки на шкірі, яка практично хворого не турбує і не призводить до порушення загального стану організму;
висипка жовто-червоного чи червоно-коричневого забарвлення без гострозапальних проявів навколо;
у більшості випадків – висипка м’якої консистенції, часто розпадається з утворенням виразок, після загоювання яких залишаються рубчики;
перебіг хвороби шкіри тривалий, влітку можливе самостійне вилікування, а в холодні періоди року – загострення.
Отже, при появі схожої висипки на шкірі неодмінно слід звернутися до фахівця – лікаря-дерматолога, який при підозрі на туберкульозне ураження шкіри призначить додаткове обстеження та консультацію лікаря-фтизіатра. У жодному разі не можна займатися самолікуванням, що може змінити картину хвороби і перешкодити своєчасній діагностиці та лікуванню цього серйозного захворювання.
Матеріал підготувала: професор Ольга Денисенко, завідувач кафедри дерматовенерології
