За даними ВООЗ жовчокам’яною хворобою (холелітіазом) страждає кожен десятий житель нашої планети.
Ця хвороба «цивілізації» за останні десятиріччя значно помолодшала і зустрічається не тільки у молодому, але і в дитячому віці. Наразі все більше дітей різного віку страждають холелітіазом, частка яких серед дітей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту становить біля 1%. Відмічено, що у віці до 7 років серед хворих дітей переважають хлопчики, з 10-12 років патологія у 2 рази частіше визначається у дівчаток, у підлітковому віці переважання дівчат наближається до показників у дорослих – 3:1.
Основне значення у розвитку жовчокам’яної хвороби у дітей надається спадковим чинникам у поєднанні із загальними обмінними порушеннями, аномаліями розвитку жовчовивідної системи та функціональні порушення шлунково-кишкового тракту. У більшості дітей з жовчокам’яною хворобою мають місце різні обмінні порушення: дисметаболічна нефропатія, аліментарно-конституційне ожиріння 2-3-го ступеня, тиреотоксикоз та інші.
Важливу роль відіграють особливості вигодовування дитини. Жіноче молоко збагачене таурином, який покращує всмоктування ліпідів, вступає у кон’югацію з жовчними кислотами, що зменшує їх токсичність. Природне вигодовування забезпечує тривалий захист відносно гіперліпідемії, гіперінсулінемії, ожиріння. Діти з холелітіазом, зазвичай, вигодовуються грудним молоком від 1 до 3 місяців або відразу після народження отримують штучні суміші. Крім того, у харчуванні дітей з холелітіазом переважають вуглеводи і жири при недостатньому споживанні свіжих фруктів і овочів.
Клінічна картина холелітіазу в дитячому віці не настільки типова, як у дорослих. Це пов’язано з тим, що наявність конкрементів у жовчовивідних шляхах у дітей не супроводжується гострим запальним процесом у жовчному міхурі. Температура тіла, зазвичай, не змінюється. Діагностична цінність так званих «точкових» симптомів (Ріделя, Харитонова та ін.) в дитячому віці низька і вони практично не визначаються педіатрами. Рідко виявляються і симптоми Грекова-Ортнера, Кера, Мюссі. Гепатомегалія також не характерна для дітей з жовчокам’яної хворобою. Помірне виступанняA печінки по правій середній ключичній лінії (на 1-2 см) можливо при порушенні відтоку жовчі. Загалом, клініка холелітіазу в дітей дошкільного віку нагадує напади гіпертонічної дискінезії жовчовивідних шляхів, а у старших дітей може перебігати під масками езофагіту, хронічногогастродуоденита, виразкової хвороби.
Діагностика холелітіазу заснована на ультразвуковому дослідженні, при якому виявляють камені, і рентгенологічному дослідженні, що дозволяє визначити ступінь їх кальцифікації.
Лікування жовчокам’яної хвороби включає призначення дієти, літолітичну та гепатопротекторну терапію з попередженням холекінетичної медикаментозної дії, хірургічне втручання за показами. Найбільш ефективним сучасним методом лікування і профілактики холелітіазу є застосування препаратів жовчних кислот, що сприяють розчиненню холестеринових жовчних каменів (урсодезоксихолева, хенодезоксихолева кислоти). Клінічна практика довела, що літолізу ефективно піддаються холестеринові «молоді» камені до10 ммв діаметрі, які займають не більше ? обсягу жовчного міхура. При цьому повинна бути збережена скоротлива здатність жовчного міхура і прохідність жовчних протоків. Дітям урсодезоксихолева кислота призначається з розрахунку 10 мг/кг маси на добу одноразово впродовж не менше 6 місяців під контролем функціональнихA проб печінки та УЗД кожні 3 місяці.
У дітей слід уникати застосування лікарських зборів і трав. Їх безконтрольний прийом може спричинити посилення скорочувальної функції жовчного міхура. Розвивається обструкція жовчних ходів конкрементом з подальшим приступом гострого болю в животі. Все це нерідко веде до необхідності екстреного оперативного втручання. У дітей застосовуються 2 види лапароскопічних операцій: лапароскопічна холелітотомія, під час якої видаляються конкременти з жовчного міхура із його збереженням, та холецистектомія, якщо разом із камінням видаляється жовчний міхур.
Санаторно-курортне лікування рекомендується за умов відсутності ознак загострення захворювання на бальнеологічних курортах України – Трускавець, Моршин, Березовські мінеральні води, Миргород.
Матеріал підготувала: доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Вікторія Хільчевська.
