Цукровий діабет – поширене ендокринне захворювання (приблизно 1 випадок на 500 осіб),
яке характеризується зростанням концентрації глюкози в крові й виділенням її з сечею, що зумовлено абсолютною або відносною недостатністю в крові гормону інсуліну. Цукровий діабет супроводжується порушеннями усіх видів обміну − вуглеводного, жирового, білкового, вітамінного, мінерального, а також змінами функцій внутрішніх органів і систем та проявами на шкірі.
Дерматологічні прояви цукрового діабету розділяють на 3 групи:
- первинні – ураження шкіри, які виникають внаслідок ускладень цукрового діабету, а саме діабетичної нейро- й ангіопатії та порушень обмінних процесів; до первинних проявів відносять діабетичний ксантоматоз, діабетичні дерматопатії, ліпоїдний некробіоз, гранульому анулярну, діабетичні міхурі тощо;
- вторинні – це інфекційні та грибкові, у тому числі – кандидозні, захворювання шкіри, які виникають на тлі цукрового діабету і характеризуються хронічним рецидивуючим перебігом;
- дерматози, спричинені лікарськими засобами, які застосовують при лікуванні діабету – це постін’єкційна ліподистрофія, алергічні прояви (токсикодермія, кропив’янка, екзематозні реакції) тощо.
Частим дерматологічних проявом цукрового діабету є кандидоз шкіри та слизових оболонок. Збудником кандидозу є дріжджоподібні грибки роду Саndida albicans (С. albicans). Нині відомо більше 186 видів дріжджоподібних грибків, серед яких для людини патогенними є: С. albicans, С. tropicalis, C. pseudotropicalis, С. crusei, C.paracrusei, C.quillermondi, причому найбільш патогенною є C. albicans.
Згідно клінічних проявів розрізняють наступні форми кандидозу:
– кандидоз шкіри та нігтів (кандидоз великих складок, кандидозна міжпальцева ерозія, кандидозна пароніхія, кандидозна оніхія);
-кандидоз слизових оболонок (кандидозний стоматит, кандидоз мигдаликів, кандидозна заїда, кандидозний хейліт, кандидозний вульвовагініт, кандидозний баланопостит);
– хронічний генералізований (гранулематозний) кандидоз;
-дисемінований (системний) кандидоз;
-кандидоз внутрішніх органів;
– кандидозний сепсис.
Кандидоз шкіри та нігтів
Кандидоз великих складок є одним із найбільш частих проявів кандидозу, який виникає на тлі цукрового діабету. Дерматоз локалізується у пахових складках, під молочними залозами, в ділянці міжсідничних і пахвинних складок. Хворих турбує свербіж, відчуття печіння. Спочатку виникають плоскі міхурці, інколи пустули (фліктени), при руйнуванні яких дуже швидко утворюються поверхневі дефекти шкіри (ерозії), по периферії оточені обідком відшарованого епідермісу. Поступово ерозії зливаються у великі вогнища ураження яскраво-червоного кольору з фіолетовим (малиновим) відтінком і характерною блискучою, наче лакованою поверхнею, вкритою білим нашаруванням. Контури вогнищ чіткі, поліциклічні, у глибині складок виникають тріщини. По периферії наявні множинні “відсіви” – дрібні вогнища у вигляді в’ялих фліктен, фолікулярних і перифолікулярних папул, еритемо-сквамозних елементів.
Кандидозна міжпальцева ерозія частіше виникає між 3-ім та 4-им пальцями кистей. Хворих турбує свербіж, відчуття печіння. На яскраво-червоному тлі ураженої ділянки шкіри відмічається мацерація, білий наліт, у глибині складок – тріщина чи ерозія, по краях є відшарування епідермісу.
Кандидозна пароніхія локалізується в межах нігтьового валика, де спостерігається еритема, набряк, ущільнення, іноді лущення на поверхні. При натискуванні – відзначається болючість і виділення краплі гною. У разі тривалого перебігу можливе ускладнення мітотичною екземою.
Кандидозна оніхія локалізується в межах основи нігтьової пластинки. Частіше хворіють жінки. Уражається вся поверхня нігтьової пластинки, яка стає бурою, поперечно-хвилястою з валикоподібними борозенками. Інколи відбувається стоншення нігтьової пластинки, що призводить до її крихкості та до відшарування. Можливе поєднання з пароніхією, кандидозом слизових оболонок, шкіри.
Кандидоз слизових оболонок
Кандидозний стоматит локалізується на щоках, язиці, яснах, рідше на твердому та м’якому піднебінні, дужках та мигдаликах. У тяжких випадках можливе тотальне ураження слизової оболонки порожнини рота. Характерним є почервоніння (еритема) слизових оболонок, утворення болючих ерозій, вкритих точковим або суцільним білим нашаруванням, що легко знімається. Болючість вогнищ ураження є причиною порушення вживання іжі.
Кандидоз мигдаликів характеризується невеликим почервонінням дужок і мигдаликів, які вкриті точковим або суцільним білим нальотом, що легко знімається. Болючість при ковтанні відсутня.
Кандидозна заїда – локалізується у кутиках рота, переважно має двосторонній характер ураження. У межах вогнищ спостерігається еритема, тріщини, на поверхні яких часто є білий наліт, по краю – відшарований білий епідерміс, можливе утворення кірок жовто-коричневого кольору. Глибокі тріщини є різко болючими, утруднюють вільне відкривання рота. Заїди не гояться тижнями, а то й місяцями. Поступово тріщини поглиблюються, може з’явитися точкова кровотеча.
Кандидозний хейліт – локалізується на червоній каймі губ, яка на вигляд гіперемована, стоншена, дещо набрякла, суха з наявністю тонких пластинчастих різної величини лусочок сірувато-білого кольору з вільно припіднятими краями, є тріщини. Хворих турбує відчуття стягнення, болючості.
Кандидозний вульвовагініт – частий прояв ураження слизових при цукровому діабеті. Хворих турбує сильний, іноді нестерпний свербіж, болючість, а також посилення свербежу під час сну або після водних процедур чи статевого акту. Гостра форма кандидозного вульвовагініту характеризується вираженою клінічною картиною: гіперемією, набряком, рясними або помірними сироподібними виділеннями із статевих шляхів, висипаннями у вигляді везикул на шкірі й слизових оболонках вульви та піхви, в складках відмічається накопичення білого нальоту або крихт. Тривалість захворювання гострою формою кандидозу не перевищує 2 місяці, при рецидивуючому кандидозному вульвовагініті реєструється не менше 4 клінічно виражених епізодів захворювання протягом року.
Кандидозний баланопостит є найбільш частим проявом кандидозної інфекції у чоловіків, однак можливий розвиток й уретриту, рідше – везикуліту, епідидиміту, простатиту, циститу, пієлонефриту. При кандидозному баланопоститі уражається шкіра голівки та внутрішнього листка крайньої шкірки прутня. Характерними є: гіперемія, переважно плямиста, утворення ерозій, вкритих білим або сірувато-білим нашаруванням, мацерація, тріщини в ділянці крайньої шкірки прутня. Хворих турбує відчуття свербежу, печіння. Кандидозний уретрит зазвичай поєднується з баланопоститом. Слизова та губки уретри гіперемійовані. Процес часто перебігає торпідно, виділення мізерні, прозорого характеру, непостійні.
Окрім кандидозного ураження шкіри й слизових оболонок, дерматологічними симптомами цукрового діабету є сухість та свербіж шкіри й слизових оболонок, рецидивуючі хронічні грибкові дерматози та бактеріальні інфекції шкіри, які є показами для обстеження пацієнтів на наявність цукрового діабету.
Таким чином, цукровий діабет – це міждисциплінарна проблема, а знання дерматологічних проявів даного захворювання є необхідним не лише лікарям-ендокринологам і дерматологам, але й лікарям інших спеціальностей з метою ранньої діагностики та лікування хворих на цукровий діабет.
Матеріал підготували: Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології, д.мед.н., професор; Гулей Лілія – асистент кафедри дерматовенерології, к.мед.н.
