Гіпертензивний або гіпертонічний криз (ГК) — це різкий підйом артеріального тиску, який супроводжується ознаками погіршення мозкового, серцевого або ниркового кровообігу. Особливістю ГК є їх схильність до повторень.
Зазвичай, гіпертонічний криз розвивається у хворих з артеріальними гіпертензіями різного походження і т.ч. на гіпертонічну хворобу зі стабільно високими рівнями АТ.
Залежно від механізму підвищення артеріального тиску, виділяють кілька типів кризу.
Типи гіпертонічного кризу:
ГК I типу (гіперкінетичний, нейровегетативний).
Розвивається стрімко і швидко в результаті переважного збільшення обсягу серцевого викиду, протікає легко і швидко коригується.
ГК II типу (гіпокінетичний, водно-сольовий).
Може розвинутися у хворих з АГ ІІ-ІІІ стадії при неправильно підібраному лікуванні або його відсутності, внаслідок високого периферичного судинного опору. Він протікає важко і коригується повільно.
Ускладнений.
Гіпертонія поєднується з гострою лівошлуночковою недостатністю, коронарною недостатністю або гострим порушенням мозкового кровообігу.
Неускладнений.
Підвищення артеріального тиску при відносно збережених органах-мішенях (мозок, серце), стан, що вимагає зниження артеріального тиску протягом декількох годин.
Діагностика гіпертонічного кризу
Для діагностики гіпертонічного кризу першочергове значення має вимірювання артеріального тиску, його моніторування та аналіз клінічної картини.
Первинна консультація лікаря включає:
- з’ясування скарг пацієнта;
- збір анамнезу гіпертонічної хвороби;
- вимірювання артеріального тиску;
- огляд лікарем.
Поглиблене обстеження при артеріальній гіпертензії містить перелік діагностичних процедур, що дозволяють виявити об’єктивні симптоми гіпертонії:
- ЕКГ, Ехо-кардіограма (УЗД серця);
- УЗД, МРТ, КТ різних органів;
- огляд очного дна;
- біохімічний та клінічний аналізи крові, сечі.
При необхідності проводяться консультації суміжних фахівців.
Профілактика гіпертонічного кризу
Для запобігання розвитку гіпертонічного кризу, особливо у осіб, які страждають на гіпертонію, захворювання серцево-судинної системи, нирок, залоз внутрішньої секреції, важливе регулярне спостереження і лікування у терапевта, кардіолога, нефролога, ендокринолога.
Необхідно максимально усунути фактори, що провокують підвищення тиску.
Запобігати гіпертонічному кризові можна:
- підтримуючи нормальну масу тіла;
- щодня приділяючи час на помірні фізичні навантаження (при цьому слід уникати високої фізичної активності, кардіотренувань, підняття важких предметів). Корисні помірні динамічні навантаження, уникати статичних напружень;
- відмови від куріння й алкоголю;
- уникаючи стресових ситуацій і сильних емоційних потрясінь;
- своєчасне лікування супутніх захворювань.
Одним з основних ускладнень артеріальних гіпертензій, переважно під час гіпертонічних кризів є мозковий інсульт.
Він посідає друге місце в переліку головних причин інвалідності та смерті у світі та в Україні. Людина, яка перенесла захворювання втрачає незалежність у побуті, порушується якість життя як самого хворого, так і його родичів, оточення.
Близько 90% інсультів пов’язані з такими факторами ризику як:
- артеріальна гіпертензія;
- нездорове харчування, внаслідок чого підвищується холестерин та розвивається атеросклероз;
- захворювання серця (миготлива аритмія);
- цукровий діабет;
- куріння;
- зловживання алкоголем;
- ожиріння;
- несприятливі психосоціальні чинники;
- гіподинамія (недостатня фізична активність).
Мозковий інсульт – це гостре порушення мозкового кровообігу, внаслідок якого виникає пошкодження частини головного мозку.
Існують два різновиди інсульту:
- геморагічний, який виникає внаслідок розриву мозкової артерії;
- ішемічний, при якому артерія, що постачає кров у різні ділянки мозку, закорковується тромбом або спазмується.
Основні прояви інсульту:
- Порушення мови та/або зору;
- Затерпання правої чи лівої половини тіла та порушення рухів у кінцівках;
- Виражений головний біль;
- Запаморочення.
- Асиметрія обличчя;
Якщо раптово з’явився один із вище перерахованих симптомів, необхідно негайно телефонувати на «103». У багатьох випадках пацієнти не усвідомлюють свій стан та звертаються за допомогою члени їх сім’ї або інші свідки події.
Ішемічні інсульти схильні до рецидивів (повторення), особливо в перші декілька місяців. Вторинна профілактика, розпочата якомога раніше після первинної судинної події, суттєво знижує ймовірність повторного інсульту, інвалідизації і смерті. Пацієнти після інсульту терміново потребують діагностичного обстеження з метою встановлення механізму інсульту та факторів ризику для подальшого призначення цілеспрямованого лікування судинної патології, усунення факторів ризику, гемодинамічно значущих стенозів, адже більше ніж 30% випадків причиною ішемічних інсультів є ураження судин головного мозку атеросклеротичними бляшками, які схильні до пошкодження та розрив. Профілактичні заходи повинні включати не лише призначення відповідних лікарських засобів, але і рекомендації щодо виправлення способу життя.
Рекомендації щодо зменшення ризику повторного інсульту та інших судинних подій:
- зміна способу життя (припинення куріння, обмеження вживання алкоголю)
- регулярне фізичне навантаження (швидка ходьба мінімум 30-40 хв, не рідше ніж 4-5 разів на тиждень);
- корекція маси тіла;
- зміна харчового раціону (низькосольова дієта з обмеженням вживання тваринних жирів);
- контроль артеріального тиску (антигіпертензивна терапія);
- ліпідознижуюча терапія (застосування статинів);
- антитромбоцитарна терапія;
- у пацієнтів з цукровим діабетом – контроль глікемії.
Реабілітація та профілактика інсульту
Від наслідків після перенесеного інсульту нікуди не дітися. Важливим є те, що головний мозок має здатність до відновлення зруйнованих зв’язків. Завдяки цьому деякі функції піддаються відродженню. Методи реабілітації після інсульту, в тому числі паралічу, в першу чергу, забезпечуються фізіотерапією. Рухливістю пацієнта важливо почати займатися якомога швидше.
Відновлення мови після інсульту (афазії) можливо. Така терапія як заняття з логопедом дасть свої плоди, головне регулярність. Після того, як хворий пройшов курс лікування в умовах стаціонару, його переводять в домашні умови. У рідних стінах важливо створити комфорт для потерпілого і продовжувати фізіотерапевтичні процедури, а в разі потреби і заняття по відновленню мови.
Профілактика інсульту орієнтована на корекцію харчування (збалансована дієта), фізичну активність, контроль за рівнем артеріального тиску, виключення факторів ризику: куріння, зловживання алкоголем, мінімізації стресових станів і профілактики інших захворювань, таких як діабет і ожиріння. В цілому таке ставлення до свого організму називається ведення здорового способу життя. Профілактика нормалізації підвищеного тиску проводиться в т.ч. і народними засобами: травами і настоянками, наприклад, глодом.
Інформацію підготував проф. Плеш І.А., кафедра догляду за хворими та ВМО
